Хочеш працювати в комунікаціях – вивчи англійську, французьку і мову корінних народів крі. Що дивує українців у Канаді

Я пережила свою першу північну зиму – в Канаді. Це було неймовірно круто, та я хочу жити в такій зимі весь рік. Зараз тут вже літо: воно наступає за один день – ну тобто вчора була заметіль, а сьогодні всі в шортах. І от літо і ця спека в +20 дається мені набагато важче.

Літо буде приблизно до вересня, там вже знову сніг. Я думаю, хороший варіант був би взимку жити тут – в -35. А влітку їздити у відпустку в Ікалуїт – це територія Нунавут, арктична зона, і там, наприклад, весь травень буде триматися температура від -7 до 0. Якщо не це еталонне літо, то що тоді.

Культура продовжує вражати мене своїм безмежним рівнем емпатії та ввічливості.

Вчора в кафе за сусіднім столиком я бачила жінку з піврічним малюком – це такий вік, коли згинальні м’язи дитини ще в гіпертонусі, та хватка надзвичайно сильна.

Він смикав її за волосся з усім відчаєм, на який здатна людська натура, що усвідомила невідворотність чергової інкарнації, просто гойдався на ньому. А вона абсолютно рівним голосом монотонно і доброзичливо повторювала: «No worries, sweety, but please, be a little more gentle». («Не хвилюйся, сонечко, але, будь ласка, будь трохи ніжніше»).

Все ще незвична кількість тварин навкруги. Вони такі сміливі, взагалі нічого не бояться, просто ходять тротуарами, лазять по машинах, просто підходять і відбирають їжу з рук.

Це дуже комфортний для тварин материк, тут вони всі як після хорошого психотерапевта. Я іноді думаю, що вчені, які занесли якогось там хом’яка до Червоної книги, просто не перевірили в Канаді. Цілком ймовірно, що діаспора хом’яків тихенько живе собі десь і прекрасно розмножується. Якщо чесно, я і щодо вимирання динозаврів вже не дуже впевнена.

Мені дуже подобаються вакансії в комунікаціях, де потрібні знання мов: англійська і французька за замовчуванням, ну і хоча б одна з мов корінних народів – мова крі чи мова оджибвє.

Я просто читаю це іноді, щоб бути в контакті з реальністю.

Взагалі я з великою повагою ставлюся до культури корінних народів, вона аутентична. First nations, до речі, дуже сильно підтримують Україну, як мені пояснила одна жінка, сause you keep on fighting and we keep on fighting.

Народи-аборигени мають дуже подібну до нас айдентику: у нас абсолютно ідентичні хустки, яскраві та дуже схожі прикраси – вони носять те, що у нас називається «гердани» та вважають це своїми національними надбаннями.

Мені розповідали, що коли в Канаді з’явились перші українські переселенці, вони дарували це все корінному населенню і так воно прижилося, але це гіпотеза.

Також я прочитала все, що знайшла, про Рея Гнатишина – 24-го генерал-губернатора Канади, представника Королеви в канадському уряді, українця за походженням.

Він був легендарною особистістю, мав визначну біографію, фантастичну харизму та міг закохати в себе будь-кого за кілька хвилин.

Його давно немає, але сучасники у своїх спогадах виділяли його найбільший і рідкісний талант: здатність тримати аудиторію в напруженні та зачаруванні, говорячи ні про що.

Тобто люди по три години слухали його промови на вільні теми, залишалися відданими фанатами на все життя, але ніхто після цього не міг згадати, про що саме генерал-губернатор говорив.

Мені здається, що для нас цей талант такий не зовсім рідкісний, а досить-таки поширений.

Просто не всі використовують його, щоб стати генерал-губернатором, але то вже інше питання.

А це на фото downtown, в якому, як кажуть, жити неможливо, небезпечно, страшно виходити на вулиці і всякі інші такі штуки кажуть. Я ходжу тут щовечора і живу теж тут. Бо кожна пристойна відьма знає: найнебезпечніше, що тобі може зустрітися, в якому б найстрашнішому лісі ти не опинилася – ти сама.

За цей рік я зрозуміла це точно.

Джерело: Facebook Олени Доскач.