Від Австралії до Південної Кореї. Як створюють український мультсеріал «Хоробрі Зайці», що показують у 80 країнах світу

Мультсеріал «Хоробрі Зайці», розроблений українською компанією Glowberry,  вже показали телеканали 80 країн світу, а цього року його вперше побачать у Польщі, Китаї та США. Він був у топах дитячих програм не лише в Україні, а й у Великій Британії, Італії, Ізраїлі, Австралії. Це історія для дітей 3-5 років про сім’ю зайців, що подорожує – маму, тата, зайченят Бопа і Бу й чотирьох зайчат-малят.

MC.today поговорив з авторкою ідеї та креативною продюсеркою серіалу Ольгою Черепановою про те, як з п’ятисторінкової книги з’явився мультсеріал на 100 серій, чому саме зайці, скільки часу йде на виробництво однієї серії й чим цей процес схожий на створення літака. 

Як з’явились «Хоробрі Зайці»

Спочатку була книга про подорож сім’ї Хоробрих Зайців. Адже Glowberry почало  працювати ще 2010 року як книжкове видавництво. На той момент для дітей практично не було історій, у яких дитина могла б  впізнати своє життя у сучасному світі. Де був би не килим-літак, а квитки на літак, і герой мав змогу мандрував світом, говорив  телефоном і дивився телевізор.

Нашій редакції та мені  особисто було цікаво придумати історію про сучасні реалії. Ми тоді в цілому вирішили зосередитись на створенні казок нового часу. Серед інших прекрасних книжок, ми розробили книгу з малюнками про те, як сім’я зайців з дітьми їде в подорож, і чим далі вони від дому, тим незвичайніші тварини їм зустрічаються. Тираж книги одразу ж розлетівся. Далі кілька років пішло на те, щоб із книги на п’ять сторінок зробити серіал на 100 епізодів.

Спочатку потрібно було придумати всесвіт серіалу та його закони, а ще персонажів, якими можна «грати» нескінченно довго. На цій базі ми створювали завдання та проблематику серій, цікаву та актуальну для дітей, далі ж – усе це малювали, анімували та озвучували так, щоб дитині хотілося дивитися саме цей мультфільм.

Про героїв серіалу: чому саме хоробрі зайці

«Хоробрі Зайці» – це гра слів, яка передає настрій дитини, що відкриває світ. Зайці не асоціюються з найсміливішими тваринами, але в серіалі їх хоробрість у тому, щоб відкривати щодня щось нове. Це можна порівняти зі сміливістю дитини, яка у чотири роки на дитячому майданчику вперше розв’язує питання з іншими дітьми без допомоги тата та мами.

Нам хотілося, щоб у дітей виникала ілюзія, що вони самі легко можуть намалювати цих героїв у себе в альбомі. Унікальний артстиль був розроблений ілюстратором Анною Сарвірою, яка двічі входила до списку найкращих ілюстраторів світу на Bologna Children’s Book Fair. 

Що ж до інших персонажів, то тут допомагала моя психологічна освіта та розуміння різних людських характерів і психотипів. У нашому серіалі понад 60 персонажів, близько 40 з них – дитячі. Ми постаралися презентувати різні темпераменти та типи особистості.

Наприклад, хлопчик-єнот, який не любить усе робити за правилами. Дівчинка-гіпопотам, яка хоче стати космонавтом. Сором’язливий хлопчик-слоненя, яке не любить стикатися з новим. Гіперактивні сестри-мавпочки. Кенгуру, яка любить бути найкращою. У цих персонажах дитина може впізнати себе чи своїх друзів.

Яка головна мета кожного епізоду

Над серіалом від початку працювали психологи та сценаристи з кількох країн. Основна місія проєкту – показати дитині, як можна з інтересом інтегруватися у такий різноманітний світ та не втратити свою індивідуальність. Завдання кожної серії – знайомство героїв з новим другом, аби вони разом могли створити гру, яка буде цікавою для кожного в компанії. Не піти на компроміс, не відмовитися від своїх бажань, а саме вигадати те, що цікаво всім.

А батькам ми показуємо, як реагувати на враження, які дитина приносить додому. Ми ж завжди можемо обрати самі й навчити свою дитину – приймати та святкувати наші відмінності, шукати в них свій розвиток або обтяжуватись тим, що ми різні.

Ми від початку орієнтувались на світовий ринок

Три роки тому відбулася  прем’єра перших серій в Україні. Ми намагаємося всі прем’єри робити спочатку в Україні, а потім вже в інших країнах. Одразу після цього серіал стартував за кордоном – Ізраїль, Австралія, Великобританія, Латвія, Південна Корея, Фінляндія, Італія, Іспанія, Німеччина та інші. Ми зайшли на більшість континентів та скрізь отримали дуже гарні рейтинги. У деяких країнах ми робили дослівний переклад назви, але здебільшого він іде як Brave Bunnies.

Ми з самого початку орієнтувались на глобальний ринок. Коли ти працюєш над такими проєктами, твоє завдання з самого початку продумати їх так,  щоб контент був цікавий по всьому світу. І ми «попали в яблучко», бо тема проєкту є актуальною для багатьох країн. Особливо таких, як Америка, Канада, Англія, країн ЄС, де мешкає багато людей різних національностей та міграційні потоки посилюються з кожним роком. У таких країнах на дитину лягає ще більше викликів від зустрічі з новими культурами у дитячому садку, у школі, на вулиці, у транспорті.

Ми всі дуже різні, як і герої в нашому серіалі, і, наприклад, у деяких країнах може виникнути питання до стереотипних ігор для хлопчиків і дівчаток. Тож не менш важливо витримувати паритетний поділ обов’язків серед батьків у сім’ї. І навіть еквівалентній кількості появ тат і мам у серіалі має приділятися увага. Європейська реальність показує, що забирати дітей із садка чи школи татусі можуть частіше за мам і, якщо ми показуємо протилежне, це вже дискримінація чи стереотипне мислення.

Над однією серією працює команда з понад ста людей

Такі великі міжнародні проєкти досить рідко робляться командою з однієї країни. Це пов’язано і з фінансуванням, і з професійною експертизою. Ми ще до початку повномасштабної війни, навчилися працювати віддалено з командами з різних континентів, з різними мовами та таймзонами. 

Початкові стадії креативної роботи над проєктом велися виключно українською командою – розробка ідеї, усі роботи з артом, частково написання сценарію. Далі ми координували закордонні команди.

Окрім серіалу ми працювали над ліцензійними продуктами – у різних країнах виходять книги, виготовляються іграшки за мотивами мультсеріалу. Незабаром в Україні вийде багато нових книг про пригоди «Хоробрих Зайців», розмальовок та активіті-букс із наклейками від видавництва «Ранок».

• Читайте також: Бібліотека українського підлітка: 52 книжкові поради від Vivat, «Ранку», #книголав та інших

Багато етапів у створенні серіалу «запаралелені». В цілому виробництво однієї серії займає близько трьох із половиною місяців. Ми порівнюємо наше виробництво з процесом створення літака, коли потрібно, щоб кожна деталь була вчасно доставлена і точно відповідала своєму призначенню та стандартам якості, інакше літак не злетить. 

Понад сто людей у різних країнах працюють за єдиним графіком, щоб не збивати робочий ритм інших команд. Навіть за умов повномасштабного вторгнення роботи призупинилися лише на півроку.

Найбільший комплімент «Хоробрим Зайцям»

Наші «Хоробрі Зайці» – хороша підготовка до першого спілкування та розвитку соціальних навичок. Але, як і в будь-якому продукті, який робиться для дітей, завдання автора, щоб будь-яке навчання відбувалося у грі та було зовсім невидимим для дитини.

Найбільший комплімент із цього приводу я отримала від одного малюка. Я прийшла в гості, і дітям сказали: «Це тітка Оля, яка придумала “Хоробрих Зайців». І тут у дітей стали дуже сумні обличчя. Я подумала: бувають і такі реакції, не всім має подобатись. А потім маленький хлопчик підійшов до мене і сказав: «Тьотю, навіщо ви вигадуєте? Хоробрі Зайці живуть у телевізорі, я постійно дивлюся їхні подорожі. Чому ви дурите всіх, що ви їх придумали? Вони ж просто існують».

У цей момент я зрозуміла, що ми досягли того, чого хотіли: діти вірять, що наші герої десь живуть, подорожують, розв’язують свої завдання. А дорослі тітки та дядьки записують за ними історії та стрімлять документальне анімаційне відео.

Плануємо охопити нову аудиторію 

Ми сподіваємось, що цього року «Хоробрі Зайці» охоплять і нові території. Наша мета – випуск у Китаї та Америці. Незабаром відбудеться реліз у Польщі. Дошкільний канал Channel 5, Milkshake! (Великобританія) та Rai Yoyo (Італія) також випустять перший та другий сезони.

Щодо можливості зробити повнометражний мультфільм, то наша цільова аудиторія не висидить так довго у кінотеатрі – їм лише 3-5 років. Їх максимум – це сім хвилин уваги. Але навіть цей час вони не проводять статично – вони дивляться серіал дві хвилини, потім граються з іграшками, і потім знову повертаються до серіалу. Тому тут не про наші амбіції, а про знання цільової аудиторії.