Кількість тих, хто переїжджає до Британії й Іспанії, б’є рекорди. Про нову світову хвилю масової міграції та що це означає для економіки. Переказ The Economist

Минулого року до Британії переїхало 1,2 млн людей, що наразі залишається найвищим показником в історії. Обсяг чистої міграції до Австралії (тобто кількість іммігрантів мінус емігранти) вдвічі перевищив доковідні цифри.

Еквівалентний показник в Іспанії нещодавно сягнув історичного максимуму. Очікується, що до Америки цього року переїдуть майже 1,4 млн людей, що на третину більше, ніж до пандемії.

У 2022 році обсяг чистої міграції до Канади більше, ніж удвічі перевищив попередній рекорд, а в Німеччині був навіть вище, ніж під час міграційної кризи 2015 року. В The Economist вийшов текст про нову хвилю масової міграції у світі. Редакція MC.today публікує переказ. Перекладено бюро перекладів «Профпереклад».

Багатий світ опинився в осередку імміграційного буму. Його населення, народжене в інших країнах, збільшується з безпрецедентною швидкістю (див. діаграму 1). Що це означає для глобальної економіки?

Не так давно чимало багатих країн начебто рішуче почали опиратися масовій міграції. У 2016 році британці проголосували за брекзит, американці – за Дональда Трампа.

Обидва ці проєкти вирізняються потужними антиміграційними рисами. На тлі наступної глобальної хвилі популізму політики багатьох країн – від Австралії до Угорщини – пообіцяли вжити жорстких заходів проти міграції. Потім коронавірус зачинив усі кордони.

Міграція зупинилася, а подекуди навіть рушила у зворотний бік, коли люди вирішили повернутися додому. За період з 2019 до 2021 року населення Кувейту та Сінгапуру, які зазвичай приймають багато мігрантів, скоротилося на 4%. У 2021 році кількість емігрантів з Австралії вперше з 1940-х років перевищила кількість іммігрантів у країну.

Сплеск міграції повернув певне відчуття нормальності в деяких місцях. В Сінгапурі нещодавно була відмічена доковідна кількість іноземних робітників. В інших місцях відчуваються кардинальні зміни.

Візьмемо, наприклад, Ньюфаундленд та Лабрадор, другу найменшу за кількістю населення канадську провінцію. На цих територіях давно живуть католики ірландського походження з відповідним акцентом.

Чисті показники міграції до провінції зросли в понад 20 разів порівняно із доковідним періодом. Сент-Джонс, столиця провінції, дедалі більше нагадує Торонто. У невеличкому селищі Хартс Делайт відкрили українську пекарню. Уряд провінції створює в Бангалорі офіс для допомоги з працевлаштуванням медсестер.

Новоприбулі в Ньюфаундленді – мікросвіт таких самих новоприбулих в інших багатих країнах. На острів приїхали сотні й сотні українців, і це лише крихітна частка мільйонів, які виїхали від початку російського вторгнення. Індійці та нігерійці також масово мігрують. Багато хто говорить англійською. І в багатьох уже є сімейні зв’язки в заможніших країнах, зокрема в Британії та Канаді.

Різке зростання міграції частково можна пояснити тим, що люди надолужують згаяний час. Чимало мігрантів отримали візи у 2020-2021 роках, але виїхати змогли лише зараз, після скасування ковідних обмежень. Втім, іноземне населення багатого світу, яке вже перевалило за 100 млн, обганяє докризові тенденції. Отже, вірогідно, є й інші причини.

Великою мірою це можна пояснити характером постпандемічної економіки. Безробіття в багатому світі сягнуло безпрецедентно низького рівня за останні десятиліття (4,8%). Компаніям сильно бракує персоналу, робочих місць багато як ніколи.

Для людей з-за кордону переїзд цілком обґрунтований. Ще одним фактором може бути рух валютних курсів. Британський фунт нині коштує понад 100 індійських рупій, порівняно до 90 у 2019 році.

Від початку 2021 року валюти країн, що розвиваються, в середньому знецінилися на 4% порівняно до вартості долара. Це дозволяє мігрантам відсилати додому більше грошей, ніж раніше.

Уряди також намагаються привабити більше людей. Канада націлилася прийняти 1,5 млн нових резидентів у 2023-2025 роках. Німеччина та Індія нещодавно підписали угоду, яка дозволяє ще більшій кількості індійців працювати й навчатися в Німеччині. Австралія збільшує строк, протягом якого студентам дозволяється працювати після випуску, з двох до чотирьох років.

Британія приймає жителів Гонконгу, які тікають від китайського режиму, – вже прибуло понад 100 тис. людей. Чимало країн спростили в’їзд для українців.

Навіть ті, хто дотепер вороже ставився до міграції, зокрема Японія та Південна Корея, вже прихильніше дивляться на чужинців, оскільки їхнє власне населення не молодшає, й це теж має певні наслідки для економіки.

Країни, що радо приймають велику кількість мігрантів, у достроковій перспективі від цього лише виграють. Подивіться лишень на Америку. Іноземці привозять із собою нові ідеї.

За даними дослідження П’єра Азуле з Массачусетського технологічного інституту, в Америці іммігранти мають приблизно на 80% більше шансів заснувати компанію, ніж місцеві жителі. В дослідженні зазначається, що мігранти допомагають будувати торгові та інвестиційні зв’язки між власними країнами та країною приймання. Потік молодих працівників також допомагає генерувати більше податкових надходжень.

Деякі економісти сподіваються, що хвиля міграції матиме безпосередніші переваги. «Високий рівень імміграції допомагає уряду трохи охолодити ринок праці та сповільнити інфляцію», – висловлює поширену думку Торстен Слок, менеджер активів Apollo Global Management.

Такі аргументи, можливо, надто оптимістичні. Більша кількість людей дійсно означає зростання пропозиції робочої сили, яка при всіх інших рівних умовах своєю чергою скорочує зростання зарплат. Однак вплив доволі незначний. Мало що свідчить про те, що країни, які приймають найбільше мігрантів, мають найвільніші ринки праці. В Канаді, наприклад, зарплати з року в рік зростають приблизно на 5% (див. діаграму 2).

Були ваші – стали наші

Мігранти також підвищують попит на товари й послуги, що може призвести до зростання інфляції.

У Британії новоприбульці, схоже, підвищують вартість оренди в Лондоні, який і без того має обмежену пропозицію житла. Аналогічний ефект спостерігається в Австралії.

За оцінками банку Goldman Sachs, нинішній річний чистий приріст мігрантів на рівні 500 тис. осіб підвищує вартість оренди приблизно на 5%. Вища орендна плата тягне за собою зростання загального індексу споживчих цін. Попит з боку мігрантів також може пояснити, чому ціни на житло в багатьох багатих країнах не дуже впали попри вищі іпотечні ставки.

Протягом наступного року міграція може трохи сповільнитись. Постпандемічне «надолуження» закінчиться; ринки праці багатих країн поступово розслабляються.

У довгостроковій перспективі глобальне падіння рівнів народжуваності означає можливий дефіцит мігрантів. Проте є підстави вважати, що високий рівень припливу мігрантів деякий час залишиться підвищеним.

Одним із факторів є привітніша державна політика. Крім того, сьогоднішня міграція породжує міграцію завтрашню, оскільки новоприбулі привозять із собою дітей та партнерів. Незабаром антиіммігрантські настрої багатих країн кінця 2010-х років здаватимуться відхиленням від норми.

Джерело: текст The Economist.