Які виклики долають молоді видавництва – досвід Stretovych, «Відкриття» та «Бородатого Тамарина»

З якими проблемами та викликами зіштовхуються молоді українські видавництва на початку своєї роботи? Труднощів виникає чимало – від затримок у друці та браку потрібних  фахівців до нових перепон, що виникають внаслідок війни. Та робота не зупиняється – як видавництва адаптуються до нових реалій, розповіли Світлана Стретович, Наталія Васильєва та Тетяна Кідрук.

Співзасновниці видавництв Stretovych, «Відкриття» та «Бородатий Тамарин» поділились досвідом та уроками, які винесли з нестандартних ситуацій на початку розвитку своїх бізнесів. 

Світлана Стретович

• Засновниця і головна редакторка видавництва Stretovych
• Сторінка видавництва в Instagram

Світлана Стретович розповіла, що один із найбільших викликів під час відкриття нового видавництва – це дотримання дедлайнів усіма ланками, від авторів і творчої команди до друкарень.

«Більшість планів постійно доводиться коригувати», – зазначила вона.

Світлана пригадала, що на початку роботи у видавництві Stretovych занадто оптимістично розраховували плани в часових проміжках.

«Зараз, коли війна щодня вносить корективи навіть у життя цивільних, коли щоденні обстріли і так далі, процес підготовки і видання книжок значно сповільнився, якщо порівнювати з темпами до 2022-го», – поділилась вона.

Для прикладу, раніше друк книжки займав до місяця, зараз реалістично це займає 3-4 місяці, а бувають і довші затримки з друку.

«Як боротися із цим наразі – невідомо, просто варто зважати на це. Відповідно, план виходу нових книжок суттєво розтягується і це вносить корективи у всі інші процеси роботи видавництва», – поділилась Світлана.

Наталія Васильєва

• Головна редакторка й засновниця видавництва «Відкриття»
• Сторінка видавництва у Facebook
• Сторінка Наталії Васильєвої в Instagram

Наталія Васильєва з-поміж типових проблем малих видавництв назвала брак оборотних коштів, склад і логістику. Видавництво «Відкриття» проблема складу оминула, оскільки готові наклади зберігає в себе друкарня «Поліпрінт». Також тут уже рік співпрацюють із «Новою поштою» (фулфілмент) – це дуже зручно, особливо коли йдеться про відправки в книжкові магазини, це фізично важко, пояснила Наталія.

«Оборотні кошти – це наша головна біда зараз. Наразі у видавництві в роботі 34 книжки. Дуже приблизно я порахувала, що у всіх цих книжках лежить зараз 290 тис. грн. Для того, щоб видати кожну із цих книжок, мені треба (не одразу, але впродовж року) знайти втричі більше: друк – це найдорожче. Поки я не знайду гроші на видання перших чотирьох збірок оповідань, які найбільше готові до друку, я не зможу збільшити свій прибуток, коштом якого маю видавати наступні книжки, і так далі, далі, далі…», – поділилась Наталія.

Загалом вона назвала такі виклики, що стоять перед видавничою галуззю.

• У 2024 році вийшло доволі багато нових книжок молодих українських авторів, але у 2025 Наталія прогнозує спад цікавості до них у видавництвах, тому що далеко не всі дебюти були вдалими насамперед із погляду якості текстів. «Втім, попри мої побоювання, уже на початку січня були опубліковані анонси багатьох видавництв, у яких фігурують імена українських дебютантів, чому я дуже тішуся», – відзначила вона.
• Друкарень стало менше, фахівців теж, бо в друкарнях (на друкарських машинах переважно працюють чоловіки, кожного фахівця треба навчати 10-15 років, вони дуже високо цінуються) кадрів катма. Тому черги на друк величезні. З одного боку, друкарням не вистачає рук, з іншого – на генераторах під час знеструмлень вони не можуть працювати на повну силу, тому наклади затримуються на місяці. «Менше книжок – це менше продажів і менше прибутку у видавництв. Це вже стало однією з найнагальніших проблем», – пояснила Наталія.
• Економічна ситуація в країні загалом дається взнаки.
• Одна з найголовніших проблем у видавничому бізнесі – досвідчені кадри. Робота творча, за порівняно невеликі гроші, тому підійде тільки тим, хто бачить у ній справу життя. «Особливо цінуються ті, хто горів, горів, вигорів (це неминуче), але залишився у сфері. Це одиниці, але такі люди і є рушіями всього найважливішого в книжковій справі», – розповіла Наталія.
• В Україні досі спостерігається більший попит на переклади, а не на книги вітчизняних авторів, хоча вони і стали в рази популярнішими.

«Саме через це і я як видавчиня маю проблеми. До 2023 року орієнтовно я мала одну з переваг – видавала початківців, тепер початківців видають майже всі видавництва, я не можу бути їм конкуренткою. Тепер єдина моя перевага – експертність, але для того, щоб визнати її, треба читати те, що я видала, або бути начутим про мої книжки. На це потрібен час», – пояснила Наталія.

Вона також пригадала про кілька випадків у роботі видавництва, які стали цінним досвідом. Один із накладів книжки «Війна, яка змінила нас» Катерини Пилипчук надрукували з помилками – Наталія випадково відправила в друк не той документ. Тому замість 1 тис. примірників у «Відкритті» надрукували 3 тис. – 1 тис. коштом авторки (той самий із помилками, який пішов у брак), ще 1 тис. – коштом Наталії, але й цей наклад забракували через помилку друкарні, і ще 1 тис. примірників, що потрапила в продаж, – уже коштом друкарні.

Ще один важливий урок – участь видавництва в «Київбуквікенді» у 2023 році, яка виявилась неуспішною і  у результаті коштувала кількох місяців результативної роботи.

«Це не було вартим того не з погляду фінансів, а з погляду співвідношення вкладених зусиль задля проведення події і результатів (хіба що знайомства всі були чудовими без винятку)» – поділилась Наталія.

Читайте також: Хочете відкрити книжковий бізнес? Ось що варто знати – досвід лідерів українських видавництв

У другій половині 2024 року більшість працівників пішла з видавництва через фінансові труднощі, хоча люди і продовжували долучатись до окремих проєктів.

«Коли навантаження стало більшим, а також через борги, які я набрала, щоб тримати видавництво на плаву в непевний період, я не змогла найняти таку ж кількість людей, і тому більшість навантаження взяла на себе, що зрештою коштувало мені нервового виснаження дощенту», – розповіла Наталія.

У 2024 році вона кілька разів навіть замислювалася над тим, щоб закрити видавництво, але жодного разу не пошкодувала про те, яким виявився її шлях. Наталія впевнена, що це завдяки людям, які залучені в роботу «Відкриття» та йдуть назустріч у складні моменти.

«Я не можу сказати, що щось у моєму керуванні видавництвом, щось із рішень, які я ухвалювала, було помилкою. Не тому, що я помилок не роблю – та я свідомо їх припускалася, бо виходу не бачила іншого за тих обставин, що мала. Кожне моє рішення у власному житті, у житті видавництва – усвідомлене. Саме тому я не можу нічого повернути й заново почати не можу теж. Я не можу заново народитися – і не хочу – щоби прожити інакше своє життя, так само з видавництвом – це його шлях, окремий від мене й незалежний, але сильно пов’язаний зі мною. Я приймаю його таким, яким він є», – пояснила Наталія.

Тетяна Кідрук

• СЕО видавництва «Бородатий Тамарин»
• Сторінка видавництва в Instagram
• Сторінка Тетяни Кідрук в Instagram

Тетяна Кідрук розповіла, що найскладніше для «Бородатого Тамарина» зараз – це пошук перекладачів та редакторів, які б максимально якісно виконували свою роботу.

«Інколи ми з Максом, на жаль, змушені доопрацьовувати редактуру чи коректуру, звіряти переклад з оригіналом, бо в наукпопі надважлива точність», – поділилась вона.

Щодо співпраці з мережевими книгарнями, то інколи партнери беруть книги на реалізацію, але не можуть їх продати. Чому? Бо, на перший погляд, вони складні, особливо якщо порівнювати їх із ромкомами чи фентезі. Людина читає анотацію, розгублюється і повертає книгу, яка цілком легко й цікаво написана, на полицю.

«Для того, щоб вміти реалізувати наші книги, їх треба перш за все прочитати самому. Наприклад, на звороті є тамарин-фактори. Зокрема content-фактор допомагає зрозуміти, наскільки книга складна чи легка. Що вищий він, то складніше читання на вас чекає», – пояснила Тетяна.

Так, «Перше світло» Емми Чепмен має content-фактор 9, тож, очевидно, без базових знань із теоретичної фізики читати її буде важкувато. А от «У пошуках надії» Джейн Ґудолл має content-фактор лише 2 і читання не потребує жодної підготовки.

«Людям треба про це розповідати», – зазначила Тетяна.

Звісно, у видавничому бізнесі, як і в будь-якому, не обходиться без курйозів. Тетяна пригадала цікавий досвід з обкладинкою книги «Жали, дзижчи, кусай». Під час роботи над нею команда «Бородатого Тамарина» свідомо придбала фото милої комашки, згенероване ШІ (штучним інтелектом), бо реальні комахи хоч і класні, досить таки страшні.

«На оригінальному фото наша комаха мала дев’ять ніг. Як каже Макс: “Ніхто не ідеальний”. Проте ми домовилися з авторкою книги, що зробимо комасі шість лапок, і трохи перестаралися. Обкладинку ми замінили на іншу (з інших причин), як і назву, у якій на початку припуститися помилки. Спочатку назва була “ЖалЬ, дзижчи, кусай”. Усе це навчило нас бути ще уважнішими до найменшої деталі», – поділилась Тетяна.

• Нагадаємо, раніше Тетяна Кідрук, Світлана Стретович та Наталія Васильєва розповіли про особливості роботи з авторами та текстами – детальніше про це можна прочитати тут.