Акумулятори для армії. Як кияни створили повербанки Scat, які заряджаються від авто за 15 хвилин на 40%

Двоє колишніх колег, які працювали в компанії з продажу електромобілів, об’єдналися і сконструювали переносні батареї. Вони заряджають ноутбук до 30 разів. Так з’явився проєкт Scat, який працює на потреби армії.

Редакція MC.today розпитала одного з партнерів компанії Євгена Алєкєєва про те, як з’явився Scat та чому за подібною технологією майбутнє.

Починали з гаража та китайських батарей

В одній з київських компаній із продажу електромобілів працював Євген Алєкєєв. У сферу його обов’язків входили сервіс та обслуговування авто на електричній тязі.

Євген розумів, що наявність потужного акумулятора є вирішальною характеристикою для покупців. Так зародився його інтерес до сучасних батарей, що вилився у проєкт переносних акумуляторів Scat. Цей пристрій призначений для військових, його важливість підтверджує держзамовлення на виробництво.

Але спочатку у 2018 році партнери Євген Алєкєєв та Андрій Мельниченко організували сервіс із заміни батарей на електромобілі. Обслуговували і  найпопулярніший автомобіль на електричній тязі в Україні – Nissan Leaf.

Євген зізнається, що проєкт розпочинався практично з гаража – кожен приділяв йому кілька годин у вільний час. Спочатку вони з Андрієм купували батареї в Китаї, тестували їх, вивчали технології. Роль інженера виконував Мельниченко, котрий багато років займався ремонтом акумуляторів. Він звертав увагу на те, як створені батареї різних виробників, які в них недоліки та позитивні боки.

З 2021 року партнери перейшли до збирання своїх акумуляторів, а проєкт переріс в оформлений ФОП, а потім і юридичну компанію. Основними особливостями роботи партнери називають підбір компонентів:

• тільки нові батареї (на ринку продають відновлені вживані акумулятори);
• особисто розроблена технологія збирання, яка забезпечує тривалу роботу пристрою.

«Акумулятор – це небезпечна штука, ризикований бізнес, – каже Євген. – Багато хто цим займався і вийшов зі справи, тому що не побачив сенсу. Велика відповідальність, багато роботи, а прибуток не такий великий, як, наприклад, на накопичувачах енергії для сонячних станцій. Ми ж збираємо акумулятори, які мають працювати 10–20 років».

Поступово команда Євгена й Андрія зростала – вони шукали інженерів серед знайомих і пропонували приєднатися до проєкту.

Новий етап

З початком повномасштабної війни виявилося, що на складі в київському районі Оболонь накопичилося багато акумуляторів і компонентів для батарей. Євген згадує, як вирішували одразу кілька завдань: вивозили рідних, допомагали іншим сім’ям виїжджати, рятували бізнес. 

Нарешті вдалося евакуювати рідних на захід України та відвезти туди всі акумулятори, що залишилися. У команді розпочалася дискусія, що робити далі. Вирішили – з наявних деталей зробити потужний повербанк для військових, щоб його могли застосовувати в екстремальних бойових умовах.

Євген пояснює: можна кустарно зібрати батарею, але необхідно зробити такий зразок, який за надійністю та показниками не відрізнявся б від промислового збирання. Тому творці попрямували до найближчого «Епіцентру» та накупили деталей – для проєкту були потрібні нові компоненти.

Перший пристрій збирали три з половиною тижні. Мельниченко конструював схему, йому допомагав ще один інженер, а також кілька спеціалістів, з якими консультувалися онлайн. За основу взяли автомобільний акумулятор типу Li-NMC.

Потрібно було зробити так, щоб пристрій швидко заряджався, а враховуючи великий обсяг у 240 000 mAh, завдання виявилося нетривіальним.

Конструктори впоралися: тепер батарея заряджається за 15 хвилин від двигуна автомобіля на 40%, а через звичайну розетку 220 вольтів наповнюється таким самим обсягом енергії за три години. Повна зарядка від розетки триває сім годин. Потужність акумулятора вистачає, щоб до ста разів зарядити телефон або 20 разів – ноутбук. Лампочка може горіти до 100 годин.

Необхідно було впровадити й ряд фішок, щоб зробити пристрій багатофункціональним – обладнати його безліччю роз’ємів, у тому числі кількома USB. Корпус мав стати несприйнятливим до ударів і механічних пошкоджень, а вага – залишатися на прийнятному рівні для ручного перенесення. Усе це вдалося зробити і зберегти масу пристрою на рівні 9 кг. Батарею назвали Scat.

«Назву вигадали випадково, – ділиться Євген. – Ми з дружиною дивилися якесь відео, де пропливали великі скати. Ці риби незалежні та впевнені. А головне – вони захищають себе електричним розрядом. Нам сподобалося, і в результаті назва прижилася серед військових і стала називним ім’ям. «”О, що це, скат?” – і всі розуміють, що йдеться не про рибу, а про наші акумулятори».

Повербанк на $5 тис.

Перший прототип Scat збирали за свої гроші – була лише пара донатів з Америки по $400. Євген вважає, що як враховувати трудовитрати, компоненти, витрати на логістику, розробку корпусу, його створення та інше, то на розробку пішло приблизно $5 тис. При цьому повербанк складається з 50–60 деталей. Спочатку частину компонентів купували в Україні, але через підвищення цін і внутрішній попит доводиться переходити на постачання з Китаю.

Щоб досягти максимальної удароміцності та вологостійкості, компанія замовила корпус у власника заводу з металообробки. Але перші десять зразків довелося викинути. У результаті все-таки вдалося створити водонепроникний корпус – його можна опускати під воду на 50 см.

Євген розповідає, як зараз виглядає виробництво. Запчастини приходять до цеху, з них формують компоненти, роблять заготовки й потім майстер проводить кінцеве збирання. У день один майстер збирає по одному повербанку.

Життя повербанка на фронті коротке

У компанії кажуть, що перші зразки повербанків передали людям, які мали відношення до військових, але відповіді не було. Багато писали до різних фондів, але нічого не вийшло крім замовлення на десяток батарей. Тоді вирішили просувати продукт самостійно – проводили рекламну кампанію, намагалися виходити на прямі контакти з підрозділами.

За словами Євгена, після того як продали першу сотню батарей, кожен наступний повербанк продавав себе сам.

«Зараз ми вже отримали перше військове замовлення від державного підприємства. Не говоритиму, хто це і яка кількість, але доволі багато».

Євген визначає ще один важливий критерій повербанків: він не повинен бути дорогим, тому що на війні такі пристрої – витратний матеріал. Так у компанію вже були неодноразові звернення за повторною купівлею батареї – попередню через артобстріл розривало на шматки.

«Найкоротше життя повербанка – один день: його тільки отримали, а потім був авіаналіт, який його знищив. Ми спеціально не додаємо безліч маленьких компонентів, які потрібні для цивільного життя, скажімо, дисплей. Наш повербанк – як військова машина: з брутальним дизайном і розрахований на екстремальні умови», – пояснює Євген.

Зараз компанія випускає два види акумуляторів – перший SCAT-460 12V потужністю 240 000 mAh за ціною $725 (для військових він коштує $570), а також на замовлення вдвічі об’ємніші повербанки SCAT-760 24V і SCAT-860 12V за ціною $920 (ціни вказані на 29.11.2022).

У компанії думають над тим, щоб вийти на закордонні ринки. Але й в Україні поки що є де розгорнутися. Енергонезалежність у країні розвинена погано – навіть невеликий збій в енергосистемі знеструмлює житлові масиви, магазини, ресторани.

Євген вважає, що в майбутньому можливе виробництво мегапристрою, здатного забезпечити електрикою не лише квартири та кав’ярні, а й навіть польовий госпіталь, аптеку, медичне обладнання чи стаціонарну лікарню.