«Підписка», «підписання» і «передплата»: як правильно українською

З-поміж поширених кальок в українській мові нерідко зустрічаються віддієслівні іменники жіночого роду, які часом надають словам геть інше значення. Так, сьогодні ми звикли до сервісів, доступ до яких отримуємо після того, як сплатимо користування ними впродовж визначеного періоду часу в майбутньому. Це називають підпискою, проте насправді це не зовсім правильно.

«Підписка», «підписання» і «передплата»: як правильно українською, коли йдеться про контент чи послуги, документи та зобов’язання. Фото: Dеpositphotos

Коли ми говоримо про замовлення контенту, друкованого періодичного видання, доступу до певних функцій чи сервісів тощо з внесенням коштів за користування ними, це називається передплатою.

• «Блонський опублікував тоді ж поклик до передплати на “Енеїду”, але намір видання якось не здійснився» (І. Франко).
Онлайн-курс "Business English for HR" від Vocabulaba.
Прокачайте професійну HR-англійську.Навчіться он- і офбордити кандидатів у кроскультурних командах, а також грамотно проводити ділове листування.
Детальніше про курс

Відповідно, користувач такого контенту чи сервісу – це передплатник, а не підписник. До речі, доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів вважав можливим називати передплатниками людей, котрі стежать за сторінками у соцмережах чи новинами на сайтах, навіть попри те, що це зазвичай безплатно.

Читайте також: Як правильно сказати українською «купувати в розстрочку»

Водночас в українській існує і слово «підписка». Воно означає письмове зобов’язання (затвердження підписом) щодо чогось, як-от підписка про невиїзд.

• «Оформляйте справу до суду… Підписки про невиїзд брати не треба» (В. Кучер);
• «Я ладен дати вам підписку, що визнаю ваше повне авторство» (І. Кочерга);
• «Однак, коли не помиляюся, ви дали йому підписку? Присягалися мовчати?» (Ю. Смолич).

Читайте також: Забудьте про це: 12 суржикових слів, які спотворюють ваше мовлення

Кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту української мови НАНУ Лариса Колібаба в одній зі своїх статей зазначила, що використання суфікса -к- в іменниках, що виражають упредметнену дію, – це лексичне запозичення з російської.

Йдеться про слова на кшталт «буксировка», «оцинковка», «браковка», «стажировка», «промивка», «прошивка», «страховка» тощо. В українській мові деривативи від таких слів утворюються зазвичай додаванням -ння: буксирування, цинкування, бракування, стажування, промивання, прошивання, страхування. Коли ж ми говоримо про те, щоби поставити свій підпис на документі, йдеться про «підписання».

• Раніше ми також розповідали, як правильно українською називати «наложений платіж».