5 уроків спілкування на роботі: як не здатися ані базікою, ані мовчуном

Люди створили вражаючий діапазон складних комунікаційних методів — понад 7000 сучасних мов, багату мову тіла та потужні мовні моделі, що живлять сьогоднішній ШІ. Але спроби спілкуватися одне з одним часто провалюються навіть у надважливих ситуаціях, як-от на роботі. Про це в колонці для Fast Com­pa­ny пише Томас Чаморро-Премузік, професор організаційної психології UCL та Колумбійського університету, співзасновник Deep­erSig­nals.

Скільки варто говорити на роботі, щоб вас сприймали серйозно, а не як «того, хто не замовкає». Фото: Deposit­pho­tos

Головне

• Офісні працівники витрачають близько 88% робочого часу на спілкування, а 100% працівників щотижня стикаються з проблемами непорозуміння.
• Час, витрачений на розмову, позитивно передбачає, чи людина стане керівником — попри відсутність прямого зв’язку між балакучістю та компетентністю.
• Головна мета — не говорити більше чи менше, а зробити свої слова вагомими: у кожної розмови є свій «бюджет уваги».

Чому ми так погано розуміємо одне одного

Знаннєві працівники витрачають близько 88% робочого часу на комунікацію, і все одно непорозуміння трапляються постійно — почасти тому, що люди зазвичай надто зосереджені на собі, схильні надмірно тлумачити почуте й не готові відступити від власного стилю спілкування заради інших. Це спричиняє серйозний стрес на роботі та падіння продуктивності.

Багато людей навіть не розуміють, скільки часу їм варто говорити на нарадах чи в розмові один на один. Відхилення від оптимальної норми призводять не лише до помилок комунікації, а й до репутаційних втрат: «X говорить забагато», «Y говорить замало», «ми просто не можемо змусити N замовкнути» — не кажучи вже про скарги на «менсплейнінг», «інфодампінг», «надмірну відвертість» чи «корпоративну балаканину», які десятиліттями живлять офісні меми. Додайте до цього те, що людям часто бракує конструктивного зворотного зв’язку для покращення власного стилю — і не дивно, що 100% працівників щотижня фіксують проблеми з комунікацією.

Читайте також: Ненасильницьке спілкування: 4 кроки, які врятують вас від токсичних відносин на роботі

П’ять уроків спілкування на роботі

• Балакучі частіше стають керівниками — і це сумно. Чим більше людина говорить, тим вищий шанс, що вона стане менеджером. Хоча кількість слів нічого не каже про їхню цінність, а вміння слухати цінується менше, ніж заслуговує.
• Культура впливає менше, ніж здається. Навіть усередині «тихої» Скандинавії данці вважають себе балакучішими за шведів, а ті — за фінів. Загальне правило: гучне мовлення читається як вищий статус, навіть якщо це лише спроба його показати. Новачок, який монополізує першу нараду, виглядає не важливим, а таким, що хоче здаватися важливим.
• Корисно знати, як вас бачать інші. Репутація складається не з нашої самооцінки, а з того, як нас сприймають колеги. Тому простіше запитати напряму, забагато чи замало ви говорите, ніж гадати.
• Не всім цікаво все, що у вас на думці. Колегам важливо розуміти вас, щоб зручніше працювати — не почути кожну думку. Довіру дає не відвертість про все, а вміння ділитися важливим.
• Чим менше ви говорите зазвичай, тим уважніше слухають, коли говорите. Мовчазність не завадить привернути увагу, коли є що сказати. А хто говорить без упину, швидко перетворюється на фоновий шум.

Зробіть так, щоб слова мали вагу

Урешті-решт мета — не говорити більше чи менше, а зробити своє мовлення вагомим. Комунікація — одна з тих сфер, де кількість легко помітити, а якість набагато складніше виміряти, тому ми регулярно плутаємо впевненість із компетентністю, час у ефірі — із впливом, а багатослів’я — з експертністю.

Найефективніші комунікатори розуміють: у кожної розмови є неявний «бюджет уваги», і витрачати його розумно означає читати ситуацію, розуміти потреби інших і опиратися дуже людському бажанню транслювати кожну думку, що спадає на думку.

Це особливо важливо на роботі, де спілкування — не самовираження, а інструмент для досягнення результатів разом з іншими людьми. Іноді це означає говорити тоді, коли краще б промовчати; іноді — стиснути десятихвилинний виступ до двох речень; а часто — поставити питання й справді вислухати відповідь. Універсальної формули оптимальної кількості мовлення не існує, бо відповідь залежить від аудиторії, ситуації, культури та того, що саме ви маєте сказати. Але одне правило працює практично завжди: якщо люди регулярно хочуть, щоб ви говорили більше — говоріть більше. Якщо регулярно хочуть, щоб ви говорили менше — говоріть менше. А якщо ви не знаєте, який варіант ваш — це, ймовірно, і є перша комунікаційна проблема, яку варто виправити.

Читайте також: Синдром самозванця не баґ, а фіча? Роз’яснення психолога