«Взагалі-то я нікуди і не виїжджала». Що роботи з ворожнечею між тими, хто поїхав і залишився / Фото: Facebook Анжеліки Головченко
Нещодавно мала нагоду спілкуватись з колегою, мета – запропонувати роботу з клієнтом, який звернувся до мене, але в мене немає наразі можливості допомогти. На питання: «Чи Ви в Україні?» відповідь: «Взагалі-то я нікуди і не виїжджала» (наголос на перше слово).
Нещодавно моя подруга, яка з дитиною виїхала за кордон на п’ятий місяць війни, почула від друзів: «На відміну від тих, хто поїхав ми тут регулярно…» (наголос на перші чотири слова). В законах карми, як і в книзі Геше Майкла Роуча «Кармічний менеджмент» і це «взагалі-то», і «на відміну від тих, хто» мають назву – насіння розділення.
Будь-яке «насіння», яке людина саджає, з часом все одно сходить і це вже має іншу назву – причинно-наслідкові зв’язки. Можуть і не зійти, якщо «автор» своєчасно усвідомить і щиросердно зробить низку компенсаторних дій, щоб це «насіння» знешкодити, а потім засадити на це місце нове й «полити» їх іншими намірами.
Засадити нові – умова обов’язкова для інших наслідків. Щиросердно і усвідомлено також умови і теж must have.
Хочеться нагадати, що не можливо подолати зовнішнього ворога шляхом внутрішньої ворожнечі. Це не той математичний закон, де «мінус» на «мінус» дає «плюс».
А ще хочеться нагадати, що фраза «взагалі-то» – це квінтесенція потреби чи декількох потреб людини: бажання виокремитись, бажання підвищити свою самоцінність, потреба в визнанні, бути побаченим і почутим, потреба у впливі, задоволенні тощо.
Не обов’язково все разом, але точно з того всього щось є. Інколи це може бути й про придушену злість у формі пасивної агресії. І було б класно, якби ми навчились задовольняти ці потреби іншим шляхом – прямим, екологічним, безпечним. Таким шляхом, де немає потреби порівнювати, знецінювати, оцінювати, критикувати, демонструвати всі свої позиції «над». Тобто – не сіяти насіння розділу. Бо розділу нам, на жаль, ніби вистачає…Чи не так?
Багато хто так бажає миру, що аж… сіє війну. Маленьку таку, непомітну, таку трохи завуальовану й інколи навіть з «бантиком», мовляв, не хочу вас образити та зачепити, але… Знайомо?
Ми знаємо фразу «свобода бути собою». Але насправді вона звучить ось так: «свобода відповідальності бути собою».
А щоб поїхати за кордон і залишатись там, потрібно… все те саме. Бо коли ти вдома, то найбільше вражає небезпека. А коли ти в безпеці, найбільше вражає, що ти не вдома (чужина). І навіть, якщо чужина привітна, підтримуюча і доброзичлива – це не Дім.
І навіть якщо Дім хитається, всередині хтось помирає, б’ється посуд, хтось свариться, хтось невдоволений або розлючений, він стоїть на своїй землі й тримає стіни-кордони зрозумілою мешканцям мовою, з розумінням і відчуттям сили свого коріння, свого повітря і спільної енергії.
Я пишу це, бо знаю як це – і залишатись, і поїхати. Бо поїхала через 10 місяців війни, з Києва і в мене немає потреби комусь доводити чому залишалась, і чому поїхала. Я знаю всі відповіді на питання, вони всередині мене. І точно знаю, що складно «взути черевики» того, хто живе життя українця-емігранта за кордоном, і того, хто живе життя українця в небезпеці на рідній землі.
Єдине рішення – приймати це як факт. Без оцінок. Факт. І, якщо це можливо, додати хоча б дрібку «щиросердного прийняття» та «доброти» один до одного.
Але коли звучить оце «взагалі-то», то починає тхнути… Як відомо, смак може обманути, посмак – ніколи. Тож, засіваємо гарні насіння, кому наш мир дійсно потрібен (наголос на «дійсно»!).
Джерело: Facebook Анжеліки Головченко
Винахід автомобілів на початку ХХ століття докорінно змінив життя людей. Конюхи та виробники карет боялись…
«Дитину виховує те, що її оточує». Ця проста, але глибока теза Марії Монтессорі лежить в…
Сьогодні я розповім, як ми з моєю бізнес-партнеркою Наталією Новгородською запустили в період війни онлайн-центр…
Відпустка зазвичай триває 10-14 днів. Якщо вдало складуться обставини – до трьох тижнів. Але працівники,…
Мене звати Даша, я понад шість років працюю у SMM, а зараз займаюся розвитком власної…
«Як утримати найкращих співробітників?», «Чому вони йдуть?», «Плинність кадрів: як зупинити?» – щоранку ці питання…