Тисячі айтівців КНДР видають себе за американців: розслідування WSJ

Тисячі ІТ-фахівців із Північної Кореї роками влаштовуються на віддалену роботу в американські компанії, видаючи себе за інших людей. Тепер вони активно використовують ШІ та дипфейки, щоб проходити співбесіди, отримувати корпоративні ноутбуки й доступ до даних. Одна з відстежених груп лише за три місяці подала заявки більш ніж на 1000 вакансій, а до 90% зароблених грошей може повертатися режиму КНДР. За оцінками журналістів, схема приносить Пхеньяну до $800 млн на рік — частина цих коштів може фінансувати програми озброєння. Про це повідомляє The Wall Street Journal.

Тисячі ІТ-фахівців КНДР видають себе за американських працівників, щоб отримати віддалену роботу. Фото: Depositphotos

Як ШІ допомагає отримати роботу

WSJ протягом року стежив за роботою однієї з таких груп. Журналісти аналізували злиті історії браузера, електронні листи, календарі та записи екранів.

Виявилося, що ШІ використовують буквально на всіх етапах найму:

створюють резюме;
пишуть супровідні листи;
готують відповіді на співбесіди;
підказують відповіді прямо під час розмови з роботодавцем.

Але на цьому технології не закінчуються.

Коли компанії навчилися помічати типові ознаки підозрілих кандидатів, оператори почали використовувати дипфейки в реальному часі.

Спеціальна модель накладає чуже або згенероване обличчя на відео під час дзвінка. Віртуальний драйвер камери при цьому видає відеопотік за звичайну вебкамеру.

У результаті людина, яка фізично перебуває в Північній Кореї, Китаї, Росії чи Південно-Східній Азії, може виглядати для американського роботодавця як працівник, який сидить удома у США.

Читайте також: Від США до Європи. Північнокорейські айтівці видають себе за українців для отримання віддаленої роботи

Навіщо потрібні американські «помічники»

Окрема ланка схеми — люди безпосередньо у США.

Вони можуть:

отримувати корпоративні ноутбуки;
тримати техніку увімкненою вдома для віддаленого доступу;
відкривати банківські рахунки;
брати участь у співбесідах;
іноді навіть ходити на робочі зустрічі замість справжнього працівника.

WSJ наводить конкретний приклад посередника з Огайо, який ділив зарплату $75 тис. зі своїм північнокорейським напарником.

Тобто роботодавець може бути впевнений, що найняв одного американського спеціаліста, тоді як за ноутбуком фактично працює зовсім інша людина.

До $300 тисяч на рік — і більшість грошей іде режиму

За даними Міністерства фінансів США, деякі північнокорейські ІТ-працівники заробляють до $300 тис. на рік.

До 90% цих грошей може повертатися режиму КНДР.

У березні 2026 року Мінфін США повідомив, що подібні схеми принесли майже $800 млн лише за 2024 рік.

Того ж місяця американська влада запровадила санкції проти шести людей і двох організацій, пов’язаних із шахрайством проти американських компаній.

Робота — це лише частина ризику

Проблема для компаній не обмежується тим, що вони можуть випадково виплачувати зарплату людині, яка працює на режим КНДР.

Журналісти простежили частину фінансового потоку через мережу північнокорейських ІТ-працівників і кіберзлочинців до компанії, яка вже перебуває під санкціями США через зв’язки з програмою озброєння Пхеньяна.

Крім того, за даними інших розслідувань, деякі працевлаштовані оператори отримували доступ до конфіденційної інформації роботодавців, зокрема до військових технологій, які перебувають під експортним контролем.

В окремих випадках йшлося також про доступ до криптовалюти.

Дипфейки вже стали міжнародною проблемою

У липні 2026 року 11 союзних держав, серед яких США, Японія, Південна Корея, Франція, Німеччина, Італія та Нідерланди, вперше спільно попередили компанії по всьому світу про цю практику.

Йшлося, зокрема, про використання дипфейк-відео в реальному часі, за допомогою яких північнокорейські оператори обходять перевірку особи під час співбесід.

Тобто звичайне правило «побачили кандидата по відеозв’язку — значить, знаємо, хто перед нами» більше не працює так надійно, як раніше.

Схема існує не перший рік

Це не новий винахід Пхеньяна.

Ще в грудні 2024 року Міністерство юстиції США повідомляло, що подібні схеми з фейковими ІТ-працівниками принесли режиму щонайменше $88 млн за шість років.

Тоді ж американські правоохоронці ідентифікували частину організаторів та так званих «фермерів ноутбуків» — американських посередників, які тримають корпоративну техніку у себе вдома, щоб північнокорейські працівники могли підключатися до неї дистанційно.

Чому це вже не просто проблема рекрутингу

Ця історія показує, наскільки змінився сам підхід до віддаленого найму.

Раніше компанії переважно намагалися перевірити, чи справді кандидат відповідає резюме. Тепер їм потрібно ще й переконатися, що людина перед камерою — саме та людина, яку вони наймають, а корпоративний ноутбук не стане віддаленим містком до конфіденційних даних.

Для українських ІТ-фахівців тут є окремий нюанс: раніше вже фіксували випадки, коли північнокорейські оператори видавали себе за українських розробників. Тому використання чужих резюме, імен чи персональних даних у таких схемах може зачіпати й українців.

А для компаній, які працюють із військовими, технологічними або іншими чутливими даними, питання вже виходить далеко за межі HR. Тут йдеться одночасно про кібербезпеку, комплаєнс, санкції та ризик витоку інформації.

Читайте також: Не тільки злам месенджерів та фішинг: експерти назвали поширені схеми банківського шахрайства