Аномальна спека плавить Європу, а в офіс не можна у шортах: скільки можна це терпіти, розбирався Bloomberg

Аномальна спека в Європі знову підняла старе питання дрес-коду: чи можна нарешті приходити в шортах на роботу. Опитування клієнтів Bloomberg — трейдерів, портфельних менеджерів і стратегів — показало: лише 45% вважають це прийнятним.

[social_blue social=“telegram”]

Спека б’є рекорди, а дрес-код лишається незмінним

Минулого тижня, коли температура в Європі різко зросла, а Франція зафіксувала найвищу середню температуру за всю історію спостережень, Bloomberg провів опитування серед своїх клієнтів із простим, але показовим питанням: чи доречно взагалі носити шорти на роботу.

Опір шортам у формальних офісах міцний і вкорінений у багатовікових традиціях та уявленнях про пристойність, які поширюються по всьому світу. Але температури останніми роками стабільно зростають, і саме Європа — де більшість будівель і шкіл не мають кондиціонерів — тепліє швидше за будь-який інший континент.

Учасники опитування, які проголосували проти, називали шорти «непрофесійними», «занадто повсякденними» й «неприйнятними у фінансовій сфері». Один із респондентів написав: «Ми маємо тримати лінію пристойності. ШІ забирає всю нашу людяність, у нас лишилися тільки штани».

Хто вже дозволив шорти офіційно

У Токіо, місті з формальною діловою культурою, мер Юріко Коіке в квітні дозволила чоловікам-муніципальним працівникам носити шорти на роботу й закликала бізнес столиці запровадити подібні послаблення дрес-коду. Ініціатива має назву «Tokyo Cool Biz» і покликана не лише зробити працівникам комфортніше, а й знизити навантаження на електромережу через кондиціонування.

Читайте також: Студенти елітних вишів проводять літо, запускаючи ШІ-стартапи, щоб не шукати роботу

У Лондоні, де кондиціонери — рідкість, а поїздка в метро може перетворитися на випробування спекою, чоловіки й жінки наважилися одягти шорти, коли температура сягнула 36°C. За словами Дейзі Наткболл, засновниці й генеральної директорки лондонського ательє жіночого пошиву Knatch­bull на Севіл-Роу, носіння шортів на роботу «стало значно поширенішим і прийнятнішим за останні роки», а «пошиті шорти природно перетворилися на елегантний і стильний варіант офісного одягу, особливо влітку».

На літніх показах чоловічого одягу в Мілані бренди Ralph Lau­ren, Thom Browne, Louis Vuit­ton, Yves Saint Lau­rent і Dior вивели моделей на подіум у шортах до коліна в поєднанні з піджаками і навіть краватками.

У технологічних компаніях, малому бізнесі та неформальних офісах по всьому світу зручний одяг — шорти, футболки й навіть сандалі — уже давно є нормою. Навіть у фінансах, страхуванні й юридичній сфері інженерам і технічним співробітникам часто вже дозволяють шорти, тоді як менеджери з продажів і керівники залишаються в костюмах чи діловому кежуалі.

Читайте також: Звільнення заради ШІ не приносять компаніям очікуваної окупності, а сама ідея є досить сумнівною — дослідження

Звідки взявся опір шортам

Історик костюма й дослідниця Хлоя Чапін у своїй новій книзі «Suit­able: The Sar­to­r­i­al Rev­o­lu­tion and the Fash­ion­ing of Mod­ern Men» пише, що століттями практичний одяг, пристосований до фізичної праці, вважався ознакою нижчого класу. Незручний, дорогий і непрактичний одяг, навпаки, свідчив про те, що людина стоїть вище буденних турбот.

Сучасний офісний дрес-код, за словами Чапін, поширився зі США та сформувався приблизно в такому вигляді, який ми знаємо, ще на початку XIX століття. З промисловою революцією, коли пошиття костюмів і офісна робота стали значно доступнішими, приховування тіла під костюмом перетворилося на основну ознаку чоловічості.

Утім, до XIX століття на Заході все було навпаки: демонстрація тіла, зокрема ніг, символізувала чоловічість. У придворних колах XVIII століття, де важливими були поклони й танці, показувати стрункі литки через бриджі до коліна й обтислі панчохи вважалося ознакою статусу.

Традиція, за якою короткі штани призначені лише для дітей, у Великій Британії почалася з заснування організації бойскаутів лордом Робертом Баден-Пауеллом у 1910 році — саме тоді короткі штани стали стандартним одягом «правильного англійського хлопчика», і ця ідея поширилася по Європі в наступні десятиліття.

Чому шорти досі вважають неповагою до співрозмовника

За словами Річарда Фарлі, 59-річного партнера міжнародної юридичної фірми Her­bert Smith Free­hills Kramer, одяг юриста має передавати клієнтам, що фірма серйозно ставиться до їхніх справ, уважна до деталей і складається з професійних людей. Фарлі вважає, що поява «вільних п’ятниць» у 1990‑х започаткувала розмивання ділового етикету — коли робочий одяг почали сприймати як засіб власного комфорту, а не спосіб продемонструвати цінності клієнту.

Схожі історії розповідають і представники інших професій. Дизайнер інтер’єрів Джош Грін згадує, як 18-річним стажувався в паризькому виданні Wom­en’s Wear Dai­ly та отримав зауваження, що шорти на роботі неприпустимі, навіть попри спеку в Парижі, — і цей урок запам’ятав на все життя. Роберт Хедер’ян, брокер із нерухомості в Мангеттені, розповідає, що проводив покази нерухомості в шортах і завжди про це шкодував — колеги-брокери робили йому зауваження.

Читайте також: Лояльність чи застрягання? IT-спільнота сперечається, скільки років варто працювати в одній компанії

Ознаки того, що зміни вже почалися

З появою моди на атлеж (ath­leisure) в середині 2010‑х офісний одяг почав враховувати потреби тіла: бренди на кшталт Lul­ule­mon, Ath­le­ta й Rhone будують великий бізнес на робочих штанях і сорочках із технічних тканин, що дихають і розтягуються. Після пандемії приблизно половина офісних працівників центрального Мангеттена, які раніше носили костюми, перейшли на штани Lul­ule­mon, у яких теоретично можна навіть бігати.

Попри це, керівник Brooks Broth­ers Кен Охаші на пряме запитання, чи можна вже вдягати шорти на роботу, відповів однозначно негативно: «Суспільство ще не дійшло до розуміння, що це нормально. Ми як компанія маємо одягатися так, як хочемо, щоб одягалися наші магазини».

Скандинавський виняток

Одним із небагатьох регіонів, де ставлення до шортів на роботі гнучкіше, є Скандинавія. Йорген Амундсен, 49-річний засновник норвезького бренду вуличного одягу Amund­sen Sports, який зараз розширюється в США, пояснює це нормою норвезького життя, коли міське й активне життя на природі тісно переплітаються. У норвезькій мові навіть є окреме слово для цього — friluft­sliv, що приблизно перекладається як «життя на відкритому повітрі» й підкреслює цінність часу на природі для здоров’я та довголіття.

За словами Амундсена, кожен має право носити на роботі те, що хоче, оскільки одяг має розповідати про особистість та спосіб життя людини, а не бути просто уніформою професії.

Які ж висновки?

Якщо ваша компанія розглядає послаблення дрес-коду влітку, приклад Токіо показує конкретний практичний аргумент: гнучкіший одяг співробітників може також знизити навантаження на систему кондиціонування будівлі, а отже — і витрати на електроенергію.

Для тих, хто працює в консервативних галузях — юриспруденції, банківській сфері, нерухомості, — досвід опитаних Bloomberg показує: навіть попри спеку, шорти на зустрічах із клієнтами часто досі сприймають як ознаку неповаги, тож рішення про зміну особистого дрес-коду варто приймати з урахуванням очікувань конкретної аудиторії, а не лише особистого комфорту.

Для роботодавців тема дрес-коду в спеку — це також питання утримання персоналу та продуктивності: досвід технологічних компаній і скандинавських офісів показує, що гнучкіші правила щодо одягу не заважають бізнесу залишатися ефективним.