logo

«Зайшли хлопці, дістали зброю і розбили комп’ютери». Як Дмитро Томчук будував бізнес у 90-ті

Засновник інвестиційного фонду Fison Дмитро Томчук відкривав свою першу компанію в 90-х. Щоб зробити це, потрібно було кілька разів пройтися різними службами: держреєстратор, податкова, фонди – від пенсійного до соцзахисту.

На все йшло до місяця. «Усе робив сам, ходив ніжками. Потрібно п’ять разів з’явитися на уклін до податкової? Я приходив», – згадує Дмитро. Зараз реєструвати компанії Томчуку доводиться досить часто, але тепер цим займається цілий штат юристів бізнесмена.

Ми поговорили з Дмитром Томчуком про бізнес у 90-і роки для партнерського проєкту за підтримки Visa  та Дiя.Бiзнес, присвяченого історії українського підприємництва за 30 років незалежності. Дмитро розповiв, як вiв бiзнес і через які труднощі проходив.

Для проєкту ми підготували інтерактивну карту розвитку українського бізнесу, поділивши її на три епохи: 90-і, 2000-ні і 2010-і. Гортайте,  взаємодійте, знайомтесь із ключовими підприємцями, подіями, архетипами і брендами України.  

За пiдтримки?

Дмитро Томчук, 44 роки
Серійний підприємець, бізнес-експерт, блогер, автор книги «Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена».
Народився в Бердичіві Житомирської області. Здобув дві вищі освіти – психолога і юриста.
У 2013 році заснував інвестиційний фонд First Investment Step Online (FISON). Окрім нього, має бізнес в ІТ та інших сферах.
Одружений, виховує двох дітей.
Живе і працює в Києві та Дніпрі.

 

Як я починав: працював по 20 годин на добу

Я з дитинства мріяв стати бізнесменом. Розумів, що це єдина можливість добре жити і заробляти. У Бердичеві моя сім’я жила в жебрацьких умовах – у бараці на 15 кімнат і з однією кухнею. Я з батьками та маленьким братом тулився в одній з них. Тому після школи я вступив до університету і переїхав у Дніпро. В інституті сидів на парах і думав не про те, як працюватиму за професією, а про те, який бізнес створити.

На четвертому курсі я відкрив свою справу. Ми з партнером брали позику в банку, купували дешеве насіння в колгоспах. Продавали його дорожче гуртом, коли закінчувався сезон. Тоді ми швидко збанкрутували і заборгували банку $100 тис. Мені здавалося, що це величезна сума, але я не зупинився на цьому.

Подивіться вiдео з Дмитром Томчуком

Найскладнішим у бізнесі в 90-і роки було те, що ми не знали, як правильно працювати. Усе робили навмання, навіть порадитися ні з ким. Починали без стартового капіталу і гарували по 16–20 годин на добу без вихідних. Тоді не знали нічого про вигоряння, вважали нормою жити в такому темпі.

Пам’ятаю, як почав займатися постачанням машинного устаткування. Ми по десять разів на місяць вирушали в різні міста. Я їздив на 19-річному Fiat Croma з лисими колесами. Одного разу взимку мені потрібно було привезти із Запоріжжя двигуни для Київського метрополітену.

Я сам проїхав усю дорогу, завантажив запчастину розміром з половину мого автомобіля і погнав назад до Києва. Відвантажував деталь і їхав заново – і так без зупинок 20–25 годин. Траси взимку тоді нагадували старі пральні дошки. У мене через трясіння запалився апендицит, і я потрапив до лікарні. Ось така підприємницька романтика з 90-х.

Згадайте головнi події для бізнесу 90-х

Символи 90-х: Nokia 440, малиновий піджак і «криша»

У 1998 році в мене з’явився телефон Nokia 440. Він коштував $500. Для порівняння: двокімнатну квартиру в центрі Дніпра можна було купити за $4 тис. І хоча телефон важив як цеглина, я завжди тягав його із собою. Взяв навіть у Карпати, коли ми пішли туди в похід з колишніми однокласниками. Коли піднялися на вершину, я дістав телефон і запропонував всім зателефонувати з нього рідним. Але у відповідь почув: «Ти що, ненормальний? Нам же ніхто не повірить. Подумають, що сидимо в пивній і дзвонимо з телефона-автомата».

З того моменту, як у мене з’явився мобільний, я завжди використовував його в роботі. На рахунку постійно повинно було бути не менше $50, інакше номер блокували. Вхідні були платними, за хвилину розмови здирали 70 центів. Це було дуже дорого, але воно було того варте.

Символами успіху тоді були золотий ланцюг, малиновий піджак, чорний Mercedes S-класу, який в народі називали «кабан». Нам було до всього цього дуже далеко. А ось із бандитами 90-х ми стикалися щільно.

 

Якось у наш офіс у Дніпрі зайшли хлопці, дістали зброю і розбили комп’ютери – у ті часи вони були дуже дорогими. Співробітників не чіпали, але погрожували нам і вимагали грошей. На наступний день навідалися «доброзичливці», сказали, що в нас таке буде щодня, і запропонували стати нашою «кришею». Ми зраділи, погодилися і були змушені платити протягом року. Смішно, але потім виявилося, що наїзд і захист організували одні й ті самі люди.

А одного разу треба було перевезти велику суму грошей з Одеси у Дніпро – сумка важила 15 кг. Я відправив за ними двох співробітників-водіїв. І ось вони дзвонять мені і кажуть, що за ними їде підозріла машина. Але не знають точно, чи є в тих людей якийсь інтерес у наших грошах чи ні. Я сказав: «Якщо бачите, що є якась проблема, то просто цю сумку викидайте і їдьте далі». Завжди вважав, що людське життя не можна оцінити у грошах. Це все папірці, які ні на що не впливають. Я до сьогодні не знаю, що то була за машина, чи дійсно нас переслідували і щось просто завадило напасти, але в результаті все закінчилося добре. Гроші мені привезли, і ніхто не постраждав.

 

Немає ідеального часу, щоб почати бізнес

І 30 років тому, і сьогодні не було й немає найкращих умов і «того самого понеділка», щоб почати бізнес. Вважаю, що немає особливої різниці між бізнесменом 90-х і нинішнім. Умови завжди будуть однаково складними та з перешкодами. Хіба що тільки тато вам віддасть завод і скаже: «Тепер ти керуватимеш». Але шанси, що така компанія проіснує ще рік, є дуже низькими.

Для підприємця важливою є харизма – це магніт, який притягує гроші та партнерів. У компанії Microsoft у перші роки співробітники працювали за папірці – кожен отримував акції компанії, які тоді нічого не коштували. Усіх надихав і вів за собою харизматичний Білл Гейтс. Сама по собі ідея нічого не варта, якщо за нею немає лідера, який візьме на себе ще й відповідальність.

Дiзнайтеся, якi 90 брендiв з’явились у 90-х

Мої поради підприємцям

  1. Не застрягайте на початковому рівні. Часто якщо в підприємця є один ларьок, він на цьому зупиняється. Або вважає, що великий бізнес – створити мережу з двох або десяти кіосків. Але це те саме, що й один ларьок. Якщо вже рости, то потрібно думати не про кіоск, а про торговельний центр. Тому йдіть далі.
  2. Будьте готовими, що якщо ви впадете, то треба встати і далі розвивати бізнес. Не гальмуйте на невдачах, яких особливо багато попервах.
  3. Переїжджайте у велике місто, де є великі гроші і можливості.
  4. Вчіться. Читайте книги, які написали бізнесмени, наприклад, мою «Тут клює. Відверті історії українського бізнесмена». Прокачуйте мозок, адже це м’яз, який потрібно постійно тренувати. Мені подобалася книга «Найбагатша людина у Вавилоні» – для мене вона стала якоюсь мірою поводирем для прийняття фінансових рішень і стратегії. Наприклад, якщо є борг, то потрібно віддавати не більше 30% свого доходу.
  5. Подорожуйте і копіюйте закордонний бізнес. Особливо багато хороших ідей я підглянув у США. Відкрив з партнером 80 кав’ярень після того, як побачив, як працює Starbucks.
  6. Створюйте собі репутацію. Я завжди тримаю слово і відкрито веду бізнес. Саме це допомагає мені працювати з міжнародними ІТ-компаніями. Одного разу в Азербайджані я підписав великий контракт за пару хвилин – ми просто обговорили все на словах і потиснули одне одному руки. Моя репутація спрацювала на ура.
  7. Виберіть правильного партнера. Нещодавно я вклав $1,8 млн в компанію, яка збанкрутувала. Не тому довірився і не проконтролював усі етапи, але ніколи особливо не переживав із цього приводу. Якщо ви знаходите свою людину, з якою вам легко і просто працювати, вам дуже пощастило. З моїм першим бізнес-партнером ми працюємо досі.

Пройдіть тест «Чи змогли б ви стати пiдприємцем у 90-х»

Фотограф Анастасія Соловйова

За пiдтримки?

Ваша жалоба отправлена модератору

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: