День бабака, зарплата $100 тис. і «галери». Айтівці розповідають про сенс своєї роботи

Юлія Товстоліс

Головна редакторка MC.today

Майже третину свого життя ми проводимо на роботі. Тому важливо, щоб ця третина життя гармонійно поєднувалася з нашим «я». Принаймні так кажуть психологи. А що там у реальному житті? На форумі для айтівців DOU розгорнулася дискусія про сенс роботи й вигорання. Ми в MC.today її прочитали й обрали для вас кілька цікавих відповідей.

Айтівцям поставили питання: «Чи відчуваєте ви, що ваша робота має сенс? Чи важливо вам це взагалі відчувати? Чи погоджуєтеся з думкою, що робота без сенсу наближає вас до вигорання?». І ось що вони відповіли:

«Моя робота має сенс тому, що за неї готові платити, значить, це комусь потрібно. Куди більше бісить, коли змушують робити неправильно».

«Коли, наприклад, таксисту замовляють доїхати від точки А до точки Б, він не ставить питання про сенс цієї поїздки, про її користь для замовника чи глобальну для людства. Він везе, бо йому замовили, бо так комусь треба і він готовий за це платити. Так само роблять будь-який лікар, перукар, продавець, бариста і так далі. Чому у програміста має бути інакше? “Професіонал” – це не ознака якоїсь там нереальної технічної крутості, це ознака можливості робити свою роботу, регулярно, якісно, за гроші, не озираючись на простоту чи складність, цікавість чи нудність, мотиви замовника і так далі. Мені хочеться вірити, що я таким є (ну чи до такого рухатися). Розмови про “сенс” — це щось з пар по філософії на другому курсі універу, давно пройдено і більше не цікаво».

«Є книжка “Чому ми працюємо”, у якій автор досліджує ставлення до роботи прибиральників у лікарні. Так от, для людини має значення, як її дії вплинули на інших людей, навіть якщо для цього довелося – за власною ініціативою – вийти за межі своїх обов’язків. Для таксиста може мати значення, що він вчасно довіз людину на вокзал чи в аеропорт, що він відвіз жінку до пологового будинку тощо. Знецінювати сенс – це фактично забороняти собі думати чи відчувати про те, чим займаєшся. А потім дивуватися, як це росіяни прийшли вбивати, хоча з їх точки зору вони заробляють гроші для сім’ї. І в цьому контексті загарбники підпадають під наведене вище означення професіонала і “не озираючись… на мотиви замовника” роблять страшні речі. Для цього треба вчити і філософію, і соціальну психологію, і рефлексувати про те, що ти робиш, як і для чого».

«Моя робота має сенс, тому що:

• Я люблю те, чим на ній займаюсь.
• Це забезпечує мене, мою сім’ю і може трішечки тих, кому допомагають благодійні фонди.
• Сподіваюсь, що результати роботи приносять користь моїй країні».

«Ну, в продукту, над яким я працюю, не один мільйон активних користувачів щомісяця, тож здається, те, що я роблю, комусь потрібно».

«На жаль, ні, давно не відчуваю сенсу у роботі. Бо вона вже давнісінько – день бабака: планінг, 8 дейлі поспіль, ревью-ретро, а за ними нові 2 тижні, знову і знову, again and again, forever… Where is my red pill???».

«То хай джуни сенси в роботі шукають, а я вже бачив проєкти які народжувались та помирали, коли не помирали то замінювались на протилежне і т. п. Тому сенс дуже простий: платіть бабки – буду гребти (а може й не гребти). Хочете вправо, хочете – вліво. Якщо воно не здохне за пару років, і можна буде тримати лінк в CV – взагалі кайф».

«Сенсу не відчуваю, оскільки працюю через аутстаф-прокладки, щось критичне для бізнесу нам не дають робити, та і знаходячись в Україні, я далекий від продукту який розробляємо. Та це і фізично неможливо – бо це корпоративний софт… але вигорання немає – це навіть трохи цікаво рухати кнопочки туди-сюди за $100К».

«Вирішив зайти почитати коменти. Як же споганили наше комьюніті ці галери. Може IT це вже стала галузь, у якій просто заробляють гроші, але я назавжди прийняв рішення бути таким собі лохом, який хоч і зароблятиме в половину менше за колег, але ніколи не буду продавати свій час за гроші. Я що якийсь там раб? Я займаюсь виключно тим, що хочу сам і свої хай і 3 косаря баксів, але це мені приносить (хоча я зрозумів що навіть це мене мало турбує)».

«Сенс будь-якої роботи в оплаті. Якщо за роботу не платять, то і працювати сенсу немає».

«Робота – це, звичайно, обмін свого часу на гроші й все таке, але є багато типів робочих задач, від яких я аж кайфую. Звичайно, є великий відсоток рутини й задач, які просто трохи напрягають, проте навіть у власних пет-проєктах вони є, тут уже нікуди не дітись. Мій поточний робочий проєкт взагалі викликає у мене дуже велике естетичне задоволення, хоча не про всі попередні можу так сказати, тому тут залишається тільки порадити намагатися обирати їх з розумом».

Ну а бонусом тримайте відповідь, яку в нас не піднялася рука скоротити. Щоб почитати, гортайте слайд-шоу.