«Ваші дописи в LinkedIn нас насторожили». Кандидат розповів про неочікувану відмову в роботі

Кандидат отримав відмову в роботі через… дописи в LinkedIn. І ні, не через можливий негатив чи відгуки про компанії, річ виявилася в питаннях і проханнях про поради. Чому це могло вплинути та що про ситуацію думають українські фахівці – переповідаємо в матеріалі.

Що трапилось

Project Manager Артур Дерда розповів у LinkedIn, що вже був близьким до посади: пройшов кілька інтерв’ю, виконав тестове та вже уявляв себе частиною команди.

«А потім прийшла відмова і причина мене просто шокувала. Замість стандартного “знайшли кращого кандидата” я почув завуальоване, але чітке: “Дякуємо за ваш час, але ваші дописи в LinkedIn нас насторожили”» – написав він.

Спочатку Артур подумав, це через те, що він часто пише про власний досвід і це можуть транслювати на компанію чи якийсь негатив. Насправді ж проблема виявилась у публічних запитаннях і проханнях порад. До прикладу, запитував, як інші фахівці вивчали англійську, які інструменти використовують і як би вчинили в певній ситуації.

«Мені здавалося, що це показує готовність вчитися та розвиватися. Що краще запитати в реальних експертів, ніж покладатися тільки на ChatGPT з його базовими відповідями. Але для цієї компанії це було red flag. Мовляв, показував недостатню компетентність.

І тут у мене справжнє когнітивне розірвання. Хіба не нормально не знати всього? Хіба не окей визнавати слабкі місця і працювати над ними? Хіба бажання вчитися у досвідчених людей це мінус, а не плюс?» – написав PM.

Він додав, що завжди був переконаний, що компанії цінують тих людей, які не бояться ставити питання, готові вчитися та не вдають, ніби знають усе.

Читайте також: «Питання базової поваги до часу кандидата». Що фахівці думають про групові співбесіди

Артур розповів MC: Money & Career, що не буде змінювати свій стиль ведення LinkedIn після цієї відмови. «Я взагалі його не дуже і використовую для пошуку роботи. Це більше мій простір, де я ділюсь своїм досвідом і переймаю знання та досвід інших. У цій соцмережі я надаю перевагу бути собою, навіть якщо через це отримаю кілька відмов», – прокоментував він.

Що кажуть рекрутери та HR

Допис Артура став популярним у LinkedIn і зібрав понад 100 коментарів. Додаємо деякі реакції рекрутерів та HR тут.

«Дуже складна й водночас показова ситуація. Для мене публічні запитання й пошук порад – це якраз про зрілість і відповідальність, а не про некомпетентність. Неможливо знати все, але можна вміти вчитись і ставити правильні питання. У довгостроковій перспективі я б сказала, що це радше red flag для компанії, ніж для кандидата», – написала рекрутерка Софія Шлаєр.

«Компанія, яка бачить проблему в запитаннях і прагненні вчитись, навряд чи цінує розвиток і здорову комунікацію всередині команди», – прокоментував Петро Нікітін, рекрутер.

«Тут може бути щонайменше два варіанти, чому так сталось. Обидва не повʼязані з вами. Перший: у компанії справді не ок не знати. І це є складником оцінки кандидатів. Другий: у компанії той самий hiring-менеджер має владу відмовити через такі упередження. В обох випадках, моя особиста думка, це ознака не найкращої системи. Долучаюсь до коментарів, що як би вам не було неприємно, але добре, що вам з ними не судилось щонайменше на цьому етапі працювати!» – прокоментувала Іра Шмідт, HR.

«Я подивилась ваш допис. Про англійську мову ви не просто питали, як її вивчити, ви написали, що намагалися завчити відповіді. Тобто фокус був не на тому, щоб системно вивчати мову, а на спробі швидко “проскочити” процес. Коли це не спрацювало, ви зробили висновок у стилі “співбесіди англійською – ні”, тобто вирішили їх уникати, замість того щоб продовжувати навчання, практикуватися й знову докладати зусиль. А саме ця наполегливість і здатність працювати над слабкими місцями є ключовим скілом для джуніора.

Навчитися проходити співбесіди англійською з першого разу практично неможливо. Водночас у вас вийшов цілий допис “розчарування” після 1 спроби. Навіть якщо готуватися 20-30 годин, ви все одно не будете звучати ідеально та не зможете передбачити всі можливі питання. Це довгий процес, у якому важливо не здаватися, а навпаки – йти туди, де не виходить, і продовжувати працювати.

Я б не радила публічно ділитися своїми слабкими місцями, невдачами чи факапами, але якщо ви вирішили, знайте що 90% ваші дописи читають або читатимуть майбутні роботодавці. 

Можливо, ви не мали на увазі того, про що я написала вище, але цей приклад добре показує, як інша людина може інтерпретувати ваші думки через призму власного досвіду та бачення», – написала ІТ-рекрутерка Яна Сергієнко.

«Як HR вважаю, що публічні запити на досвід і навчання це не red flag, а ознака зрілого підходу до розвитку. У сучасному середовищі компетентність це не “знати все”, а вміти вчитися, працювати з feedback і швидко адаптуватися. У вашому випадку це, скоріше, питання культури конкретної компанії, а не вашої професійності. Для мене така активність радше перевага. Ви не зробили нічого неправильного. Швидше за все, ця компанія просто не ваша. Добре, що це стало зрозуміло зараз, а не після кількох місяців роботи в культурі “ми знаємо все”» – написала HR-менеджерка Ірина Юрченко.

• Нагадаємо, раніше карʼєрна консультантка пояснювала, як кандидату розповісти про себе на співбесіді й не розгубитися.