Як виробник в’ялених томатів з Чорнобаївки відновив бізнес на Одещині: історія Андрія Бігленка

Після початку повномасштабного вторгнення тисячі підприємців опинились перед вибором – поставити крапку на власній справі через руйнування та безпекові ризики чи почати все з нуля геть в іншому місці. Засновник компанії «Українські в’ялені помідори» (Ukrtomat) Андрій Бігленко вісім років займався крафтовим виробництвом у Чорнобаївці Херсонської області. А після 24 лютого 2022 року на нього чекали евакуація, релокація та відновлення бізнесу. Про це й не тільки Андрій розповів MC.today в межах спецпроєкту «Релоковані».

Компанія «Українські в’ялені помідори» пройшла шлях від домашньої кухні до крафтового виробництва. В її асортименті – томати з оливковою та соняшниковою олією, з розмарином, перцем, орегано, насінням кропу тощо, страви з баклажанів, варення та джеми. У 2020 році бренд «Українські в’ялені помідори» виграв конкурс «Бізнес-трамплін», організований Rozetka та Visa. У 2021 році обсяг виробництва самих лише в’ялених помідорів сягнув приблизно 20-25 тис. банок. Після евакуації Андрій відновив бізнес на Одещині, де працює вже два роки.

Про бізнес, окупацію та переїзд

«Українські в’ялені помідори» – це перший виробник в’ялених томатів в Україні. Це сімейна справа, яка розпочалася із захоплення, а в результаті переросла в крафтове виробництво. Наша компанія перетворює звичайний херсонський помідор на вишуканий український делікатес. «Українські в’ялені помідори» – це справжнє гастрономічне задоволення та на 100% натуральний продукт без цукру та оцту.

Після початку повномасштабного вторгнення бізнес повністю опинився під окупацією та не працював взагалі до літа 2022 року. Як тільки я почув, що почалась війна, то зрозумів, що бізнесу в мене більше немає, оскільки в’ялені томати – це делікатес, а в моєму розумінні делікатеси під час війни нікому не потрібні.

На початку повномасштабного вторгнення чергова партія томатів якраз чекала на фасування. Наприкінці лютого Бігленко вивіз родину із Чорнобаївки. Частину виробничого обладнання він намагався сховати від мародерів у сусіда, та згодом воно згоріло після влучання російського снаряда. Упродовж першого місяця після вторгнення Андрій активно займався волонтерством та разом із братом допомагав в евакуації мешканців Миколаєва. Потім почав шукати гроші для відновлення виробництва та новий цех.

Я вирішив заново відновити бізнес із нуля, коли побачив, що на заході України життя триває: бізнеси працюють і продають продукцію не тільки першої потреби. Початкове моє уявлення про бізнес під час війни було зовсім іншим.

Ми із сім’єю переїхали до Ізмаїлу. Я вважав, що на півдні Одеської області мають вирощувати багато томатів (по аналогії з Херсонською), і думав, що тільки на півдні зможу знайти сировину потрібної якості та ціни. Релокації як такої не було – на той момент Херсон був в окупації. Єдине, що ми змогли вивезти, – це особисті речі, які вмістились у багажник легкового авто. Так склалось, що вже коли ми із сім’єю шукали місце, де б могли розпочати все спочатку, і придивлялися до Ізмаїла, надійшла пропозиція від власника фермерського господарства «Дунайський аграрій».

Перші кроки у відновленні бізнесу

Так ми почали співпрацювати з «Дунайським аграрієм». Ця компанія вирощує органічні овочі та фрукти. Власник хотів організувати перероблення, а я розумів, як це зробити. Через портал «Дія» ми отримали невеликий грант від німецького уряду й завдяки цьому гранту та співпраці з «Дунайським аграрієм» відновили виробництво в’ялених томатів, а також почали випуск іншої переробної продукції. Я не даватиму порад іншим бізнесменам, тому що в нас занадто індивідуальна історія, щоб її використати для інших. Хіба що про партнерство – це може бути виходом зі складної ситуації.

Наш бізнес – сімейний, тож і відновлювати свою справу ми взялися цією невеликою командою. Я – директор, завгосп, бренд-шеф, головний герой у блозі в інстаграмі. Дружина – сммниця, операторка, сценаристка, трохи таргетологиня. Іноді вона допомагала на виробництві як менеджерка з обробки замовлень. Теща, дідусь і бабуся дружини допомагали з виробництвом томатів. Дочка стала ще однією героїнею нашого блогу в Instagram.

Звісно, продажі й наші можливості розвивати бізнес із початком війни значно скоротились, але в нас був магазин-блог, який ми активно вели до і війни. Саме він допоміг нам запустити продажі знову. Сьогодні переважна більшість наших клієнтів, як і до війни, – це підписники, а основні складнощі у відновленні бізнесу – нестача коштів та зниження платоспроможності клієнтів.

Та коли в людини є рушійна сила, вона знаходить способи відновити роботу та знову розвиватися. Для мене це – дві чарівні донечки, красуня-дружина та перспектива піклування про батьків, які вже старіють.

Новий старт – як компанія зростає після релокейту

Сьогодні ми разом із «Дунайським аграрієм» виготовляємо лінійку органічних продуктів: варення з персика, джем із нектарина, запечені на багатті баклажани, пастилу, аджику із запечених на багатті овочів, сік із нектарина, томатний сік. У планах ще багато різноманітних органічних смаколиків.

Звісно, мені б хотілось повернутись додому, але цього може не статись. Херсонщина поділена навпіл, і без окупованої території це вже не Херсонщина. Якщо закінчиться війна, ми спробуємо повернутись. Але такі компанії, що повертатимуться в рідні місцини, потребуватимуть підтримки, також із боку держави. І вона може допомогти хоча б тим, що перестане заважати і зменшить податки. Зараз я говорю не про податки на бізнес, а про податки, які платить кожна проста людина, коли працює і витрачає зароблене НДФО, НДС, ЄСВ тощо. Сумарно кожна людина віддає приблизно 64% державі. Це занадто багато для країни, яка хоче розвиватись і не мала сотень років, коли б прості люди накопичували капітал.

Та це все в перспективі. Сьогодні ми живемо за одним правилом – вижити. У прямому й переносному сенсах, і, мабуть, сподіватись тільки на Бога та на самого себе. Та це правило було актуальним і до війни.

Діяти, вивчати, не боятись

Що я можу порадити бізнесам, що релокувались раніше або розглядають такий варіант нині? Найперше – діяти, розпочинати заново. Якщо навчитись розвивати бізнес у теперішніх умовах, то в сприятливіших ви точно зможете це робити. Хоча сприятливих умов може і не бути: як не війна, так конкуренція буде їх ускладнювати.

Також варто активно вивчати зовнішні ринки та виходити на них. А ще не треба боятися. Якщо страшно починати все з нуля самотужки, спробуйте знайти партнерів. Та все ж будьте з ними обережними.

І пам’ятайте: Україна має великий потенціал, але ніяк не може його реалізувати. І причина не в сусідах, а в нас – треба стати розумнішими.

«Релоковані» – спецпроєкт MC.today про українські бізнеси, які через повномасштабне вторгнення рф на територію України були вимушені релокувати свої команди та виробничі потужності до інших областей. Ми присвячуємо його сильним і надихаючим підприємцям, які змогли відновити свій бізнес попри всі труднощі та перепони.

У межах цього спецпроєкту власники релокованих підприємств діляться досвідом переїзду до різних куточків України та пошуку нових можливостей, розповідають про отримані гранти на відновлення роботи та нові партнерства.

Як змінилася аудиторія їхнього бізнесу і як вони шукали клієнтів на новому місці? Яких помилок припустилися під час релокації? Як повномасштабне вторгнення змінило їх і їхній бізнес? І чи планують вони повертатися в регіон, звідки релокувалися? Про все це ми розповідаємо в межах спецпроєкту «Релоковані».

Серед учасників спецпроєкту – власники або топменеджери компаній та брендів: ТМ Pripravka з Харкова, ТМ «Українські в’ялені помідори» з Херсонської області, Vesna з Бучі, Roast One з Миколаєва, Delta Food із Запорізької області, Rekava із Сум, «Центр Шаурми» з Маріуполя і не тільки. Усі матеріали із цього спецпроєкту можна знайти за тегом «Релоковані» на сайті та в соцмережах.

Якщо ви хочете поділитися своїм досвідом релокації бізнесу, напишіть нам на news@mc.today.