Визначили аудиторію, зібрали команду без рекрутера. Як підприємці з Харкова створили волонтерський штаб

До війни вважалося: волонтер – це ідейна людина з масою вільного часу, такий «самозайнятий громадянин». Наприклад, волонтером на фестивалі ставали, щоб безкоштовно на нього потрапити. Але війна змінила все. 

Сьогодні у лавах ТрО та ЗСУ – IT-фахівці, бухгалтери, музиканти та підприємці. До волонтерства теж завітали люди всіх професій.

Український волонтер нашого часу – це боєць тилу, який готовий проїхати через місто під обстрілами, щоб надати гуманітарну допомогу людям у підвалі. Це постійний ризик, і люди усвідомлено беруть його на себе, нічого не вимагаючи натомість. 

Багато волонтерських штабів зараз створюють підприємці, проте не завжди успішні. Є три вирішальні чинники, на які треба звернути увагу при створенні волонтерської організації – це команда, фінанси та партнери. 

Зібрати команду за три дні без рекрутера

На початку війни мені потрібно було допомогти університетському другові з ЗСУ та його підрозділу. Шукати допомоги я вирішив у Telegram і створив там канал. У мене тоді не було мети зібрати волонтерську організацію, але результат перевищив усі очікування. До мене одразу приєдналося кілька друзів, і ми за допомогою соцмереж за 20 хвилин зібрали приблизно 30 тис. грн. Я зателефонував ще одному близькому другу і менше ніж за півтори години ми вже їхали на передову – відвозити все необхідне нашим бійцям. 

Хтось скаже – це збіг. Але я вважаю, що це є сукупність факторів. Дуже важливою є репутація і те, чим людина займалася до війни. Якщо ти вже створював проєкти і маєш зв’язки, люди, які тобі довіряють, то зібрати команду вийде швидше. 

За три дні після призову про допомогу ми змогли зібрати команду зі 150 осіб. Звичайно, потім хтось пішов, хтось прийшов, як зазвичай буває з волонтерськими організаціями, але міцний кістяк працює й досі. 

Визначити, кому конкретно допомагати

Перші перевезення з гуманітарною допомогою ми робили за адресами. Але після тижня такої роботи зрозуміли, що це невигідно економічно та стратегічно. Вже тоді відчувалася проблема з паливом, а в перспективі вона мала стати сильнішою. Тоді ми вирішили працювати з великими обсягами постачання – бомбосховищами, метро, ​​військовими частинами, житловими комплексами. Це відкрило можливість допомагати більшій кількості людей та зменшувати логістичні витрати. 

Так ми визначили цільову аудиторію – це важливо не лише у бізнесі, а й у волонтерстві.

Хоча у час це зробити дуже непросто – реальність б’є жорстко. У мирний час ти обираєш модель, за якою функціонуватиме команда, і стоїш перед вибором – роздріб або гурт. Але коли на коні стоять життя, як зробити вибір? Мені допомогло те, що зі мною були люди з досвідом у бізнесі, розумінні процесів та управлінні командами. 

Знайти надійних партнерів  

Хоч як дивно, але війна відкрила новий вектор у партнерстві. Якщо раніше будь-яке партнерство мало на увазі репутаційний поступ, то зараз це питання виживання. Усі компанії, які залишилися на ринку, об’єдналися та почали працювати на «благо міста та всіх харків’ян». 

Не раз я чув від військових: «Хлопці, ваша підтримка та розуміння того, що ви не сваритеся між собою, ви – єдині, живі та здорові, нас мотивує. Не завжди саме ваша допомога, а саме ваша єдність.

Наша організація зараз співпрацює з більш ніж десятьма великими партнерами, серед яких «Клас», WOG, OKKO, «Мівіна», «Япошка», «Моршинська», «Сільпо» та інші. 

Чим ще схожі волонтерство та бізнес  

До волонтерства не можна підходити халтурно, це такий самий важливий проєкт, як і будь-який бізнес. Тут є аналіз роботи та розробка методів просування – і це відіграє велику роль. Якщо ви волонтери, обов’язково потрібно розвивати соцмережі та не уникати контактів зі ЗМІ. Все це «цеглинки» бізнесу, які успішно лягають у побудову волонтерської організації. 

У роботі із «Вільним Харковом» велике значення зіграв мій минулий досвід. Завдяки розвиненій мережі контактів та створенню соціальних та комерційних проєктів, вдалося досягти пристойних результатів і у волонтерстві. 

Зараз я запитую, чи можливо створити щось подібне у мирний час? Скільки б знадобилося часу та ресурсів, щоб організувати 150 добровольців та знайти великих партнерів? Адже у мирний час ми всі були конкурентами, а зараз виявилося, що все це була гра. 

Сьогодні «Вільний Харків» для мене – це єдність не лише нашого міста, а й усієї України. Коли люди запитують, коли закінчиться війна, я відповідаю: «Ми робимо все, щоб вона закінчилася завтра».