«В Україні не розслабишся». Валерій Горбань першим привіз у країну Mentos. Сьогодні у нього 12 бізнесів

Валерій Горбань – власник групи компаній «Асканія». Це 12 бізнесів різної спрямованості: від виробництва квасу до експорту меду та імпорту шин. До холдингу входить найбільше в Європі підприємство з вирощування троянд «Асканія-Флора».

Валерій успішно займається не лише бізнесом, а й автоспортом. Він дворазовий чемпіон України з ралі, чемпіон Естонії та Латвії і бронзовий призер чемпіонату світу, пілот і керівник команди Eurolamp WRT. Сім років тому гонщик обрав для участі в ралі MINI і відтоді залишається вірним цьому бренду.

Історія Валерія продовжує спільний проєкт MINI та MC Today до 60-річчя автобренду. Він присвячений українським підприємцям – власникам MINI, які досягли успіху завдяки вірі у власні сили, як і Джон Купер, творець легендарної моделі Mini Cooper S.

Першу компанію створив у 18 років

Перші гроші я заробив ще в 13 років у колгоспі. Потім продавав яблука, полуницю та малину з бабусиного саду. Потім відкрив кіоск, пізніше – магазин. У 18 років у мене вже була власна компанія і два десятки підлеглих. Ми займалися дистрибуцією та імпортом продуктів харчування.

Бізнес розвивався. У 1995-му ми були першими, хто завіз в Україну льодяники Mentos і цукерки Fruittella. Пізніше почали ввозити бульйонні кубики Gallina Blanca, каву Nescafe та MacCoffee. Тоді в Україні імпортні товари були рідкістю, їх майже ніде не було, тому попит був великий, а наш заробіток – хорошим.

Як ми зайнялися серйозним бізнесом

У 98-му вдарила криза, і гривня знецінилася вдвічі. Ми купували товари за кордоном за валюту, продавали їх тут за гривні та отримували вдвічі менше, ніж витрачали. Тоді ми зрозуміли, що треба займатися не дистрибуцією, а виробництвом – щоб не так сильно залежати від курсу.

Я серйозно розглядав два варіанти: відкрити свиноферму або вирощувати троянди. Обрав бізнес, що краще пахне. Так з’явилася «Асканія-Флора». Спочатку ми викупили виробництво, що збанкрутувало після розпаду СРСР, реконструювали його і створили тепличний комплекс на 2,5 гектара. Через чотири роки зрозуміли: щоб бути першими на ринку, треба розширюватися і впроваджувати сучасні технології.

За наступні чотири роки ми вклали 80 млн євро, щоб побудувати підприємство з вирощування троянд на 20 гектарах. Проєкт був голландський, обладнання привозили з США, Німеччини, Данії та Голландії.

Поки ми будували підприємство, технології знову встигли піти вперед. Довелося вкласти ще $16 млн, щоб їх наздогнати. Зараз це найсучасніший і найбільший комплекс з виробництва троянд у Європі.

Я вивчив технологію і безпосередньо керую цим бізнесом. Приділяю йому близько 30% робочого часу.

Як троянди рятують від банкрутства

Економіка в Україні кілька разів переверталася з ніг на голову. Бізнеси, які були дуже прибутковими, ставали збитковими, і навпаки.

Наприклад, у 2014-2015 роках компанія «Асканія-Авто», яка успішно займалася імпортом шин, втратила близько $5 млн через кризу.

В один момент ринок упав, а конкуренція загострилася. Курс долара виріс, а у нас залишалися великі залишки товару, який ми ще довго продавали, втрачаючи при цьому гроші на курсовій різниці.

Ми екстрено переглянули стратегію і зосередилися на більш стабільних маржинальних продуктах. Сьогодні «Асканія-Авто» дуже швидко розвивається, за останні два роки наша частка імпорту шин в Україні зросла до 11%.

Після кризи 2014-2015 років ми почали займатися експортом меду. Тоді ринок виглядав дуже рентабельним і перспективним, маржинальність доходила до 40-50%. А потім щось пішло не так. Зараз ми лідери з експорту меду в Україні, але маржинальність не дотягує до 10%, і це не покриває навіть виробничі витрати. Ми втрачаємо гроші і думаємо, чи варто продовжувати.

У моменти кризи мені допомагає впевненість у своїх силах, наполегливість і розуміння, що після падіння завжди приходить підйом. І, звичайно, добре, коли є підстраховка – прибутковий бізнес, який компенсує збитковий і рятує від банкрутства. У нашому випадку це «Асканія-Флора». Вона допомагала нам підтримувати інші компанії у складні часи. Завдяки їй за 20 років ми не втратили жодного бізнесу, а тільки відкривали нові.

А ще важливо періодично відволікатися. Мені допомагає автоспорт. Якщо я виїжджаю на змагання, я повністю відключаюсь від роботи. У ралі потрібна максимальна концентрація, інакше нічого не вийде. На трасі забуваєш про все, а потім із новими силами та ідеями повертаєшся до роботи.

Як я почав займатися автоспортом

Я з дитинства читав автомобільні журнали від корки до корки, тому одразу після повноліття отримав права, і батько віддав мені «Жигулі» – ВАЗ 2101. Машина була зламана, ми з братом перебрали її від мотора до кузова і почали їздити. Це мене захопило, тому незабаром я заробив гроші та купив кращу машину – ВАЗ 2106.

У 1996 році я потрапив у аварію в Київській області. Був вечір, дощ, я їхав на швидкості близько 100 кілометрів на годину лівою смугою. Правою їхав «Москвич» із причепом, він почав перебудовуватися, я не впорався з керуванням, виїхав на траву і врізався у відбійник.

Ніхто не постраждав: я лише розбив фару і пом’яв крило. Але задумався, що цієї аварії могло б не статися, якби я краще водив. Тоді я почав відвідувати курси екстремального водіння. Потім зрозумів, що цього замало. Так я познайомився зі спортсменами.

Вперше я сів за кермо спортивного автомобіля у 29 років. Це був ВАЗ 2108. Ми переробили машину, встановили каркас безпеки, спортивні сидіння, системи безпеки та вирушили на ралі у Херсон. Змагання проходили під дощем на мокрій трасі, машина зламалась, і призового місця ми не посіли, але це нас тільки підштовхнуло.

Як ми зупинилися на MINI

Під час другого ралі у Генічеську наша машина перекинулась прямо на трасі, але ми стали на колеса і просто поїхали далі. Тоді я зрозумів, що потрібно не тільки розвивати навички водіння, а й технічно вдосконалювати автомобілі. Після ВАЗ 2108 був ВАЗ 2112, потім Mitsubishi, потім Subaru. Ми проїхали сім чемпіонатів світу з ралі та 90 всеукраїнських змагань.

У 2013 році я купив MINI – це справжній спортивний автомобіль, створений англійським ательє Prodrive, який нам ідеально підходить. На ньому ми стали призерами етапів чемпіонату світу та переможцями чемпіонату України, а минулого року перемогли у чемпіонатах Естонії та Латвії.

Фотографії зі сторінки команди Валерія Горбаня у фейсбуці

Крім успіхів і перемог, у цьому спорті трапляються й травми. Найсерйозніша у мене була минулого року в Естонії. На одному з трамплінів на хвилястій дорозі ми перебрали зі швидкістю, і машина так підстрибнула, що я отримав компресійний перелом хребця під час приземлення. Тоді ми перемогли, але я майже рік відновлювався. Від участі у ралі це мене не відвернуло. У липні я знову збираюсь на цей етап в Естонії і сподіваюся знову перемогти.

Знайомство з MINI John Cooper Works

Свою потребу в адреналіні я задовольняю у гонках, тому до міської машини ставлюся чисто як до засобу пересування. Вона має бути з гарною підвіскою, м’якою, комфортною і не ламатися часто.

Мої підприємства розташовані по всій Київській області, тому я проводжу в машині щонайменше дві години на день. Машина для мене – робочий кабінет. Коли ти не за кермом, можна вести переговори телефоном, перевіряти пошту та відповідати на повідомлення.

Щоб протестувати MINI John Cooper Works, я на кілька днів сів за кермо. Це машина для хороших доріг, для тих, хто любить швидкість і динамічну їзду. За кермом такої машини почуваєшся комфортно.

Я пробував їздити на попередніх моделях MINI, і ця мені сподобалася набагато більше. Вона швидко набирає швидкість, добре керується і має хороші гальма. У MINI John Cooper Works немає передавання ударів від дорожнього покриття на кермо – це дуже приємна особливість.

Що допомагає нам рухатися вперед

Наша країна не дає розслабитися. Я постійно стикаюся з професійними викликами і більше почуваюся антикризовим менеджером, ніж підприємцем. Щоб підтримувати всі компанії на плаву, потрібно постійно підвищувати кваліфікацію та слідкувати за сучасними технологіями.

«Асканія» з самого початку розвивалася як холдингова компанія. Зараз ми починаємо приходити до того, що потрібно трансформувати її в інвестиційну. Не створювати бізнеси з нуля, а інвестувати в інші компанії. Це наш план на найближчі 5–10 років.

І в бізнесі, і в гонках є момент везіння, але результат все ж більше залежить від професіоналізму, підготовки та зібраності. Для мене процес досягнення мети важливіший за сам результат. Відчуття від пілотування автомобіля в складних умовах набагато яскравіші за радість від самих кубків. Це тримає мене в тонусі й мотивує рости над собою — і в автоспорті, і в бізнесі.

Фотографії Григорія Веприка та Романа Маткова, The Gate Agency