Відсутність манікюру поєднується з Tesla й iPhone. Чому «надто простий» вигляд європейців – це про справжню свободу
Поговоримо про «пофігізм» в Норвегії. Я народилась і пів свого життя прожила в Києві. Мегаполіс і часті переїзди зробили свій внесок в мою особистість – власний «пофігізм» до того, що про мене «скажуть люди», або що подумають.
Коли ти живеш в мегаполісі – ти нікого не знаєш і тебе ніхто не знає. Ти не знаєш всіх жителів дев‘ятиповерхівки на вісім під‘їздів. Люди змінюються, всі заклопотані своїми справами, всі живуть своїм життям. Максимум коло спілкування за інтересами – молоді мамочки, собачники й так далі.
Я обожнювала драні джинси та кеди! Я була така собі «пацанка» все життя. Я вважала своїм кредо фразу «байдуже, в яких кедах ти стоїш в центрі Парижа».
Я ніколи не вміла підбирати речі по кольорах, поєднувати елементи гардероба, а якщо ще й прикраси підібрати – то взагалі. Мене бісить шопінг, я не люблю ходити по магазинах, а кожна куплена річ в гардеробі виявляється нереальним елементом для поєднання з іншою, якщо це не джинси й футболка. Я любила рюкзаки, а не сумочки, і мій шкіряний рюкзак змінювався на інший тільки коли рвався остаточно.
Життя в маленькому провінційному містечку, а потім посади й статуси «запхнули» мене в діловий одяг, підбори та все ото ділове-дівчаче. Я в нього не вписувалася, бунтувала, скрипіла зубами, але йти на наради чи зустрічі в кедах і драних джинсах не могла.
Так от, про «пофігізм» у Норвегії. Це я для себе так зрозуміліше пояснюю термін «толерантності». Людям байдуже, як хто виглядає. Причому – це не змінюється від кількості мешканців або посад.
Уявіть моє здивування, коли я прийшла в норвезьку «мерію» і мер мене зустріла в джинсах і флісовій кофті! Весь її макіяж – це мізерна доза туші на віях. Все!
І ця «байдужість» до зовнішності дає не лише свободу на користь джинсам і кедам, а ще право на природність.
Жителі Норвегії
Часто чую скарги від українських жінок про те, що б‘юті-сфера не розвинута в європейських країнах. Немає шелаку на нігтях, довгих нарощених вій, нарощеного волосся, силікону в губах і ботоксу на обличчі. Навіть простої косметики практично немає.
Звичайно, клімат Норвегії теж має значення. Важко йти з нафарбованими або нарощеними віями, коли вітер взимку з моря дме так, що може з ніг збити. Або надзвичайно яскраве сонце, яке сліпить тебе, і вся туш перетворює тебе на панду з чорними кругами на обличчі. Немає сенсу накачувати губи силіконом тому, що зима-весна-осінь ти ховаєш обличчя від вітру.
Місцеві говорять: «В Норвегії немає поганої погоди. Це у людей є поганий одяг». Зручне взуття для великих відстаней, гумові чоботи для дощу, куртки від вітру та дощу, шапки та бейсболки від холоду і сонця – все це повсякденні речі й вони не бутиково красиві, а зручні!
Зауважу, що автівок тут надзвичайно багато, в сім‘ях по два автомобілі – і це майже норма. Пересуваються або автівками, або міським транспортом, який не спізнюється і на хвилину і завжди приходить вчасно.
Рвані джинси, кеди, сивина на скронях, мімічні зморшки, простий манікюр доглянутих нігтів – це нормально! І це часто поєднується з Tesla й останнім iPhone. Тобто у людей є на це гроші, але воно їм не треба. Люди не виражають себе матеріальними здобутками – шмотками, сумочками й косметологами.
У них цінності інші та вони виражають їх інакше.
Вони толерують з сексуальними нетрадиціоналами, приймають їх, розуміють. Їм байдуже, як ти виглядаєш, з ким ти спиш, яка у тебе сумочка.
Ірина Горбачова
Вони інші. Вони природні, вони в гармонії з собою, вони приймають себе такими якими вони є. І ця толерантність, цей «пофігізм» для мене – це і є свобода.
Просто уявіть скільки часу, сил, грошей, а часто й терпіння до болючих процедур переносять наші жінки просто тому, що хочуть відповідати «вимогам свого суспільства».
А це моє фото без фільтрів і без макіяжу – це я так інтегруюсь в суспільство.
Джерело: Facebook Ірини Горбачової.
Винахід автомобілів на початку ХХ століття докорінно змінив життя людей. Конюхи та виробники карет боялись…
«Дитину виховує те, що її оточує». Ця проста, але глибока теза Марії Монтессорі лежить в…
Сьогодні я розповім, як ми з моєю бізнес-партнеркою Наталією Новгородською запустили в період війни онлайн-центр…
Відпустка зазвичай триває 10-14 днів. Якщо вдало складуться обставини – до трьох тижнів. Але працівники,…
Мене звати Даша, я понад шість років працюю у SMM, а зараз займаюся розвитком власної…
«Як утримати найкращих співробітників?», «Чому вони йдуть?», «Плинність кадрів: як зупинити?» – щоранку ці питання…