Питань більше, ніж відповідей. Що не так з ідеєю електронного кабінету призовника / Фото: Facebook Kostiantyn Korsun
Особливий інтерес викликають слова «днем вручення повістки про виклик до військкомату є… день отримання ТЦК і СП повідомлення про доставлення повістки до електронного кабінету». Одразу виникає купа запитань. Без відповідей, звісно. Що це буде за «електронний кабінет»? Як він буде реалізований? Невже у «Дії»? А як же обіцянка «в “Дії” ніколи не буде повісток»?
Добре, наприклад, це буде окремий новий сервіс. А як зобов’язати людину зареєструватися в ЕКП? А якщо немає комп’ютера? Зламався, в ремонті, загубив? А якщо є лише умовна Nokia 3310? Хтось видаватиме потрібні пристрої? Щось я сумніваюся.
А як буде проводитися ідентифікація особи в електронному кабінеті? Через «Дія.Підпис»? Через ID.gov.ua? Чи необхідно буде все ж прибути до ТЦК або поліції з паспортом?
А якщо ТЦК відправив повістку в «електронний кабінет» і отримав від нього ж повідомлення про «доставку», який буде механізм, щоб переконатися, що «абонент» ту повістку побачив, відкрив, прочитав та зрозумів?
І що це саме він залогінився в кабінет? А не його, скажімо, дружина, брат, сусід, чи російський хакер? І як загалом призовник дізнається про те, що в його електронний кабінет та повістка доставлена? Йому прийде повідомлення на е-пошту? А на яку е-пошту? У 2020 році вже була спроба запровадити «офіційну електронну адресу», але нічого не вийшло. Тобто для початку потрібно якимось чином (яким, до речі?) примусити усіх призовників самостійно зареєструватися в «електронному кабінеті призовника» і самому вказати там свій email. Пароль до якого він може «забути», «загубити», продати, можуть вкрасти хакери.
От я, наприклад, маю з півтора десятка email, половиною з яких користуюся десь раз на рік. Державний email-сервіс? Ха-ха. З урахуванням стабільного потоку зламаних держресурів, існуватиме велика ймовірність того, що цей сервіс хакнуть – якщо не «запорєбрікі», то якийсь школяр з Марокко. А дані виставлять на продаж в даркнеті. І одного такого прецеденту буде достатньо, щоб вважати такий email-сервіс скомпрометованим. З відповідними правовими наслідками.
А якщо це не державний email-сервіс – то який? Закордонний безплатний gmail чи protonmail? Чи якісь інші безплатні, які можуть «гекнутися» у будь-який момент? Бо ж безплатно, що ви хочете? А якщо безплатним email-сервісом приховано володіє рф? Механізм визначення реальних власників доступний далеко не кожному.
Добре, якщо повідомлення з ЕКП будуть приходити, скажімо, у месенджер – то в який? Це теж треба визначати законодавчо. Більш-менш захищені месенджери – всі закордонні, більшість безплатні. В яких теж регулярно знаходять вразливості, звантажують дані користувачів, а деякі просто зламують.
І зовсім просте питання: якщо у призовника банально немає доступу до інтернету? В Україні досі є місця, де немає ані стаціонарного, ані мобільного інтернету. Або людина просто не хоче платити за послуги інтернет-провайдерів чи мобільних операторів? І хто загалом буде платити: за девайси, за доступ в інтернет, за мобільний трафік?
Я побоююсь, що у разі прийняття законопроєкту на усі ці питання, як це часто буває, «заб’ють» і просто створять для кожного громадянина чоловічої статі ЕКП.
Знаєш-не знаєш, хочеш-не хочеш, служиш-не служиш, інвалід-не інвалід – байдуже. І також байдуже, що ти не знаєш про факт існування такого кабінету – ми повістку туди вже надіслали, а тепер ти сам маєш доводити, що «не знав», «не заходив», «немає грошей на інтернет», «немає сучасного смартфона/комп’ютера» та інші відмазки.
Ах, не хочеш доводити? Прекрасно. Блокуємо рахунки, арештовуємо авто, квартиру, вносимо в реєстр боржників, забороняємо виїзд за кордон – сам до нас прибіжиш, аж бігом.
Або іди в суд (у наш, український суд, ага) і там спробуй щось довести. Коротко кажучи, ідея «електронного кабінету призовника» виглядає поки що дуже сирою. Можливо, саме поняття зараз приймуть Законом, а сам продукт будуть створювати, скажімо, протягом року після прийняття. Виділять на це скажені мільйони (самі-знаєте-кому), все розкрадуть, на залишки зліплять на колінках якийсь непотріб, строки подовжать, потім ще виділять кошти, а коли таки запустять – все буде як колись було з «Дією», пригадайте: працюватиме через раз, техпідтримка ніяка, безліч проблем з безпекою, правова неврегульованість, ніякого захисту персональних даних, нестабільність доступу і все таке подібне. Ну, і стабільні ризики витоку самої бази даних, куди ж без того.
От тільки «Дія», на щастя, поки що (!) не обов’язкова до використання. І тому претензії до неї з боку фахового середовища (гуглити «22 гріхи Дії») не критичні для більшості громадян. «Зате зручно ж!» кажуть.
Тому тепер, слухняні громадяни, переходимо на новий рівень: наступний зручний державний сервіс стане примусовим. Так, а що, 18-20 мільйонів громадян України встановили ж собі «Дію», все ж нормально? Зручно ж, комфортно, нічого не давить? То чому б тепер ще один застосунок не встановити? Ну-ну, давай, не ламайся. Сказав «А» – кажи і «Б». «Згорів сарай – гори й хата».
P.S. До речі, передбачаю нову хвилю фішингу, під час якої шахраї надсилатимуть жертвам повідомлення на тему «обов’язкова реєстрація електронного кабінету призовника, завантажте файл у додатку».
Джерело: Facebook Kostiantyn Korsun
Винахід автомобілів на початку ХХ століття докорінно змінив життя людей. Конюхи та виробники карет боялись…
«Дитину виховує те, що її оточує». Ця проста, але глибока теза Марії Монтессорі лежить в…
Сьогодні я розповім, як ми з моєю бізнес-партнеркою Наталією Новгородською запустили в період війни онлайн-центр…
Відпустка зазвичай триває 10-14 днів. Якщо вдало складуться обставини – до трьох тижнів. Але працівники,…
Мене звати Даша, я понад шість років працюю у SMM, а зараз займаюся розвитком власної…
«Як утримати найкращих співробітників?», «Чому вони йдуть?», «Плинність кадрів: як зупинити?» – щоранку ці питання…