Запустив Uber, інвестував у Raketa. Аркадій Вершебенюк вкладає у стартапи по $500 тис.

Аркадій Вершебенюк – керівник венчурного фонду BeeVentures. У портфелі компанії: сервіс із доставки їжі Raketa, бізнес Cloud Kitchens і RetargetApp – сервіс, який допомагає інтернет-магазинах управляти рекламними бюджетами. До цього Аркадій запускав Uber в Україні й управляв активами в Alfa Group. Завдяки цьому досвіду він не тільки фінансує портфельні проєкти, але і допомагає налагодити робочі процеси.

У партнерському проєкті з коворкінгом BeeWorking MC.today розповідає, як Аркадій за пів року зробив Київ найбільшим ринком Uber у Східній Європі, чому проінвестував у сервіс із доставки їжі і скільки грошей у середньому вкладає у стартапи як венчурний інвестор. 

До інвестицій я запускав Uber в Україні і працював у Alfa Group

У 2015 році я керував запуском Uber в Україні на посаді генерального менеджера. У регіональній штаб-квартирі боялися, що держоргани будуть проти входу компанії в нашу країну – так було у Франції, Німеччині та інших європейських країнах, де ринок таксі давно регулює держава і є лобі традиційних служб таксі. Мій же підхід був розповідати держорганам про запуск компанії в Україні як про перемогу – незважаючи на війну і стан економіки, до нас заходить Uber. Це ж чудово! І я мав рацію – Uber дуже тепло прийняли.

Але на момент запуску компанія недооцінила попит. Коли у грудні 2015 року обговорювали вхід Uber з мерією Києва, міністром економіки та заступником міністра транспорту, ми не планували розповідати про плани публічно. Але політика, як виявилося, давно перейшла в площину Facebook і Twitter, тому після нашої бесіди хтось із Мінтрансу опублікував пост, що Uber заходить в Україну.

Тут же почали дзвонити журналісти, з’явилося багато новин і сюжетів. Але до запуску було ще дуже довго через труднощі із платежами. Стандартна для Uber система платежів не працювала в Україні через обмеження Нацбанку на рух валюти – ми могли знімати гроші з карток пасажирів, але не могли переводити їх партнерам-водіям. Цю проблему ми разом з НБУ вирішували цілих чотири місяці, до квітня 2016 року. Uber відкоригував внутрішні процеси й отримав рішення від банку-партнера, яке влаштувало НБУ. 

Запустилися ми тільки в липні. Але, як я вже сказав, люди дізналися про вхід Uber в Україні набагато раніше. Багато хто задовго до запуску завантажили додаток і чекали, коли можна буде випробувати сервіс. У перші дні в нас були активними трохи більше ніж 100 автівок, а попит був нереальним, ми не справлялися.

Перші півтора місяці працювали днями й ночами, щоб вирівняти попит і пропозицію, знайти більше машин, скоротити час очікування. І в нас вийшло.

За пів року Київ став найбільшим ринком у Східній Європі, обігнавши Варшаву за кількістю поїздок – понад 100 тис. на тиждень. Пишаюся, що вже за місяць після запуску ми зробили стільки поїздок, скільки планували зробити через пів року – це була суперзаряджена командна праця.

Я пропрацював генеральним директором Uber в Україні півтора року. Потім структура компанії змінилася – Україна перестала бути окремим ринком і приєдналася до країн СНД з одним керівником. Залишатися там мені було нецікаво, тому я пішов, хоча до цих пір залишаюся в гарних відносинах із командою.

Пізніше я два роки працював в Alfa Group (міжнародний фінансово-інвестиційний консорціум, який об’єднує незалежні один від одного бізнеси в різних сферах: «Альфа-Банк» у фінансовій, «Альфа-Лізинг» у лізингу та інші. – Прим. ред.), керував портфелем непрофільних активів. Це велика нерухомість, заводи й інше майно, яке клієнти залишають у заставу. У якийсь момент у будь-якого банку з’являється багато активів, які потрібно вигідно продати, щоб перевести їх у гроші. Саме цим я і займався в Alfa Group. 

Ще до роботи в Uber я почав викладати в Київській Школі Економіки. Там я веду курс «Стратегічний менеджмент». Це допомагає мені бути в тонусі і розвиватися самому. Як то кажуть, кращий спосіб навчитися чогось – навчити цього іншого.

У школі я можу поділитися своїми знаннями з великою кількістю людей, але все-таки більше це теорія, хоч ми і розбираємо її на конкретних прикладах. І я зрозумів, що хочу стати ще більш корисним для людей. Тому вирішив стати інвестором і допомагати талановитим стартаперам грошима й експертизою.

Як я створив венчурний фонд BeeVentures і в кого ми проінвестували

Венчурний фонд – логічний крок у моїй кар’єрі. У мене є досвід у різних галузях: я займався консалтингом, запускав Uber, керував і продавав активи. 

Я познайомився з інвесторами і запропонував їм співпрацю. Навесні 2020 року ми запустили венчурний фонд BeeVentures.

Я вважаю, що не тільки інвестор повинен вибрати компанію, але і компанія – інвестора. Повинно бути обопільне бажання працювати разом. Така синергія сталася в нас із сервісом доставки їжі Raketa, у який ми проінвестували в першу чергу. 

Зараз Raketa уже повноцінний бізнес, компанія зростає і розвивається сама по собі. За рік сервіс запустив доставку їжі в 27 містах, підключив понад 3 тис. партнерів. У Raketa є і свої приголомшливі метрики – доставили 2,3 млн кг їжі та заощадили клієнтам на готуванні 228 років! Головний драйвер успіху – це, звичайно, команда сервісу. Співзасновники Олексій Юхимчук і Станіслав Дмитрик живуть проєктом! Нещодавно застосунок Raketa потрапив у топ-10 застосунків в Європі в 2020 році, і я впевнений, що це тільки початок великого шляху.

Також у нашому портфелі є сервіс Cloud Kitchens. Це ресторанна кухня без самого ресторану – немає залу, столиків, офіціантів і так далі. Тільки кухарі, які готують страви на доставку, і застосунок, щоб оформити замовлення. 

Нещодавно ми проінвестували ще в одну компанію – RetargetApp. Цей сервіс заснували українці, він допомагає інтернет-магазинам ефективно управляти своїми рекламними бюджетами. Ринок електронної комерції отримав сильний поштовх завдяки пандемії, тому в RetargetApp гарні перспективи, ми віримо в його успіх. Але в цілому знайти «свій» проєкт, у який відразу хочеться вкласти гроші, непросто.

Як ми визначаємо проєкти, у які варто інвестувати

Ми в першу чергу розглядаємо венчурні проєкти, у яких є потенціал вирости в десятки або сотні разів, причому не тільки в Україні, а глобально.

Природно, венчурні інвестиції так би не називалися, якби ми могли точно визначити, «вистрілить» проєкт чи ні. Як зрозуміти, що з десятка подібних компаній саме Uber стане популярним у всьому світі? На найбільш ранній стадії бачити так далеко нереально. Але є речі, на які ми дивимося, коли оцінюємо стартап.

По-перше, ми оцінюємо команду: наскільки вони розуміють бізнес, чи мають схожий досвід, чи заряджені вони, наскільки занурені в деталі. Важливо, чи розуміють вони потенційні труднощі та чи знають, як їх подолати. По-друге, ми оцінюємо ринок: кому цікавий проєкт, скільки таких людей, чи готові вони платити за нього і так далі. Загалом дивимося, яка ідея, концепція, бізнес-модель. Нарешті, наскільки унікальна технологія, хто конкуренти. 

Ми інвестуємо на посівній стадії, коли вже готовий мінімально життєздатний продукт (англ. MVP – minimum viable product. – Прим. ред.), але іноді розглядаємо і більш ранні проєкти. Ідеально, якщо в стартапу вже є користувачі та юніт-економіка, тобто прибутковість на окремо взятому замовленні.

Ми дивимося на проєкти, які люди сприймають позитивно, які створюють цінність для суспільства або якоїсь категорії людей, як той же Uber або Raketa. Тому, наприклад, на алкогольний бізнес, навіть якщо уявити, що він може бути венчурним, ми грошей не дамо.

Також ми не будемо інвестувати в бізнеси, які залежать від держави або тарифів, які вона встановлює. 

Середній чек інвестицій – $250–500 тис. на компанію. Натомість ми беремо від 5% до 40% бізнесу. Більше ми точно не будемо володіти, адже потім стартапу буде складно знайти інвестора для наступного раунду, а в засновника згодом пропаде мотивація розвивати проєкт.

У планах – спробувати бути інкубатором, тобто інвестувати в саму ідею та «виростити» проєкт з нуля. У цьому випадку ми будемо брати або частку від 40% або давати менше грошей.

Заробляти ми плануємо в основному не на дивідендах, а на зростанні вартості самого бізнесу. Мета – вкласти гроші, коли вартість проєкту $100 тис., а забрати, коли він коштує $10 млн.

Хочу працювати в коворкінгу

Чому я працюю в коворкінгу і вважаю цю модель кращою за офіси

Працюю та зустрічаюся з партнерами я в коворкінгу BeeWorking на Подолі. Це мій перший досвід роботи в коворкінгу, але мені вже тут подобається більше, ніж в офісі. 

Я вважаю, що це відмінне місце для невеликих команд, наприклад, як моя. Щоб зняти офіс, потрібно мінімум на рік підписати договір оренди. А в коворкінгу його можна скласти на місяць і потім за бажанням продовжити. 

Ми з командою знімаємо в коворкінгу окремий офіс-трансформер – приватний простір, де працюють тільки наші співробітники, без сторонніх. За бажанням можемо розділити його перегородками на два офіси, менші за розміром. Платимо $290 на місяць за місце. У вартість входять і переговорні кімнати. Але можна пересісти в open space (офісний простір, у якому робочі місця знаходяться в одному приміщенні, а не в різних кабінетах. – Прим. ред.). Ціни там нижчі. 

До того ж в офісі потрібно організовувати прибирання і дрібний ремонт, купувати необхідні товари та їжу, займатися іншими адміністративними питаннями. Коворкінг знімає весь головний біль – тут ми можемо концентруватися на своїх завданнях і не думати, що потрібно докупити каву або засоби для прибирання.

Тут у нас є кафе та кухня, де можна поїсти. Дуже виручає спортзал – тепер мені не потрібно кудись їздити, щоб позайматися спортом. Я роблю це до чи після роботи в самому коворкінгу. Там же можна і сходити в душ.

А також є кімнати відпочинку та ігрові, де ми відволікаємося від роботи, відновлюємо сили. Коворкінг працює 24/7, тому можна пізно ввечері поспілкуватися з партнерами із США або попрацювати в тиші на вихідних.

Ідея BeeWorking – синергія. Це місце, де можна знайти партнерів, співробітників і друзів. Я сподіваюся зустріти в коворкінгу стартапи для інвестування. Хоча поки відбувалося навпаки – засновники стартапів, які приходили до мене на зустріч, захотіли працювати в коворкінгу. Я їм проводив екскурсію і знайомив з адміністрацією. 

Коворкінг на Подолі розрахований на 120 осіб. Тут дуже затишна, я б сказав, домашня атмосфера. Той випадок, коли кожен день мені хочеться приїжджати на роботу, тому що тут просто приємно проводити час.

У найближчі 10 років ми плануємо вкладати гроші в перспективні проєкти

Плани нашого фонду – знаходити круті стартапи, інвестувати в них і заробляти. Чіткого строку життя фонду й обов’язкового капіталу в нас немає. 

У нас «вічнозелена» історія: прибуток, який отримаємо від інвестицій, ми плануємо вкладати в нові проєкти. Цим ми відрізняємося від класичних фондів, строк життя яких 5–10 років: на нас немає тиску, мовляв, ви зібрали фонд – отже, треба інвестувати.

Тому ми можемо вибирати стартапи, у яких бачимо дійсно великий потенціал. Якщо ми побачимо відразу три таких – проінвестуємо в усі. Якщо жодного – будемо далі шукати «той самий», у який захочемо вкласти гроші та допомогти експертизою.

Звичайно, у венчурних інвестиціях важливо навіть везіння – зустрітися з командою в потрібний час і потрібному місці. І зрозуміти, хто з конкурентів найперспективніший. Це складно, але сподіваюся, що досвід допоможе нам і ми знайдемо той самий Facebook або Google, який з нашою допомогою виросте в десятки тисяч разів.

Світлини: Олександр Козаченко

Хочу працювати в коворкингу