«Моя кров урятувала 40 життів, тепер я пишу застосунок для донорів». 3 історії, як у ЕРАМ допомагають українцям

Десять років тому Олександр Грищенко побачив у соцмережах пост: в Інституті раку вмирає маленький пацієнт – урятувати хлопчика може лише донорська кров першої групи. Недовго думаючи, він поїхав до лікарні. А за шість років знову опинився в лікарняних стінах: здавав кров для дружини та вже своєї дитини.

У його історії не було гепіенду: врятувати вдалося лише сина. Але Олександр продовжив здавати кров, і це зберегло вже 40 життів.

Сьогодні Олександр Грищенко Middle DevOps-інженер у EPAM. Разом з іншими волонтерами в компанії він створив донорську спільноту та розробляє мобільний застосунок, який допоможе українцям зробити здавання крові корисною звичкою.

У партнерському матеріалі з EPAM MC.today розповідає, які ще волонтери є в компанії, як вони допомагають суспільству та чому це є корисним для бізнесу.

Відчути себе таким самим, як усі

Ранок суботи Олексія Федоренчика, менеджера проєктів у EPAM, три місяці розпочинався з уроків у Zoom. На іншому кінці – діти із вінницького центру соціально-психологічної реабілітації «Гармонія».

Разом із колегами-волонтерами з eKids (освітня IT-програма для дітей і підлітків, де вчителями виступають фахівці ЕРАМ. – Прим. ред.) він навчав дітей Scratch – візуальної мови програмування. «Навіть якщо у п’ятницю ми тусили до ночі, вранці все одно зідзвонювалися з дітьми», – сміється Олексій.

У EPAM Федоренчик прийшов у січні: хотів знайти серед колег близьких за духом людей і тому одразу записався волонтером. «У такій справі поганих людей не зустрінеш», – упевнений він.

Учням у групі Олексія було від шести до 16 років, більшість із них не могли ходити самостійно. Деяким важко було довго друкувати і навіть рухати мишкою. «Але я хотів, щоб мої учні відчули: вони такі самі, як усі. Тому не ставився до них поблажливо», – розповідає Олексій.

Проблем було чимало. Олексій, наприклад, не очікував, що діти можуть не встигати зробити все, що вони запланували з напарницею. Тоді вони перестали давати чіткий план на один урок – так учні не сумували, що чогось не доробили.

«Один хлопчик у моїй групі дуже швидко виконував усі завдання та навіть трохи нудьгував на заняттях. Я не розумів, чому він тут», – зізнається Олексій. Коли навчання закінчилося, він приїхав в інтернат з подарунками і побачив його наживо: «У мене був ком у горлі: мій найспритніший і найвеселіший учень виявився дуже серйозно хворим».

Бонус, який волонтери одержують від таких занять, – відчуття, що вони самі повернулися у дитинство. «Одного разу я навіть умовив дітей, щоб ми зробили мультик, який мені хотілося – про кораблики», – посміхається Олексій.

Від пакетів до пікетів: що роблять ековолонтери

Одного травневого дня Ганна Скібан вийшла на прогулянку. Світило сонце, цвіли яблуні, і тут на одній з гілок дівчина побачила поліетиленовий пакет. Під вітром він надувався як вітрило.

Тоді Ганна перейшла до рішучих кроків. «Сортувала все підряд і завалила пакованням увесь балкон, – зізнається вона. – Могла провести три години і магазині, вибираючи щось екологічне, та засуджувала тих, хто брав пластикові пакети». А ще брала участь у мітингах за екореформи за прикладом Ґрети Тунберг.

Два роки тому Ганна зрозуміла, що вигоріла. Тоді її активізм став помірнішим, але вона продовжила вести екологічний спосіб життя і надихала цим людей довкола. «Тепер уже і мій чоловік звик говорити, що пакет не потрібен, хоча раніше соромився моїх мішечків», – усміхається вона.

У цей час Ганна прийшла на співбесіду в EРАМ. На вході вона побачила баки для сортування сміття. Така система ще не була популярною, і Ганні це дуже сподобалося. Вона зрозуміла, що в компанії із нею одні цінності.

Тепер Ганна не тільки HR-менеджерка в ЕРАМ, а й голова їхньої екоспільноти Green Team. Вони з колегами вже зібрали екобібліотеку, зробили офіс «зеленим» і навчаються вводити екозвички вдома. «Нас уже тисяча людей, – каже Ганна. – Класно, що ми разом змінюємо світ на краще».

Одна з головних «зелених» розробок у ЕРАМ – застосунок Carbon Footprint – калькулятор, який рахує, скільки вуглекислого газу людина залишає після себе за місяць. «Це допомагає зрозуміти, як наші транспорт, їжа та спосіб життя впливають на атмосферу», – пояснює Ганна.

Донори врятували мого сина, тепер допомагаю я

Десять років тому Олександр здавав кров уперше. Він досі пам’ятає темні лікарняні коридори з миготливим світлом, непривітних медсестер і родичів пацієнтів із зошитами в руках. Вони писали телефони донорів, кожен номер – чиясь надія на порятунок.

За шість років Олександр сам опинився на місці цих людей. Коли його дружина була вагітною, дитині поставили діагноз вроджена вада серця. Відразу після народження синові знадобилося чотири операції. Для кожної потрібно було знайти одразу кілька донорів.

Незабаром захворіла і дружина Олександра: у неї діагностували рак. Для лікування їй теж була потрібна кров, і Олександр став донором і для дружини, і для сина. «Врятувати дружину не вдалося, але син зараз здоровий і пішов цього року до першого класу», – розповідає Олександр.

Після цих подій сам став регулярним донором. Одна людина здає 450 мл крові за раз і цим рятує три життя. Олександр зберіг уже 40.

Два роки тому Грищенко закінчив освітню програму ЕРАМ University та став DevOps-інженером.

Нині у ній уже 200 осіб. Вони щомісяця здають кров, допомагають колегам, слухають лекції лікарів і волонтерів.

Нині в Україні потреба в донорській крові закрита менш ніж на третину. «Разом із волонтерами “Агентів крові” ми працюємо над застосунком, щоб зробити добровільне та безкоштовне донорство крові та її компонентів популярнішим, – розповідає Олександр. – Ми хочемо зробити регулярними донорами тих, хто здає кров менше від трьох разів на рік або ще жодного разу цього не робив».

ЕРАМ узяв на себе всю технічну частину: над застосунком працюють сім менторів-волонтерів, код пишуть учасники EPAM University. У 2022 році застосунок уже буде доступним для всіх українців.

Що волонтерство дає бізнесу та людям

«У людей є дві базові потреби: бути комусь потрібним і до чогось причетним, – розповідає засновниця та директорка міжнародної консалтингової групи “Жива справа”, коучка перших осіб і команд, бізнес-тренерка Алла Задніпровська. – Коли ми допомагаємо іншим, не чекаючи нічого натомість, то відчуваємо, що живемо недаремно».

У США протягом 20 років – з 1974-го по 1994 рік – спостерігали за здоров’ям 7 тис. осіб. «Дослідження показало, що волонтерство позитивно вплинуло на їхнє фізичне і психологічне здоров’я, особливо в людей середнього і старшого віку», – зазначає Алла.

Волонтерство є корисним і для бізнесу.

Читайте статтю МС.today про волонтерство співробітників EPAM на проєкті «Дія».

Керівниця КСВ-проєктів ЕРАМ Азіза Хамідова зазначає: «ЕРАМ – експерт у передових технологіях. Наші волонтери можуть застосовувати цю інноваційність на соціально значущих проєктах, які впливають на життя країни. Так ми створили програму «Дія», Портал мешканців Львова, дизайн сайту «Опіка ангела». Фахівці ЕРАМ знаходять нові сенси у своїй роботі та живуть більш сповнено.

Зараз у компанії чотири волонтерські напрями:

1. IT-навчання дітей і підлітків.
2. Захист навколишнього середовища.
3. Допомога суспільству: донорство, закупівля обладнання для лікарень, волонтерська розробка.
4. Інклюзивність: один із головних її напрямів – гендерна рівність.

«У ЕРАМ люди самі готові створювати спільноти, вигадувати нові ідеї. Наше завдання – організувати сприятливе середовище, де вони можуть об’єднуватись і позитивно впливати на суспільство, – каже Азіза Хамідова. – Для нас важливо, щоб люди пишалися своєю компанією».

Фотограф: Володимир Герасимов

ДИВИТИСЯ ВАКАНСІЇ В EPAM