«Безсоромниця» на місяць: як жінка відмовилася від професійної самокритики і що з цього вийшло

Почуття провини за пропущені дедлайни, повільний ранок чи день, коли «нічого не зробив», не завжди мотивує працювати краще. Авторка Fast Com­pa­ny вирішила на місяць відмовитися від самокритики й з’ясувала: повністю позбутися сорому навряд чи вийде. Але з ним можна навчитися розмовляти — і це набагато корисніше.

Чому сором за пропущені дедлайни не робить вас продуктивнішим. Фото Deposit­pho­tos

Головне

• Сором на роботі часто виникає, коли людина відчуває, що не відповідає власним стандартам продуктивності.
• Намагатися повністю позбутися цього почуття — не найкраща стратегія. Психологи радять сприймати його як сигнал, а не як вирок.
• Один непродуктивний день не означає, що ви стали гіршим працівником.
• Самоспівчуття не означає «забити на роботу». Можна зберігати високі стандарти й водночас не добивати себе за кожну помилку.

«Ти мав встати раніше»: звідки береться внутрішній критик

Авторка Fast Com­pa­ny Анiса Пурбасарі Гортон описує знайому багатьом ситуацію: день іде не за планом — і в голові одразу запускається внутрішній монолог.

Треба було раніше встати. Треба було швидше зібратися. Треба було краще спланувати день. А тепер доведеться працювати ще більше, щоб усе надолужити.

Авторка давно помічала за собою таку реакцію саме на роботі. В інших сферах життя вона вже навчилася ставитися до себе значно м’якше. Тож вирішила провести експеримент: заборонити собі соромитися через роботу.

Ідея здавалася простою. На практиці — виявилася значно складнішою.

Читайте також: Самокритика, що працює проти вас: 9 порад, як зупинити негативне самонавіювання

Коли правило «не сором себе» працює, а коли — ні

Перший тиждень експерименту показав цікаву річ: коли все більш-менш добре, бути до себе добрішою нескладно.

Якщо людина виспалася, нормально поїла, порухалася, поспілкувалася з іншими — працювати зазвичай теж легше. І приводів сварити себе за продуктивність стає менше.

Але потім приходить звичайне життя.

Погано спав. Захворів. Затягнувся прийом у лікаря. Через затримку транспорту втратив годину. Замість запланованих п’яти справ зробив дві.

Саме в такі моменти внутрішній критик прокидається найгучніше: «Не вигадуй виправдань, просто працюй».

І тут виникає головна проблема: якщо продуктивність є головним мірилом власної цінності, будь-який збій легко сприйняти як особисту невдачу.

Психолог радить не позбуватися сорому

Авторка звернулася до Лідії Вудіатт, професорки психології з Flinders Uni­ver­si­ty, щоб зрозуміти, чому в роботі їй так важко застосувати ту саму самоспівчутливість, яку вона вже використовує в інших сферах.

Відповідь виявилася неочікуваною: мета не повинна полягати в тому, щоб повністю позбутися сорому.

Емоції — природна реакція організму. Тому замість боротьби з ними психолог радить сприймати сором як своєрідний сигнал.

Наприклад, він може говорити: «Ти боїшся, що інші вважатимуть тебе недостатньо хорошим». А далі вже варто запитати себе: чи справді я порушив щось важливе — чи просто не виконав власний нереалістичний план?

Найгірша пастка — «або ідеально, або провал»

Особливо легко потрапити в неї людям із високими вимогами до себе.

Уявімо: ви планували закрити 10 завдань, але виконали сім. Внутрішній критик може подати це як провал.

Але якщо подивитися на ситуацію спокійніше, результат може бути зовсім іншим: ви зробили сім важливих справ у день, коли щось пішло не за планом.

Саме тут допомагає зміна запитання.

Замість:

«Що зі мною не так?»

спробуйте:

«Що сталося і що я можу зробити зараз?»

Якщо ви когось підвели — подумайте, як виправити ситуацію. Якщо не встигли завдання — визначте наступний реалістичний крок. Якщо просто був поганий день — дозвольте йому залишитися поганим днем, а не перетворюйте його на оцінку всієї своєї кар’єри.

Високі стандарти залишаються — самобичування можна прибрати

Це, мабуть, найважливіша частина історії.

Самоспівчуття — не те саме, що поблажливість до себе.

Можна хотіти якісно виконувати роботу, дотримуватися дедлайнів і розвиватися — і водночас не вважати себе невдахою після кожної помилки.

За словами Вудіатт, дослідження показують: перфекціоністські стандарти не обов’язково покращують результат. Відмова від постійного самобичування не означає, що людина автоматично починає працювати гірше.

Тобто вам не потрібно ненавидіти себе, щоб добре працювати.

Що можна спробувати вже сьогодні

Якщо після непродуктивного дня ви автоматично починаєте себе сварити, спробуйте просту схему:

1. Назвіть факт.
Не «я лінивий», а «сьогодні я зробив менше, ніж планував».

2. Знайдіть причину.
Недосип? Перевантаження? Хвороба? Забагато зустрічей? Чи просто неправильно оцінений обсяг роботи?

3. Відокремте результат від самооцінки.
Поганий день ≠ поганий спеціаліст.

4. Запитайте, що можна виправити.
Одне перенесене завдання, один лист, одна розмова або конкретний крок часто корисніші за годину самокритики.

5. Не намагайтеся «покарати» себе продуктивністю.
Якщо ви втомилися, додаткові три години роботи не завжди компенсують те, що організм просто потребує відпочинку.

Зрештою авторка Fast Com­pa­ny дійшла до досить практичного висновку: не потрібно виганяти сором із голови. Краще навчитися вести з ним розмову. Він може показати, що для вас важливо, але не повинен вирішувати, наскільки ви «хороший» працівник.

Читайте також: Звідки береться перфекціонізм і як з ним впоратися