Не робота, а місія. Як вести канал про українську мову та де брати ідеї контенту – блогерки

Юлія Фещенко

Редакторка новин MC.today

Якщо ви вчите або покращуєте свою українську, то, ймовірно, стежите за блогерами, які популяризують нашу мову та допомагають вчити її в ненудний спосіб. Ми розпитали Ларису Чемерис, Аліну Острозьку та Тоню Кузьмич про те, як вони стали блогерками, про концепції їхніх каналів, що цікавить їхніх підписників, а також про досвід залучення підписників.

Авторки блогів, присвячених українській мові, розповіли історії їхнього виникнення та про особливості ведення. Фото: 1 – Аліна Острозька, 2 – Depositphotos, 3 – Тоня Кузьмич

Лариса Чемерис

• Засновниця Навчального онлайн-центру «Моя Мова»
• Сторінка Лариси Чемерис в Instagram

Лариса Чемерис розповіла, що блог для неї – не просто робота, а справжня місія. Колаж: MC.today

Лариса Чемерис закінчила філологічний факультет Глухівського державного педагогічного інституту й багато років працювала вчителькою української мови та літератури в державних і приватних школах. У 2020 році вона заснувала Навчальний центр «Моя Мова», щоб допомагати людям різного віку вдосконалювати знання з української мови, готуватися до іспитів, а також підтримати тих, хто хоче перейти на українську мову в повсякденному житті.

«Для мене це не просто робота, а справжня місія – сприяти популяризації української мови, допомагати людям краще розуміти її, користуватися нею на високому рівні та цінувати її багатство», – розповіла Лариса.

У тому ж 2020 році Чемерис заснувала Instagram-канал, у якому ділиться корисними порадами, мовними тонкощами й цікавинками, що допомагає людям вивчати правильну українську.

«Це дає мені можливість бути ближче до аудиторії і навчати навіть тих, хто не має можливості відвідувати наш центр. Я щаслива, що можу бути частиною цього процесу та сприяти розвитку української мови в сучасному світі!» – поділилась Лариса.

Читайте також: Не всі знають правильні варіанти: як сказати українською «строить глазки»

Спершу вона ділилась своїми знаннями та досвідом у підготовці учнів до ЗНО (НМТ). Авторка вже мала великий досвід і розуміла, наскільки важливою є правильна підготовка до іспитів. Тому перші дописи були спрямовані саме на допомогу учням у підготовці до ЗНО.

«Однак дуже скоро я помітила, що мої підписники більше цікавляться не лише іспитами, а й загальними мовними питаннями: як правильно вживати слова, ставити наголос, уникати суржику, як правильно утворювати фемінітиви. Тому далі почала створювати контент, який стосувався саме цих тем», – розповіла Лариса.

Перша тисяча підписників долучилась до блогу завдяки дописам, які відповідали на актуальні запитання. Вони були прості та зрозумілі, а головне – корисні.

«Люди активно взаємодіяли з моїми дописами, ставили запитання, і це дало мені змогу створювати ще більше цікавого контенту, орієнтуючись на запити моєї аудиторії. Так почалася справжня взаємодія, і із часом кількість підписників почала зростати», – поділилась Лариса.

Пізніше вона розширила формат і почала записувати відео, створювати тести, різні рубрики, проводити прямі ефіри та запустила TikTok. Так канал не лише набрав популярності, а і став платформою для постійного обміну знаннями та ідеями про українську мову.

«Найскладнішим для мене було почати записувати відео та говорити про себе. Це справжній виклик, адже потрібно було подолати певні внутрішні бар’єри і стати більш відкритою перед аудиторією. Спершу це було незвично і трохи страшно, але із часом я зрозуміла, що відео дають можливість пояснювати складні мовні питання доступніше. Тепер я вже почуваюся комфортніше, це стало частиною моєї повсякденної роботи», – поділилась Лариса.

Ідеї для дописів виникають переважно з повсякденного спілкування з учнями та читачами. Багато ідей приходить саме від їхніх запитань і коментарів.

«Люди часто пишуть про те, що їх цікавить, що вони не розуміють або що їх бентежить у мовних правилах. Це дає мені чітке уявлення про те, що потрібно висвітлити на каналі», – пояснила Лариса.

Крім того, вона завжди шукає актуальні теми, які можуть зацікавити аудиторію: сучасні тенденції в українській мові, мовні тренди, популярні питання, що виникають у соціальних мережах.

«Формуючи контент-план, я намагаюся поєднати запити читачів із тим, що вважаю важливим і корисним для широкої аудиторії. Моя мета – не лише відповідати на запитання, а і сприяти розвитку грамотного, усвідомленого використання української мови в повсякденному житті, формувати моду на грамотність», – підсумувала Чемерис.

Читайте також: Не жіночка й тим паче не женщіна: як звертатися до незнайомців українською

Аліна Острозька

• Філологиня, мовознавиця, популяризаторка української мови та літератури, засновниця школи української мови МУЗА
• Сторінка Аліни Острозької в Instagram

Аліна Острозька наголосила, що надважливо у веденні блогу подавати матеріал з турботою та любов’ю. Колаж: MC.today

Аліна Острозька – філологиня та мовознавиця. Вона популяризує українську мову та літературу, зокрема, завдяки заснованій нею школі МУЗА.

Історію створення свого блогу вона називає майже казковою. Усе почалося з того, що Острозька запросила до своєї команди SMM-спеціалістку. Разом вони зафільмували коротеньке відео про те, що в українській мові існує дуже мало власне українських (питомих) слів, які починаються на літеру а.

«Це зачепило аудиторію неабияк: хтось не вірив, хтось жартував, а хтось упевнено поширював. Це відео переглянули більш як 2 млн разів на всіх платформах, тому я вирішила продовжувати!» – розповіла Аліна.

Тем для блогу – хоч греблю гати, а от знайти стиль подачі інформації – це вже складніше, поділилась авторка. Вона зосередилась на основних правилах української літературної мови, (вже не) новинках редакції «Українського правопису», а також на історичних моментах нашої мови (заборонах, тоталітарних утисках, примусових змінах, асимілятивних процесах), оскільки більшості про це не розповідали в школах.

Читайте також: Як перекласти українською російське «отрицать»: неочевидні варіанти

«Для багатьох українців ця інформація нова, відтак може шокувати, тому подати матеріал із турботою та любовʼю – це найважливіше. Та як не крути, щодня читаю безліч злостивих коментарів, бо частина людей не бажає нічого повертати, змінювати. Хтось не бачить досі потреби спілкуватись державною в побуті, навчатись мови, усвідомлювати її значення та звʼязок із національною ідентичністю. Таких немало. Моє завдання – сформувати навколо себе свідому частину нації, яка готова розвивати країну!» – розповіла Аліна.

Цікаво, що вона не створює контент-план наперед – його просто не існує. Натомість є натхнення та мотивація від аудиторії. Схема створення дописів має такий вигляд: перевірені джерела – нотатки – чат із відографинею – знімання – опублікування.

«Підписники мотивують неабияк: виводять певні теми для дискусії, цікавляться деталями, інколи пишуть в особисті із запитом на відео. Тут я дуже вдячна за активність. Активні – отже зацікавлені та не байдужі», – зазначила Аліна.

Читайте також: Не всі знають про ці варіанти: як українською замінити «мне по барабану»

Тоня Кузьмич

• Креативна директорка OMG agency та CEO креативної студії «Думи»
• Сторінка проєкту «Соловʼїну треба знати» в Instagram
• Сторінка Тоні Кузьмич в Instagram

Тоня Кузьмич розповіла, що для команди виявилось найскладнішим у веденні блогу про українську мову. Колаж: MC.today

Тоня Кузьмич – креативна директорка OMG agency, а також СЕО та засновниця креативної студії «Думи». Назва її проєкту – «Соловʼїну треба знати». Це освітній фановий комікс-проєкт, у якому диджитал-Козак навчає українців мови та історії. Він був заснований у перші місяці війни, на початку 2022 року.

«З перших днів я працювала над проєктом сама, згодом до мене доєднався креативний копірайтер “Дум”. Зараз над ним працює троє людей: я, креативний копірайтер Євген та дизайнерка Марʼяна. За декілька місяців була заснована і креативна студія “Думи”», – поділилась Тоня.

Історія блогу «Соловʼїну треба знати» почалася в березні 2022 року. Усі були в шоковому стані, робота призупинилась зі зрозумілих причин і Кузьмич вирішила створити цей проєкт, щоби підтримати українців.

«Спочатку він складався з простих статичних дописів, що розповідали про українську граматику, історію, природу, а згодом перетворився на повноцінний навчальний проєкт з української мови та історії. Ми не вкладали в просування коштів, проєкт “залітав” вірально, нас дуже активно підтримували блогери, і за перший місяць ми мали вже 10 тис. підписників», – розповіла Тоня.

Найважче у веденні такого блогу, за словами Кузьмич, – «упакувати» навчальний контент у таку форму, щоб він не здавався сухим та нудним.

«Зробити так, щоб люди весело та із захопленням дізнавались щось нове про нашу соловʼїну та про нашу історію, міфологію», – пояснила вона.

Ідеї контенту приходять зазвичай самі, команда проєкту дуже багато навчається, також із викладачем української мови.

«Що дізнаємось самі, те й розповідаємо. До речі, ми дуже багато чому навчились за час ведення “Соловʼїної”. Ідеї від підписників приходять частіше за все в коментарях, вони пишуть: а розкажіть ще це, нам цікаво ось це. На них і орієнтуємось», – підсумувала Тоня.

Читайте також:

• Найочевидніший варіант – помилка. Як сказати українською «по крайней мере»
• «Носок» – це не одяг. Як правильно назвати це українською
• Ранимость, равнодушие та інші: як правильно називати почуття українською