Етер, гостел і не тільки: 30 головних змін нового правопису, які потрібно знати

Вероніка Ворожко

Авторка новин MC.today

Новий український правопис, затверджений ще 2019 рокуПостановою Кабміну № 437, 22 травня повноцінно набув чинності після пʼятирічного перехідного періоду. Тепер деякі старі норми вважаються помилковими. Переповідаємо про 30 змін, які потрібно знати.

Новий український правопис набув чинності – що потрібно знати. Фото: depositphotos

Про те, як правильно писати назви свят, чи справді потрібна «є» у проєкті, та индик чи індик – пояснила редакторка Ольга Васильєва у Facebook.

Гостел, патронеса і проєкт: головні директивні норми правопису

1. Латинський корінь -ject- передаємо з «є»: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126).
2. Пишемо без «й» слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).
3. Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками) (§ 35).
4. Числівник «пів» з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36). 
5. За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).
6. Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).
7. Пишемо двотижневий, двоярусний; тривідсотковий, триярусний; чотириактний, чотиримісячний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний; двохсотріччя, трьохсотріччя, чотирьохсотріччя (§ 35).
8. Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).
9. Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).
10. До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).
11. У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: па‌не лейтена‌нте, бра‌те Пе‌тре, лі‌карю І‌горю, побрати‌ме Іва‌не (§ 87).
12. Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).
13. Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).
14. Звук [h] передаємо буквою «г»: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хо‌бі, хоке‌й, хол, хо‌лдинг) та всіх слів східного походження (брахма‌н, джиха‌д, моджахе‌д, харакі‌рі) (§ 122).
15. Англійське буквосполучення [ck] відтворюємо українською буквою «к» без подвоєння: Ді‌кенс, Те‌керей, Бе‌кі, Бу‌кінгем (§ 128).
16. Німецьке буквосполучення [ei] передаємо як «ай» («яй»): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення [eu] – як «ой»: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через «ей»: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).
17. Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево – як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).
18. У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят – усі слова (День Незалежності України) (§ 52).
19. З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).
20. Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)) (§ 165).

Читайте також: Лагідна українізація: добірка корисних ресурсів для тих, хто вирішив перейти на солов’їну

Без индика, але з ирієм: варіативні норми правопису

1. «Ґ», «ґ» на місці «G», «g» у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).
2. Буквосполучення [th] у словах грецького походження можна передавати літерами «т» і «ф»: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).
3. У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення [au] можна передавати як «ав» і «ау»: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).
4. На початку деяких слів можна писати «и»: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2).
5. У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси «архи-» та «архі-»: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).
6. У родовому відмінку іменників lll відміни можемо писати закінчення -и та -і: кро‌ви й крові, любо‌ви й любові, о‌сени й осені, со‌ли й солі, Ру‌си‌ й Русі, Білору‌си й Білорусі; гі‌дности й гідності, незале‌жности й незалежності, ра‌дости й радості, сме‌рти й смерті, че‌сти й честі (§ 95).
7. Чоловічі прізвища, що закінчуються на «-ин», «-ін», «-їн», у давальному відмінку мають закінчення «-у» та «-ові»: Яковишину та Яковишинові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).
8. Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на «-ів» («-їв»), «-ов», «-ев» («-єв»), «-ин», «-ін» («-їн»), у кличному відмінку можуть мати закінчення «-е»: Що‌голеве і Щоголів, Глі‌бове і Глібов, Гуля‌єве і Гуляєв, Степани‌шине і Степанишин (§ 87).
9. У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: дру‌же Макси‌менку і друже Максименко, коле‌го Євгенищуку‌ і колего Євгенищук, па‌не Кова‌лю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).
10. Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82).

Нагадаємо, раніше ми радили онлайн-сервіси, що допоможуть уникати помилок у текстах українською.