Чому уявляти майбутнє за півтора року великої війни стало легше

Щоб уявити майбутнє, треба бачити минуле. У квітні 2022 року закордонні партнери пропонували запланувати якісь спільні дії за місяць. Це сприймалося як щось нескінченно далеке, віддалене в мороку майбутнього.

Ми говорили про майбутнє, але як про абстракцію, робили це як обов’язок, як вправу Мюнхгаузена, який витягує себе з болота за волосся.

У вересні 2023 майбутнє здається значно намацальнішим, а плани менш-більш реалістичними. Однак це коротке майбутнє, досяжне в досить короткій перспективі.

Чому так? Чому уявляти майбутнє за півтора року великої війни легше і чому це майбутнє таке близьке?

Можливо, це тому, що ми вже прожили ці 19 місяців трагедії. Прожили, отже відчули на рівні своїх індивідуальних, і спільного колективного тіла саму цю тяглість. Пройшли цей шлях і знаємо, що він був можливим. Це 19-місячне проживання дало нам тяглість існування після розриву, після того, як відкрилася інфернальна прірва руйнування, яка, здавалося, усмокче в себе, знищить саме життя. Однак життя не зникло. Воно тривало всі ці місяці.

Це тривання, можливо, окреслило горизонт існування. І якщо можна уявити це 19-місячне минуле, якщо воно в нас є, то, може, можна уявити й таке ж тривання надалі? Таке ж крихке тривання упродовж наступних 19 місяців. Це коротке минуле, здається, визначило горизонт майбутнього.

Уявляю це як такий собі баланс: мінус, що горизонт майбутнього такий короткий, але плюс, що цей горизонт взагалі є.

Я думала про все це під час завершальної панелі Конгресу Культури. І ось тут зі мною трапилося осяяння: ти бачиш стільки майбутнього, скільки можеш осягнути минулого. І не будь-якого минулого, а такого, в якому можеш розгледіти себе. Своє тіло і свідомість, свою сім’ю, свою дружбу, професію, своє суспільство, державу, культуру.

Ось тому ця банальна фраза: «Щоб уявити майбутнє, треба бачити минуле» цілком точна, буквальна.

Погляд у минуле, точніше, можливість кинути цей погляд і впізнати себе десь позаду, робить можливою саму здатність побачити себе ж у майбутньому.

Чим довше ми триваємо, тим більше в нас спроможності бачити якомога далі.

Джерело: Facebook Olesya Ostrovska