«За скільки я купую ВНП Португалії і чому збираюся туди переїхати». Розповідає Петро Чернишов

У португальському містечку Вілла-Вісоза за дві години їзди від Лісабона, на місці, де скоро почнеться будівництво готелю Royal Sao Paulo, зупиняється машина. З неї виходить колишній голова «Київстар» і Carlsberg Ukraine Петро Чернишов.

Петро хоче інвестувати в Royal Sao Paulo приблизно 300 тисяч євро й отримати португальську «золоту візу». Вона дає право жити у країні, а за п’ять років отримати громадянство. Петро мріє переїхати до Португалії.

В партнерському матеріалі з Migronis Петро Чернишов розповів MC.today, як став людиною світу, як вибирав країну для пенсії і скільки сьогодні коштує емігрувати до Португалії.

Став фанатом в Англії і потрапив у ДТП у Швеції

1994 рік. 25-річний Петро Чернишов відпочиває в лондонському пабі з новими колегами. Він у країні буквально пару тижнів – прилетів працювати скарбником у компанію з водопостачання United Utilities PLC.

В Англії є три теми, які завжди обговорюють, – футбол, погода та ціни на нерухомість. І того вечора за столом жваво сперечаються про футбол, але Петро мовчить – йому нічого сказати, улюбленої футбольної команди в нього немає.

Тут же колеги починають вибирати її Петру і зупиняються на Manchester United. У 90-і в ній грав радянський футболіст Андрій Канчельскіс, а Петро переїхав до Англії з Росії. «Так я став вболівальником і вперше стикнувся з особливостями чужого менталітету», – згадує він.

Пізніше Петро жив у Швеції та Італії – завжди переїжджав по роботі. Він вважає себе людиною світу і каже, що найбільше йому подобалося у Швеції – Петра дивувало дбайливе ставлення шведів одне до одного.

Одного разу вони із дружиною потрапили в невелику аварію – в їхню машину в’їхали ззаду. Петро викликав поліцію: «Ми були молодими й дурними і думали, що винуватець не захоче платити. А він був зовсім не проти і тільки запитував, чи все з нами добре. Із цим самим запитанням приїхали і поліціянти». Як тільки з’ясувалося, що постраждалих немає, вони відразу втратили інтерес.

Останні 15 років Петро живе в Україні. Тут він вісім років очолював ​​Carlsberg Ukraine, а потім керував компанією «Київстар». Сьогодні Петро – член наглядової ради компанії «Фармак».

Рік тому він замислився про новий переїзд – цього разу не по роботі, а для душі. До цього його підштовхнув один випадок у Португалії.

Коли час замислитися про переїзд

Кілька років тому Петро та його дружина прилетіли на відпочинок до Португалії і прямо в аеропорту пішли орендувати машину. Вирішили взяти автівку преміальної марки, на якій давно хотілося поїздити. Заплатили 150 євро на добу.

За кілька місяців знайомий Петра Анатолій Лєтаєв запросив його на Конференцію пенсіонерів в Америку. Компанія Лєтаєва Migronis допомагає клієнтам вигідно інвестувати, щоб отримувати громадянство і посвідки на проживання більше ніж 20 країн світу. Сам Анатолій сьогодні живе в Португалії.

Чернишов полетів на конференцію з одним. «Такої кількості пенсіонерів я в житті не бачив, – каже Петро. Туди приїхали понад тисячу осіб поважного віку. – Ми слухали лекції про податки, купівлю нерухомості та медицину різних країн».

На конференції Петро склав свій особистий список країн – кандидатів для переїзду: Іспанія, Італія, Таїланд, Португалія тощо. «Спочатку ще були думки про США, але я відразу вирішив, що не підходить. Не хочеться платити тисячі доларів за медицину і стикатися зі злочинністю в деяких містах. Америка – прекрасна країна для бізнесу, але не для пенсіонерів».

В Іспанії бентежила проблема «окупас» – це малозабезпечені люди, які займають чужі будинки, у яких ніхто не живе.

«Звучить дивно, але іспанська поліція не втручатиметься доти, поки ви не отримаєте рішення суду про виселення. А це може зайняти місяці, – розповідає Чернишов. – Ця проблема прийняла величезні масштаби». У результаті зі списку залишилася тільки Португалія, і Петро полетів туди на розвідку.

Готель на місці колишнього монастиря

На схід від Лісабона, у сільськогосподарському та винному регіоні Алентежу, знаходиться невелике містечко Вілла-Вісоза. Тут живе всього три тисячі осіб. 1590 року тут побудували монастир, після цього на його місці була найвідоміша в околиці фабрика з виробництва оливкової олії.

Кілька років тому будівлю колишньої фабрики викупили, щоб відновити її і побудувати готель міжнародної мережі Anantara – Royal Sao Paulo. Тут планують зробити 80 номерів, SPA-зону, відкритий і закритий басейни, два ресторани і зону відпочинку в саду. Проєкт коштує 26 млн євро.

Забудовник хоче зберегти стару конструкцію будівлі – структуру середньовічного монастиря. Тут навіть залишаться вивіски часів фабрики оливкової олії і написи на них, наприклад, «Цех з виробництва мила» або «Кімната контролювання електрики».

Відновлення будівлі та будівництво готелю скоро почнуть. Анатолій Лєтаєв зустрів Петра Чернишова в аеропорту і привіз сюди, щоб зустрітися з девелопером проєкту Royal Sao Paulo Ніколасом Солерно.

Анатолій запропонував інвестувати у проєкт, після цього Петро зможе отримати португальську «золоту візу». Її дають іноземцям та їхнім сім’ям, якщо ті вкладають від 280 тисяч євро в нерухомість, пов’язану з історичною спадщиною Португалії. Її повинні відновити і використовувати для бізнесу або для житла – як це роблять з будівлею колишнього монастиря, на місці якого буде Royal Sao Paulo.

За п’ять років після отримання «золотої візи» можна подати на громадянство.

Як отримати португальську «золоту візу»

Royal Sao Paulo побудують на гроші інвесторів. У проєкт уже вклали 75 осіб – на загальну суму 21 млн євро. Ще 5 млн євро інвестує сам девелопер проєкту Ніколас Салерно і його три партнери-співвласники.

Припускають, що інвесторів чекає 4% річних доходу – але тільки за рік після того, як готель побудують і туди приїдуть перші гості. Будівництво хочуть закінчити до листопада 2023 року.

Але є й ризики: «Перший – проєкт може перетворитися на довгобуд. Другий – інвестори не отримають дохід, якщо готель не буде добре заповнюватися, – каже Петро. – Але все це ніяк не вплине на отримання «золотої візи», тому я називаю такі ризики мінімальними».

До того ж Ніколас Салерно з партнерами вже здали кілька подібних проєктів і зараз будують ще три.

З Migronis отримати португальську «золоту візу» можна за пів року. «Самому, на мій погляд, це зробити дуже важко, – вважає Петро. – Для цього в Португалії потрібно довго ходити до юристів, нотаріусів, у банки, держоргани: приносити документи й отримувати відповіді та рішення. Migronis усе це бере на себе».

Інвестором може стати іноземець з бездоганною особистою та діловою репутацією. У партнери не візьмуть тих, хто під санкціями, кому заборонено в’їжджати у країни ЄС, США, Канаду, Велику Британію, у кого є судимості або хто не може підтвердити законність своїх доходів.

«Я вже отримав португальський податковий номер і відкрив банківський рахунок. У цьому допомогла компанія Migronis. Зараз я чекаю контракт – планую інвестувати в Royal Sao Paulo 310 тис. євро. Це сума з урахуванням комісій. «”Золоту візу” я отримаю за 6–8 місяців», – говорить Петро Чернишов.

Як вибрати країну для переїзду або пенсії

Петро Чернишов зізнався, що знайшов свою ідеальну країну для душі. Ось на що він радить звертати увагу тим, хто теж у пошуку:

1. Приємні та доброзичливі люди, які добре ставляться до іноземців. «У португальців немає почуття переваги, вони не намагаються показати приїжджим “їхнє місце”».
2. Комфортний і різноманітний клімат. У Португалії сонячне, але не спекотне літо із середньою температурою 25°C. Узимку тут дощі і приблизно +10°С, що теж є комфортним. За кліматом виділяються Мадейра й Азори – там цілий рік м’яке літо.
3. Гарне авіасполучення, яке дозволяє подорожувати. У Португалії п’ять міжнародних аеропортів. «Це означає, що ваші діти і друзі зможуть вільно до вас прилітати. А ось чи захочуть – залежить від вас!» – сміється Петро Чернишов.
4. Якісна та відносно недорога медицина. Португальська система охорони здоров’я 2018 року посіла 13-е місце у рейтингу європейських країн. Поліс приватного медичного страхування тут коштує від кількох сотень до тисячі євро на рік – це залежить від програми. Володарі «золотої візи» можуть звертатися за допомогою до державних лікарень – нарівні із громадянами країни.
5. Здорова та смачна місцева їжа за невисокими цінами. «У Португалії відмінне вино, смачна національна кухня, ринки зі свіжим м’ясом, овочами, фруктами, морепродуктами. Я завжди порівнюю ціни і добре їх запам’ятовую. Тут усе дуже недорого», – каже Петро.
6. Безпека. Минулого року Португалія посіла третє місце у глобальному рейтингу безпечних країн після Ісландії та Нової Зеландії. Коли його складають, враховують рівень злочинності та зовнішню політику – усього 23 показники.

До цього списку додається ще один важливий для Петра критерій. Він любить їздити на велосипеді, тому на пенсії хоче жити там, де це можливо: «А чи будуть поруч гори або море – для мене неважливо», – каже він.