П’ять разів запитайте «чому»: техніка для розв’язання проблем від засновника Toyota

Я дуже люблю ставити запитання. Так вийшло, що моїм найулюбленішим запитанням завжди було «чому». Чому я відповів йому саме так? Чому я вирішив їхати цією дорогою? Чому ти зробив завдання без другого пункту в чек листі?

Виявилося, що на фоні такої допитливості та бажання докопатися до істини вже сто років існує ціла методологія.

Винахідником техніки «п’яти чому» вважається Сакіті Тойода, засновник компанії Toyota. Автогігант використовував цей підхід під час вдосконалення методологій виробництва. Ставлячи запитання «чому» п’ять разів, легко визначити характер проблеми, а отже, рішення стає очевидним.

Пізніше «п’ять чому» стали частиною практики кайдзен – безперервного вдосконалення процесів, концепції менеджменту lean та ощадливого виробництва – постійного прагнення до усунення всіх видів втрат.

Ідеальний приклад:

– Двигун не заводиться.

– Чому?

– Сів акумулятор.

– Чому?

– Не працює генератор.

– Чому?

– Проблеми з ременем генератора.

– Чому?

– Ремінь був у порядку до цього моменту, але жодного разу не змінювався.

– Чому?

– Ресурс ременя витратився, необхідна заміна.

Тобто, першопричиною проблеми «двигун не заводиться» є не акумулятор, що сів, а необхідність заміни ременя генератора.

Таку методологію в різних варіаціях, можна застосовувати майже до будь-якої проблеми у роботі, де рішення (першопричина) не очевидні.

Взагалі, головним завданням під час зустрічі з проблемою є не стільки її вирішення, скільки створення умов, за яких вона не проявиться ще раз. А отже ключовою є саме першопричина, а не сам факт розв’язання проблеми.

«Ми змінили матеріали та підвищили ресурс ременя генератора», а не «ми зарядили акумулятор».

Чому приклад ідеальний? Тому що далеко не завжди на запитання «чому» є одна відповідь. Коли варіантів кілька, можна намалювати дерево причин й отримати деревоподібну діаграму, схожу з тією, що отримуєш за методу причинно-наслідкових зв’язків.

Коли ти стикаєшся з проблемою в житті або роботі, став запитання доти, доки не докопаєшся до істини. Ну або доти, доки твоєї компетенції вистачить давати відповіді на це запитання. До речі, не обов’язково ставити саме п’ять запитань, це число вибрано емпірично і є середнім.

І ще один приклад, де очевидна прірва між першою і п’ятою відповіддю:

– У сім’ї почастішали конфлікти.

– Чому?

– Чоловік постійно на роботі й зовсім не приділяє час сім’ї.

– Чому?

– Через безліч справ, які потребують його уваги.

– Чому?

– Бо ніхто інший не може їх зробити.

– Чому?

– Немає співробітників, які були б компетентні в цих питаннях.

– Чому?

– Бо їх ніхто не наймав.

Але не варто забувати, що, як і більшість методів – це всього лише одна з технік, а не панацея.

По-перше, у проблеми може бути не одна причина, а безліч. По-друге, різні люди, відповідаючи на одні й ті самі запитання, можуть давати різні відповіді, тобто виявляти різні причини в однієї й тієї самої проблеми.