Чим успішніше українська армія на фронті, тим більш загрозливою стає ситуація. Роздуми про ядерне стримування

Я зовсім не експерт у сфері ядерної зброї, але ретельно прочитав 10+ експертних статей на цю тему за останні дні, щоб самому трошки розібратися. В цій колонці – декілька ідей (з чужих статей), які резонують з моїм розумінням світу.

прапори України

Владислав Рашкован

Ядерну війну не можна виграти

Аналітики не впевнені, чи захоче російський президент стати першим, хто використає ядерну зброю з кінця Другої світової війни. Річ у тому, що ядерну війну не можна виграти, і тому її ніколи не можна розпочинати.

Тому союзники вважають, що погрози путіна навряд чи будуть реалізовані та не сигналізують про зміну ядерної стратегії росії.

Але нам треба уникнути стратегічної фривольності, про яку я писав на початку року. В умовах, що існують, це не та можливість, яку слід повністю скидати з рахунків.

Вірогідність атаки не нульова. І тут треба зрозуміти, що основна причина, чому у світі не використовується ядерна зброя, сформульована в концепції ядерного стримування, яка домінує в західній воєнній доктрині.

При цьому основа концепції полягає в тому, що країна, яка має ядерну зброю, не буде її використовувати, тому що після зустрічної атаки такого ж рівня це призвело б до «знищення цивілізації».

Це в першу чергу стосується стратегічної ядерної зброї – зброї, яка має велику вибухову потужність і призначена для знищення цілих міст, а то й кількох за один удар.

«Парадокс застосування»

Водночас ядерне стримування спирається на «парадокс застосування». Якщо зброя зовсім не застосовується, вона не може нікого стримувати. 

Але якщо вона буде занадто застосовна, тоді може початися масштабна ядерна війна з усіма супутніми руйнуваннями до знищення цивілізації. Тому аналіз сценаріїв і є важким, а тема потенційних ядерних війн є важливим елементом теорії ігор.

Під час російського вторгнення ядерна зброя вже відіграла важливу стримувальну роль – не допустила пряме втручання країн НАТО в військові дії на території України.

Погрози росії не були проігноровані: від самого початку було визначено, що прямого втручання держав-членів НАТО не буде. Наші партнери допомагають нам зброєю та розвідданими, але вони не захотіли створити заборонену для польотів зону, щоб не входити в пряме зіткнення з російськими літаками та не давати путіну привід для подальшої ескалації.

Зустріч міністрів оборони країн НАТО

Про тактичну ядерну зброю

Але у ядерних держав, крім стратегічної ядерної зброї, також існують тактичні боєголовки, які мають умовну «малу» потужність, і які можуть бути призначені для удару по обмеженій зоні. І з точки зору тактичної ядерної зброї роль стримування не дуже зрозуміла особливо проти країн, які не мають, чим відповісти.

При цьому багато експертів вважають, що поняття «тактична ядерна зброя» – це маркетинг. Будь-яке застосування ядерної зброї в існуючих реаліях має стратегічні наслідки – це зміна стратегічних правил гри.

Для чого це могло б бути потрібно путіну? Для того, щоб розділити західних партнерів України, розколоти альянс НАТО та змінити глобальний консенсус проти путіна.

Можливо путін думає, що в умовах потенційної ядерної ескалації західні лідери почнуть чинити тиск, щоб змусити українську владу просити миру, або як мінімум погодитися на угоду, внаслідок якої частина української землі залишиться під контролем росії.

Але, якби путін застосував будь-яку ядерну зброю, червоні лінії були б пройденими, і всі питання щодо відповіді НАТО були б зняті. Ця відповідь могла б включати саме те, що Путін намагався стримати – саме включення країн НАТО у війну.

Щойно ядерний поріг подолано, стримування подальшої ескалації зменшується – у країн НАТО будуть розв`язані руки щодо можливої «відплати».

Тому держави-члени НАТО вже передали повідомлення москві в приватному порядку, підкресливши масштаби заходів у відповідь, до яких може привести будь-яке застосування ядерної зброї, навіть обмеженої потужності. Вони зазначили, що ця погроза відплати залишиться найкращим фактором стримування.

Проблема в тому, що російські військові не вірять у те, що обмежене використання ядерної зброї обов’язково веде до неконтрольованої ескалації. Вони можуть вважати, що якщо росія використає тактичні ядерні боєголовки, така обмежена атака може їм «зійти з рук». Тобто вони можуть спробувати, тому вірогідність більше ненульова, і треба належати до погроз без жартів, навіть, якщо це блеф.

У західних столицях сприйняли слова путіна про те, що він «не блефує» з ядерними погрозами як спробу перехопити ініціативу після невдач на полі бою. Готовність путіна зайнятися таким прямим ядерним здирництвом є ознакою його відчаю, що зростає, у міру того, як вторгнення в Україну продовжує розвалюватися.

Чим успішніше українська армія на фронті, тим більш загрозливою ситуація стає – це очевидно. І скоріш за все погрози та дії росії призведуть до протилежних результатів – консолідації українського народу та західних партнерів.

Ці роздуми зовсім не скасовують важливості продовження організаційних дій для планування заходу на Щекавиці. 

Джерело: Facebook Владислава Рашкована