Кожна криза – це випробування на людяність. Через повномасштабну війну багато українців почали шукати способи підтримувати інших та допомагати своїм громадам.
Ініціативи, що починалися як особисті ідеї, переросли в масштабні проєкти допомоги – від зборів для військових до благодійних заходів та творчих акцій.
З початком війни соціальна відповідальність перетворилася на одну з ключових рис ідентичності кожного українця. Ми допомагаємо друзям, сусідам, незнайомцям. Підтримуємо ініціативи, які змінюють життя інших, і навіть інтегруємо ці цінності у власну роботу.
Ця стаття про те, як ініціативи окремих людей стають рушієм змін, об’єднують колективи та трансформують бізнеси.
Один із таких прикладів – історія команди Uptech, де підтримка волонтерських проєктів стала важливою частиною культури компанії.
Спочатку це були невеликі збори на лікування дітей або допомогу притулкам для тварин, згодом вони переросли в більші проєкти. Одним із перших кроків стала організація внутрішнього фонду, до якого співробітники добровільно перераховували частину своєї компенсації. Зібрані гроші спрямовували на підтримку конкретних соціальних проєктів за результатами колективного голосування.
З початком повномасштабної війни ці ініціативи значно розширилися та стали більш комплексними. Uptech спрямувала всі свої сили на підтримку армії, українців, які постраждали від війни, та власних співробітників і їхніх родин. За період повномасштабної війни Uptech переказала понад 10 мільйонів гривень до «Повернись Живим», «КОЛО», «Фонду Сергія Притули» та задонатила 1 000 000 грн на відбудову «Охматдиту».
Крім того, компанія була технічним партнером у проєкті для «Азову», допомагаючи розробляти платформу Strum, яка дозволяє оформити підписку на регулярну допомогу бригаді.
За кожною соціальною ініціативою стоять конкретні люди, їхні ідеї та бажання допомогти. Кожен із наступних прикладів – це розповідь про людей, які перетворили власні ідеї у важливу підтримку для тих, хто цього потребував найбільше.
Найбільш амбітний проєкт Миколи – запис музичного альбому, створеного разом із 10 учасниками, які підтримали ініціативу донатами. Разом вони працюють над концепцією та записом 10 треків, які планують випустити на стримінгових платформах. Цей проєкт ще триває, але вже викликав великий інтерес.
«Для мене ці ініціативи – не лише про допомогу, а й про те, як важливо знаходити творчі підходи до залучення людей. Коли ти можеш об’єднати своє хобі, професію й бажання допомагати. Це мій спосіб зробити внесок у спільну перемогу», – розповідає Микола.
«Для мене було важливо знати, що допомога доходить до тих, хто її справді потребує», – ділиться Дмитро. Цей досвід змінив його підхід до донатів. Замість того, щоб жертвувати невеликі суми на численні збори, він почав робити більші внески на перевірені запити від знайомих людей.
Одним із його постійних способів підтримки стало оформлення підписки на Strum для допомоги батальйону «Азов». «Це мій спосіб підтримати тих, у кому я впевнений на всі 100%», – каже Дмитро. За свою допомогу він отримав кілька шевронів і дві грамоти-подяки, які стали для чоловіка символом того, що його внесок дійсно має значення.
Проте для Дмитра волонтерство – це не лише про фінансову підтримку. «Це про віру в людей і їхню силу. Кожен збір – це шанс зробити реальний вплив», – підсумовує він.
Один з прикладів її ініціатив – організація Garage Sale, розпродажу офісних речей із метою допомоги військовим. Ця ідея народилася під час переїзду в менший офіс після початку повномасштабного вторгнення. Команда вирішила не просто позбутися речей, а знайти для них нове корисне застосування.
«Ми зв’язалися зі знайомими військовими та запитали, чи можуть їм знадобитися наші офісні речі. Ви б бачили їхню реакцію! Виявилося, що їм потрібно буквально все: від столів і стільців до штор і обігрівачів», – згадує Діана. Загалом, було передано понад 80 столів, 15 маркерних дошок, кухонна техніка, стільці, штори, обігрівачі та навіть офісне ліжко.
Те, що залишилося після передачі військовим, команда вирішила продати серед колег. Завдяки цій ініціативі вдалося зібрати ще 34 тисячі гривень, які пішли на закриття двох зборів для військових.
«Ця ініціатива показала нам, що допомога може мати різні форми. Це не завжди про великі донати чи масштабні проєкти. Іноді ідеї, як ця, народжуються у моменти змін», – ділиться Діана. Вона переконана, що соціальна відповідальність – це не лише про бізнес, а й про глибокий зв’язок із людьми всередині компанії.
«Перший збір був дуже успішним і мотивував продовжувати далі», – розповідає Роман. Згодом його дядько, який ще з 2014 року активно допомагав фронту, почав залучати Романа до більшої кількості запитів. Разом вони створили ефективну систему підтримки військових підрозділів.
Роман пояснює: «Мій дядько збирає запити та доставляє необхідне на фронт, а я займаюся організацією зборів». Спочатку було легко закривати великі збори, але з часом ситуація змінилася, і залучати людей стало важче. Щоб підтримувати мотивацію, вони спробували різні формати, зокрема розіграші в Монобанку, але результати вже не були такими ефективними.
«Зараз ми зосереджуємося на реалістичних цілях і намагаємося закривати близько 70% від потрібної суми. Це вже успіх у нинішніх умовах», – зазначає Роман.
Попри всі труднощі, він не втрачає віри в значущість того, що робить. «Кожен збір – це шанс допомогти тим, хто зараз захищає нашу країну. Це вимагає постійної уваги та зусиль, але результат того вартий», – додає він.
«Спочатку я вагалася», – зізнається вона. «Була втома, сумніви щодо того, чи цей збір перевірений. Але наступного дня я зрозуміла, що підтримка зборів – це один із найважливіших способів допомогти ЗСУ».
Вона швидко відкрила банку на невелику суму і закрила її за 9 годин. «Цей досвід нагадав мені, як важливо вірити в себе, в людей і в нашу спільну мету. Навіть невеликий вклад має значення».
«Мій перший великий збір стосувався купівлі 1 000 лопат для військових. Потім були збори на автомобілі, екіпірування, гроші на операції для поранених», – розповідає Аня.
Згодом вона зрозуміла, що найефективніше працювати напряму із запитами від знайомих військових. Один із найбільших її зборів – на рації для підрозділу. Щоб залучити більше донатів, Аня використовувала креативні підходи: організувала показ фільму українського режисера в Лондоні, в Королівській Академії Мистецтв. Для наступного збору її партнер створив 3D-анімацію, яка транслювалася під час кінофестивалю в кінотеатрі Жовтень.
«Кожен новий збір – це виклик, але водночас і можливість зробити реальний внесок. Волонтерство стало частиною мого життя, навіть якщо іноді це морально складно», – каже Аня.
Переглядаючи ці історії, стає зрозуміло, що ініціативи співробітників не лише підтримують громаду, але й створюють глибокий зв’язок із корпоративною культурою компанії.
Корпоративна соціальна відповідальність стала необхідністю для кожного свідомого бізнесу, особливо з початком повномасштабного вторгнення. Для компаній цей шлях починається з людей: співробітників, які несуть у собі прагнення до змін і інтегрують ці цінності у культуру організації.
Історії співробітників доводять, що індивідуальні ініціативи та взаємна підтримка здатні перетворити звичайну роботу на місію із глибоким сенсом. Волонтерство змінює не лише громади, яким допомагають, але й самих людей, які беруть у цьому участь. Кожен маленький внесок наближає нас до перемоги – і ця підтримка залишатиметься важливою ще довго після того, як війна завершиться.
Айтівець і начальник Управління ІТ Міністерства оборони України Олег Берестовий іде з посади. На цій…
Транснаціональна компанія Visa запустила в Україні технологію, що дозволяє підтверджувати онлайн-покупки за допомогою біометрії –…
Очільник Міністерства цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, скільки податків сплатили резиденти «Дія.City» в І кварталі…
Українські айтівці Влад Кампов та Діма Малєєв запустили власний стартап mentor.sh – платформу для пошуку…
Засновниця та CEO BetterMe Вікторія Рєпа назвала пораду, яку вона хотіла б дати собі 8…
Станіслав Деркач все життя працював у сфері шоубізу, потім кинув собі виклик, пішов у кардинально…
