«До лютого ми були з росією єдиною системою електропостачання». Експерт з питань енергетики про те, як нам подолати наслідки ракетних обстрілів

23 листопада Україна пережила сьомий масовий ракетний обстріл з боку росії. Унаслідок цього знов постраждали об’єкти критичної інфраструктури – мільйони наших громадян зараз живуть в умовах постійних відключень електроенергії.

Редакція MC.today розпитала Олександра Харченка, директора Центру досліджень енергетики, про те, звідки береться електрика в Україні, як дістається до споживача і що потрібно для того, щоб ми подолали наслідки ракетних обстрілів. 

Звідки береться електрика і як дістається до споживача

Для початку намалюймо схему електропостачання в Україні. Розкажіть, будь ласка, коротко, з чого вона складається? 

Є генерація: будь-яка електростанція закінчується турбіною та генератором, який виробляє так званий постійний струм. Головна проблема з постійним струмом – те, що він не є транспортабельним взагалі. Він розсіюється по проводах дуже швидко.

Тому, для того щоб транспортувати електрику, люди придумали перемінний струм. Якщо ви візьмете свій телефон, то в ньому постійний струм, але в розетці, від якої ви його заряджаєте, – перемінний. 

Отже, генератор виробляє постійний струм, і він відразу потрапляє в першу трансформаторну підстанцію, завдання якої перетворити постійний струм на перемінний для подальшого транспортування.

У перемінного струму є ще одна особливість: чим більша його напруга, тим краще він транспортується і тим менше втрати його при транспортуванні. В Україні найбільша напруга, яка зараз застосовується, – 750 кВ, далі – 330 кВ, потім – 110 кВ.

Пояснімо, що значить 750 кВ?

Це значить 750 тисяч вольтів. У розетці в нас 220 вольтів, а транспортують – 750 тисяч. Трансформатори – це прилади вагою приблизно 350 тонн і розміром із залізничний вагон. Вони трансформують електрику. І вся трансформаторна підстанція – величезна територія в 3–4 га з повністю вбудованим устаткуванням.

Скільки може бути отаких трансформаторних вузлів від електростанції до споживача? 

Від електростанції виходить 750 кВ, які можна транспортувати на 750 км до наступної трансформаторної підстанції. Там трансформатор приблизно такого самого розміру та формату знижує напругу з 750 кВ до 330 кВ. Це такий проміжний варіант.

Далі електрика йде десь 200 км і понижується ще на одній трансформаторній підстанції до 110 кВ. Потім електрика входить в обласну розподільчу мережу кілометрів на 50. Вона дістається наступної підстанції – 35 кВ. І звідти вже розподіляється на побутову, яка видає 380 В або 220 В – залежно від того, який клієнт підключений до цієї останньої підстанції. Так виглядає ланцюжок транспортування електрики в системі, що нормально працює.

У Європі таких великих відстаней, як в Україні, майже немає, тому максимальна потужність – 400 кВ. Європейці 750 кВ не використовують.

А скільки може бути розставлено трансформаторів від електростанції до обленерго? 

Нумо я розповім, як зараз реально постачається електрика, наприклад, на Одещину. Рівненська АЕС по одній з небагатьох вцілілих ліній транспортує 750 кВ в Угорщину. З Угорщини електрика по всій її траєкторії падає в Румунію, з Румунії через Молдову поступає в Одеську область і там живить Одесу.

А ще певна частина роздвоюється в Молдові і йде на Київ. Тому путь, якою фізично йде електрика, може бути дуже довгою. Заодно я вам пояснив, чому росіяни зараз розганяють казку про експорт: бо оцю технологію з довгим шляхом через Європу ми використовуємо, тому що в нас розбиті внутрішні мережі.

Це відбулося з того моменту, коли поєдналися європейські та наші електричні мережі? 

Безумовно. Ми приєдналися 16 березня цього року. Значення цієї події є дуже сильно недооціненим. Якби ми не були приєднані до європейської системи, ми би зараз набагато сумніше почувалися.

Перегони за трансформаторами

Що зараз відбувається із самими трансформаторами? Є проблема із заміною великих трансформаторів 750, 330 і 110?

Так. Насправді, в обласних компаніях є і з меншим розміром проблеми у прифронтовій зоні, бо там усе розбите.

750 кВ – досить дефіцитний трансформатор, який можливо купити тільки в якогось територіального гіганта на кшталт Китаю. Чи правильно я розумію?

Можливо купити, вони є. Ми їх зараз максимально швидко знаходимо на різних виробництвах, замовляємо. Але, по-перше, вони чимало коштують: 750 кВ без транспортування і податків – приблизно $5 млн. А по-друге, ще десь близько $1 млн коштує транспортування. Трансформатор не габаритний, не форматний, транспортується кораблями, потім спеціально дорогами.

Як довго можуть виробляти такі великі трансформатори?

Три-чотири місяці, до пів року. Але далеко не в кожної фабрики можна замовити трансформатор відразу. Є технологічний план – на виробничих майданчиках уже щось збирають. Тому просто взяти і замовити не завжди просто.

Зазвичай треба шукати, замовляти, торгуватися щодо термінів, просити пройти без черги і так далі. Це непроста історія, але ми її потроху проходимо. Шукає МЗС, посольства, Укренерго, усі міжнародні донори по своїх каналах. Наполеглива робота.

330 кВ, я чув, є в Південній Кореї. Сценарій виробництва та доставлення звідти приблизно такий самий?

Так, той самий. Це все одно здоровенна штука, яку роблять щонайменше три місяці. Пощастило, що її знайшли десь на лінії і можуть перекупити. Ці трансформатори поїдуть в Україну десь у лютому. Один буде коштувати орієнтовно $3 млн.

Трансформатори 35 кВ нам дають західні партнери?

Так, таких багато, їх не проблема знайти. І це питання тільки грошей. А ось високий вольтаж – це питання і грошей, і доступності приладів.

Енергетичний запас

Скільки у нас в Україні зараз електрогенерації? 

До 10 жовтня в нас потенціально могло бути до 34 ГВ електрогенерацій, тобто стільки ми можемо теоретично виробляти електроенергії. При піковому споживанні в період війни в нас було близько 21 ГВ. А в середньому українці споживають 15–16 ГВ, у зимовий період – до 19 ГВ.

Так, усі генерувальні станції пошкоджені, але не настільки, щоб ми не могли фізично виробляти електроенергію. Генератори на електростанціях цілі, котли здебільшого цілі, невеликі ушкодження є то там, то там, але вони не принципові. А от саме підстанції, на жаль, повністю розбиті.

А скільки в нас у цілому електрогенерацій?

Треба порахувати, що в нас залишилося на контрольованій території. Три АЕС точно є. Чотири ГЕС точно є. Великі і якась кількість трохи менших. Ну і вугільні: Бурштин, Трипільська, Ладижин, Павлоград тощо. Штук сім.

Тобто в нас теоретично є надлишок, бо ви казали, що виробляємо 34 ГВ, а споживаємо 15–17 ГВ?

Теоретично є. Проблема зараз у тому, що запустити всі енергостанції ми фізично не можемо через пошкодження частини пристроїв видачі. І у нас немає обладнання, аби це відремонтувати.

Пристрої видачі – це трансформатори?

Так, але є й інші пошкодження. Є підстанції, у яких прилетіло в машинний зал – пошкоджені основні агрегати, турбіни, парогенератори. Там ремонт надовго.

Але якби в нас були цілими всі підстанції, то ми мали б необхідну потужність з атомних станцій плюс вугільні та ГЕС. Але це зараз неможливо. Саме тому ви щоденно бачите інформацію від Укренерго, що не вистачає потужностей, не можемо покривати споживачів.

Остання інформація – 27%. Отже, росіяни знали цю українську схему електророзподілу, яка збереглася з радянських часів? Це ж відкриті дані?

До лютого 2022 року ми були єдиною системою з росією.

Ми тільки 24 лютого, за чотири години до початку війни, роз’єднали системи для тестів, необхідних для приєднання до європейської системи. Вони, звісно, знали що, де, у якій конфігурації.

І ми знаємо, де в них диспетчерські, кімнати управління, де яка електростанція, що на ній і як працює.

Питання грошей

Поговорімо тоді про гроші. Я читав, що Європейський банк реконструкції та розвитку виділяє понад $200 млн, США – $50 млн. Багато таких повідомлень. Чи вистачить нам цієї допомоги? 

Повідомлень багато, грошей не багато. ЄБРР намагається давати кредити. Він дає $260 млн кредиту, якщо не помиляюсь. Але комерційні кредити на ці цілі зараз дуже важко використовувати, тому що це обладнання має високий ризик знищення і таким чином окупитися воно не зможе ніколи.

Ви казали, що близько $200 млн потрібно Укренерго та ще $200 млн – для ДТЕК. Десь до пів мільярда нам потрібно грошей?

Так. Вони розподіляються наступним чином: десь на $200 млн нам потрібно трансформаторів високого вольтажу; десь на $100 млн – низьковольтного обладнання для Обленерго і ДТЕК. Ще десь на $200 млн треба закупити газу турбінної генерації.

Ключові міста на кшталт Києва мають основні ризики в разі блекаута навіть не в електричній частині, а в тепловій та у водоканальній. А газотурбінна генерація – така штука, яка влазить у фуру, умовно кажучи, у стандартний морський контейнер, який можна транспортувати трапом, і видає від 30 до 50 МВ потужності.

Відповідно, ви ставите цю штуку на насоси водоканалу і в разі блекауту включаєте газотурбінну генерацію – тоді все у вас нормально. Так само ви ставите таку газотурбінну генерацію на компресорні станції газогонів – і все нормально тепер уже з газом. І те саме з теплом. Я був злим, коли прочитав статтю вашого колеги Ігоря Москалевича у «Дзеркалі тижня» про те, що в Міненерго ще з червня лежить пропозиція європейської сторони забезпечити Україну такою газотурбінною генерацією. У Міністерстві енергетики нічого не зробили для того, щоб це відбулося.

Наслідки атак

Поговорімо про обстріли. Є теорії про те, що саме відбулося останнього разу? Чому стався такий великий блекаут?

Усе менше залишається робочого обладнання і, відповідно, менше стійкості. Тобто здатність системи чинити спротив ударам крок за кроком знижується.

По-перше, на найбільш навантажені підстанції перетягують обладнання з менш постраждалих і менш навантажених, по-друге, кількість цілого та робочого обладнання невпинно знижується. І на виході ми маємо ситуацію, коли реально зараз запас міцності відсотків 15 від того, який був на 10 жовтня.

Тобто це такий накопичувальний ефект? 

Під час останнього обстрілу був негативний вплив кількох факторів, бо там дуже невдало попали одночасно у дві підстанції, які відповідали за вивід електрики з атомних електростанцій.

І спрацювала автоматика – вона відреагувала на те, що відбувалося. Для АЕС зникла сторона споживання. А електростанції не можуть відпускати електрику в нікуди, їм треба, щоб її споживали. І автоматика, яка відповідає за відповідну операцію, відключила мережу: просто клацнула станції в нуль. Ну а далі вже пішла хвиля відімкнень.

Теорії змови

Поговорімо про різні сумнівні теорії, які українці обговорюють у соцмережах? Перша – що світла немає через змову олігархів, ніби хтось перепродає електрику. Що ви про це думаєте? 

Реальна ситуація строго зворотна. Українцям хотілося б більше електроенергії продавати. Бо для всіх енергокомпаній те, що немає зараз можливості нормально постачати електрику, прямо протиречить комерційному інтересу енергетиків. Інтерес енергетиків – продати енергії якомога більше. Олігархи були зацікавленими вдвічі більше постачати, ніж реально люди споживають.

Деякі пересічні громадяни кажуть, що ми електрику за кордон продаємо. 

Ми не продаємо електрику за кордон з 11 жовтня. У нас немає жодного експортного кіловата, але при цьому ми використовуємо європейську мережу, як я вже пояснював вище. Ми фактично через Європу ганяємо електрику в ті регіони, куди інакше просто зараз дістатися не можемо.

Що ще може бути? Що ще «ховає» влада від нашого народу?

Є велика тема нечесних графіків: чому одних від’єднують, а інших – ні і що з цим пов’язане? Розбираємось: нечесні графіки, якщо бути відвертим, на сьогодні існують. Поясню, у чому проблема. Щодня зранку НЕК Укренерго доводить до обласних розподільчих компаній, яку електрику і коли вони отримають. А також графік: що буде, яка генерація працюватиме, скільки отримає. Далі обленерго має забезпечити критичну інфраструктуру, а все, що залишається, вони мають рівномірним графіком давати споживачам.

Якщо не вистачає 30%, то споживачі мають жити в режимі: шість годин електрика є, три години – нема. Частина обленерго, скажімо, Львівської області, рівномірно розподіляє відімкнення. Але є області, де все ще «от тут оцих зручно відімкнути, тому відімкнемо їх». А те, що там люди 19 годин без електрики, а в інших вона, навпаки, 20 годин була, нікого не цікавить. Я знаю, що вже і прем’єр залучений у наведення ладу.

Ще частина будинків під’єднана до критичної інфраструктури. Мені пощастило чи не пощастило жити в такому будинку. У нас два підї’зди заживлені від тієї самої лінії, що й місцева котельня, яка обслуговує великий мікрорайон. А три інші – на іншому підключенні.

Тому зрозуміло, що два під’їзди майже постійно підімкнені і дуже нечасто від’єднуються, а всі інші – на загальних умовах. А я зараз чую голоси, мовляв, давайте їх відімкнемо. Теоретично це можливо, але це непростий процес, і він триває кілька днів. І треба ще знайти обладнання, щоб нас перепідімкнути, знайти трансформатори, на яких є вільна потужність, на це все ремонтна бригада витратить кілька днів. Мені здається, що витрачати час, сили й обладнання, яке зараз у великому дефіциті, на перепідімкнення – просто абсурд.

І все це використовує російська пропагандистська машина?

Так. Старанно хитає, це правда. Саме тому я звертаюся до здорового глузду людей і сподіваюся в цей нелегкий час саме на нього.