До Дня Захисника. 10 історій ІТ-фахівців та підприємців, які зараз боронять Україну

14 жовтня українці святкують День Захисників і Захисниць України. Його започаткували у 2014 році, але цього року він сприймається як ніколи щемко. Зараз до ЗСУ мобілізовано 700 тис. осіб, які боронять нашу землю від ворога.

Спочатку повномасштабної війни редакція MC.today збирала історії ІТ-фахівців і відомих підприємців, які не змогли залишатись осторонь, а пішли боронити Україну. В День захисника ми нагадаємо їх. 

З засновників інвестфонду – на фронт

П’ятий місяць повномасштабної війни росії в Україні. В одному із сіл на півдні під обстріл потрапляє будинок з українським підрозділом аеророзвідки. Ворожий «град» залітає на подвір’я, і всі вікна вибиває вмить. Один з українських бійців у будинку – Дмитро Томчук, серійний підприємець і засновник інвестиційного фонду FISON.

На початку повномасштабної війни йому відмовили у військкоматі через відсутність бойового досвіду. Проте Дмитро наполіг на тому, щоб йому видали зброю і записався до тероборони. Звідти його «підхопив» підрозділ аеророзвідки й з того моменту інвестор став бійцем охорони особливого загону техзасобів з позивним Лексус. 

Зараз він боронить південь нашої країни. Не дивиться новини, замість них – читає електронну книгу або слухає рок. До вибухів, що лунають поруч, вже звик, а у війні знайшов схожість з бізнесом: «На полі бою я теж, як у бізнесі, беру відповідальність за себе і людей поруч».

На службі навчився водити машину 

За три дні до війни бізнес-аналітик Дмитро Мурін вийшов на нову роботу в IT-компанію AccelLabs. Він відразу попередив керівництво, що у випадку мобілізації сам проявляти ініціативу та йти у військкомат не буде, але якщо призвуть – піде на фронт. У компанії погодилися.

А 24 лютого Дмитро вирішив – залишатися осторонь не можна. 25 лютого був день народження його доньки. Зранку Дмитро обійняв її та дружину і сказав: «Вибачте, дівчата, я прийняв рішення йти у військкомат».

У 2015–2016 роках Дмитро Мурін був заступником командира роти вогневої підтримки на Донбасі, після цього декілька років будував кар’єру в IT. Працював в декількох IT-компаніях, у тому числі в Luxoft – на посадах менеджера технічної команди та бізнес-аналітика.

На службі він навчився водити машину. Навчання почалось одразу з фронтової практики – керування вантажно-пасажирською машиною без заднього огляду, якою важко маневрувати. Дмитро зізнається – досвід приголомшливий, але і до нього вже почав звикати.

ЗСУ борються на фронті, підприємці – тримають економіку

Руслан Колішенко власник декількох барбершопів у Івано-Франківську і одночасно український військовослужбовець. П’ять років він служив у льотній бригаді тактичної авіації, тож зранку 24 лютого одразу подзвонив у свою частину і наступного дня вже був на пункті прийому особового складу.

Він думав, що бізнес зупиниться, із власних коштів виплатив усі зарплати працівникам, але послуги барбершопів виявились потрібними у воєнні часи. Зараз, все зайнято на кілька днів вперед. 

Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення Руслан викупив салон конкурента в Івано-Франківську. Домовлялись ще до початку війни, але тоді не дуже підходили умови.  В управлінні бізнесом участі не бере – від перших днів усе передав менеджеру. Каже, що веде боротьбу на двох фронтах: він в ЗСУ, команда в економічному просторі.

Служив і одночасно розробляв стартап

Олександр Хижняк – ​​екскерівник проєкту цифрової трансформації агробізнесу Kernel і підприємець у теперішній час. На початку війни він три рази намагався записатись у ТрО Києва й Обухова. Але все марно, місць не було. 

Зрештою він знайшов можливість вступити у добровольчий загін Патрульної поліції Києва, який сформували для участі в обороні міста. Там Олександр навчився поводитися зі зброєю, стріляти, зачищати будівлі та помешкання, тренувався вести вуличні бої. А у вільний час розробляв агростартап FarmFleet – онлайн-платформу, яка має об’єднати учасників ринку по всій країні: аграріїв, сервісні компанії, виробників засобів захисту рослин.

Навчання особового складу нагадує менторство в ІТ

Для Дениса, програміста міжнародної IT-компанії Zoolatech, це не перший бойовий досвід – 2014 року у складі Нацгвардії він воював на Донбасі. 13 березня цього року Денис прокинувся від вибухів, зрозумів, що це ракетна атака, й разом з товаришами вибіг у коридор. Але за хвилину вирішив повернутися в кімнату за телефоном: тільки зробив кілька кроків, як відчув страшний удар. Дениса разом із дверима відкинуло вибуховою хвилею, та він чудом залишився живим.

Зараз Денис служить в єгерській бригаді у Житомирській області та допомагає побратимам без бойового досвіду: проводить заняття для особового складу, на яких розповідає про зброю та ділиться навичками.

Не міг спати в лісі через адреналін

Наприкінці червня під Сєвєродонецьком передовий підрозділ української армії потрапив до оточення. Наші почали відступати, і за 10–15 метрів від них вибухнула міна. Усі, хто стояв неподалік місця вибуху, дивом вижили. Але після цього ще кілька годин були без зв’язку під загрозою потрапити в полон або бути вбитими.

У цьому підрозділі служить Максим Маковецький – співробітник IT-компанії Bakotech і військовослужбовець ЗСУ. Наразі він служить у складі Сил спеціальних операцій. Нашій редакції Максим розповів з чого для нього почалася війна, чим займаються Сили спеціальних операцій і як він не раз опинявся за крок від смерті.

Першого дня – перше бойове завдання

iOS-розробник Дмитро народився в росії, але майже все життя прожив у незалежній Україні. На другий день повномасштабної війни він пішов у тероборону, щоб захищати країну зі зброєю в руках.

26 лютого, у черзі у військкомат він дивився відео на YouTube – вчився, як стріляти з автомата й обслуговувати його. А вже цього ж дня, ввечері, отримав перше бойове завдання.

Від рядового до офіцера

Роману 42 роки, більш ніж половину з них він працює в IT. Останніми роками перед повномасштабною війною працював консультантом у темі project&people-менеджмент і, взагалі, збирався «вийти на IT-пенсію» і переїхати до США. Війна застала його у відпустці в Буковелі з дружиною і дітьми.

Після 24 лютого він «за фахом» добровольцем став до лав ЗСУ, де очолив IT-підрозділ однієї з бригад. Що піде в армію, розумів одразу – інших варіантів не було. Коли записувався у територіальну оборону в Рахові, при собі не було приписного, тож записали рядовим. Потім дружина знайшла в архівах стару копію приписного, яку одразу переслав у військкомат, тому доїхав до частини вже офіцером зв’язку.

Не мав бойового досвіду, але допомогли навички зі страйкболу

До 24 лютого Микита працював у харківській IT-компанії, на посаді Ruby ​​Team Leader, але зараз він військовослужбовець ЗСУ та захищає рідне місто від ворога.

На службі допомогли навички, які він отримав у страйкбольній команді, зізнається, що нинішня робота подобається, бо має авантюрний характер. Але головне – це особистий внесок в перемогу.

Чергування на блокпостах стали звичною рутиною

Це історія двох співробітників Pingle Game Studio, які стали до лав українських захисників. Михайло потрапив до частини Нацгвардії України, а Сергій одразу вступив у місцеву тероборону.

Михайло пішов у військкомат 25 лютого – був в резерві першої хвилі. Зараз його підрозділ знаходиться в Харківській області. Він несе службу на блокпостах передової лінії, стратегічних розв’язках, таких як мости.

Для Сергія чергування на блокпосту вже стали рутиною: «Під час перших чергувань було страшно. Ніхто не знав, як діє російська армія: всюди чекали на обстріли, диверсантів і десант. Але з кожним днем війни ставало більш звично і спокійно, особливо коли ми побачили успіхи ЗСУ». Зараз чергує раз на тиждень – в інший час працює віддалено.

Хлопці кажуть: компанія Pingle – патріот нашої України до глибини душі, тому в офісі позитивно сприйняли їх ініціативу. Кожного дня, як і всі ми, вірять в нашу перемогу і роблять для неї все, що можуть – ресурси росії не безмежні, а хоробрість наших людей тільки зростає.