Майже казкова історія. Як ми створили платформу, присвячену українській народній казці

Казка стала моїм порятунком у найтемніші часи. Як це сталося? Чесно кажучи, доволі неочікувано для мене самого. До повномасштабного вторгнення ми з компанією The Hands, яку я створив кілька років тому з другом і класним режисером за сумісництвом, Ромою Дмитриком, займалися постановками видовищних циркових номерів, телевізійних шоу-форматів, сценічних перформенсів і саме в цьому напрямку планували розвиватися і далі.

Юрій Пристаєцький розповів, як він та його колега створили платформу «U.Країна Казок»

Повномасштабне вторгнення, як і для багатьох інших українців, стало для нас точкою нового відліку. Переосмислення. Пошуком нових сенсів, важливих тут і зараз, і у майбутньому, яке ми точно пов’язуємо з Україною і відчуттям себе українцями. Тож, у травні 2022 ми створили масштабний благодійний перформанс «Я з тобою», щоб зібрати гроші на допомогу дітям, які постраждали через війну. І почали думати, що ми хочемо робити далі.

Це тоді ідея про створення платформи «U.Країна Казок» і з’явилася?

Не зовсім. Тоді зрозуміло було одне – це має бути новий вимір. І жанровий, і сенсовий. Ми точно знали, що хочемо, аби кожен наш наступний проєкт приносив не лише задоволення, але й користь. Десь в кінці літа 2022 мені трапилася стаття про відомого українського фольклориста, збирача казок і педагога Миколу Зінчука.

Фотографія Миколи Зінчука із сімейного архіву

Це фантастична історія про служіння і відданість. Пан Микола присвятив життя збиранню народних казок різних українських регіонів. Весь його побут, все життя були побудовані навколо цієї мети. Він зібрав 40 томів казок. 40! Я був приголомшений і вражений. Цю статтю я відправив всім, кому міг: мені хотілося поділитися здобутками Зінчука ледь не з усіма. Отримав посилання на статтю від мене і співзасновник The Hands Роман Дмитрик.

Він, як і я, батько, у нього двоє синів, молодшому ось-ось виповниться три – він саме в тому віці, коли казка є важливою як спосіб пізнання світу, як важлива частина формування самоідентичності. Читання казок обожнює і мій син, Захарій, йому 5,5 років. З цієї статті все і почалося. Я зрозумів, що хочу певним чином продовжити справу Зінчука. Звісно, я не думав про етнографічні, фольклорні експедиції. Принаймні поки що. Я думав про те, як зробити казки, зібрані Зінчуком, доступними і цікавими для сучасних дітей. Як народній казці повернути важливе місце у родинному побуті.

Юрій Пристаєцький та Роман Дмитрик, засновники The HANDS та автори проєкту «U.КРАЇНА КАЗОК»

Зросійщеність, вона ж не лише у тому проявляється, якою мовою ми говоримо чи яким пам’ятникам квіти несемо – Булгакову чи Франку. Вона починається з того, яку колискову співає мама. Яку казку розповідає чи читає на ніч тато. Якими архетипами та казка оперує і які сценарії закладає. Читаючи про Зінчука і зібрані ним казки, і я, і Рома чимдалі, тим ясніше, розуміли – ми хочемо повернути народну казку в наше повсякденне буття. Бо ці казки заслуговують бути почутими. І переданими далі.

Казковий початок. Неказкові реалії

Втім, ідея – це, звісно, чудово, але ж від формулювання «так хочеться, щоб про ці казки дізналися всі!» до розуміння, що саме треба робити, ми мали пройти чималий шлях. Щонайперше, треба було зрозуміти сам формат. Що це має бути? Чому сучасна прогресивна мама чи тато мають відчути необхідність почитати (і чи лише почитати, до речі) народну казку? Ми розуміли, що більшість на словах «народна казка» починає позіхати. Бо, здається, ніби все передбачувано.

Афіша проєкту «U.КРАЇНА КАЗОК»

Але ж ми вже знали, що ні, не передбачувано! Не Курочкою Рябою чи Паном Коцьким єдиними! Що казки в нас є на різний вік, з різними образними системами! Що тут просто неосяжне море на будь-який смак: тут тобі і джини, і чари, і повчальні сюжети, і пригоди, і монстри – будь-що! Тож, потрібен був сучасний, зрозумілий механізм, який привабить і дозволить пірнути у цей світ без особливих зусиль з боку батьків, а потім, і дітей. Це має бути легко, весело і пізнавально. А ще це має бути місце, куди можна повернутися знову і знову.

Так кристалізувалася ідея про платформу, де буде колекція наших казок. Спочатку ми думали лише про аудіоформат, тоді для нас з Ромою вже було очевидно, наскільки для батьків це зручна опція. Мій син, наприклад, обожнював слухати аудіоказку по дорозі в садочок. Та згодом, ми зрозуміли, що якщо ми хочемо, щоб народна казка отримала нове життя, не варто її обмежувати лише звуком. Потрібні візуальні образи. Анімація. Саме через візуальні образи діти сприймають найбільший відсоток інформації, саме їх запам’ятовують і саме до них люблять повертатися.

Попри весь наш ентузіазм, ми знали, наскільки анімація – складний, ресурсозатратний і дорогий формат. Тому пообіцяли собі бути реалістами і не ставити перед собою задач, які неможливо виконати. Ми не будемо робити анімацію одразу на всі відібрані казки. Ми зробимо кілька, щоб окреслити напрямок для розвитку проєкту у подальшому. А ще зробимо пул аудіоказок. І велику добірку текстових казок. Щоб батьки мали вибір: показати, дати послухати чи почитати разом. Так проєкт отримав більш-менш окреслену і зрозумілу форму.

Скріншот з онлайн-платформи «U.КРАЇНА КАЗОК» / сторінка казки

Поки ми вивчали казки, зібрані Зінчуком, ми зрозуміли ще один важливий аспект, який хочемо закласти у проєкт – це має бути пізнавальна подорож. Наш формат має дати можливість знайомитися з казками різних регіонів, відповідаючи в такий спосіб на питання, «хто ми, українці, є?», «чому ми саме такі?». Адже казки від регіону до регіону різнилися, це були геть не схожі один на одного персонажі, настрій, сюжети. Ми самі для себе відкривали ту Україну, до якої свого часу то не доїхали, то вважали, що і так знаємо, ту, про яку уявлення не мали, хоч і жили тут все своє життя. Ми були впевнені, що ми не самотні у цьому бажанні дізнатися про себе більше.

Скріншот з онлайн-платформи «U.КРАЇНА КАЗОК» / мапа казок

Зрозумівши, що саме ми хочемо, ми стали на шлях пошуку того, як ми це зробимо. Ми розуміли, що розраховувати та претендувати на приватні інвестиції в часи, коли кожен з нас донатить на потреби фронту, ми не можемо. Залишався пошук грантових програм. Перша спроба – програма Українського культурного фонду. На жаль, ця спроба не була результативною. Хоч ми і отримали загалом позитивні коментарі, але, ми не набрали достатню кількість балів. Зізнаюся, це було неприємне відчуття. Та ми продовжили шукати інші можливості. Так натрапили на програму USAID. Коли мене питають, чи можу я порадити щось тим, хто намагається отримати грант від USAID, я навіть не знаю, що сказати… Вірте у те, що хочете зробити, хіба… Бо ми не робили нічого «спеціального». Ми подали заявку із детальним описом проєкту і бюджетом. Пройшли всі етапи та отримали грант.

Кадр із анімаційної казки «Золота змійка»

Хто все це робив?

Це ми зараз з Ромою розуміємо, що взялися до втілення дуже амбітного і масштабного проєкту. На момент початку нам видавалося, що задум доволі простий і лаконічний. Ілюзії почали потроху розвіюватися, коли під кожну задачу треба було знайти виконавця, котрий зможе її реалізувати. Та ще й так, як ми собі це вже уявили в голові. Ще на самому початку ми домовилися, що над цим проєктом будуть працювати лише українські фахівці. Нам хотілося, щоб наша «U.КРАЇНА КАЗОК» справді була нашою. З трьох людей The Hands (я, Рома і наш продюсер Іра Плахотнюк), команда почала розростатися так швидко, що ми не завжди встигали це усвідомити.

Команда проєкту «U.КРАЇНА КАЗОК»

Першою до нас приєдналася письменниця, сценаристка і викладачка Аліса Ліндеман, вона мала відшуковувати найцікавіші казки і адаптувати їх. Потім ми знайшли неймовірно талановиту Марію Федюк, яка стала нашою арт-директоркою, не давала згаснути надії на втілення анімаційного формату попри всі складнощі, розробляла бренд-бук і т.д. Під її проводом працювали одразу три команди, які створювали анімаційні казки.

Режисером аудіозапису, драйвером аудіонапрямку і форматним голосом став відомий український актор Роман Ясіновський. Він невтомно шукав, підбирав, переконував відомих акторів і акторок, дати свої голоси казкам. Зрештою, його зусиллями до проєкту долучилися Римма Зюбіна, Віктор Жданов, Антоніна Хижняк, Андрій Ісаєнко, Дмитро Сова, Ірина Мак, Костянтин Темляк, Григорій Бакланов, Анастасія Цимбалару, Марина Кошкіна, Віталіна Біблів, Олег Стальчук, Олена Хохлаткіна, Михайло Кукуюк, Олександр Ярема, Дмитро Рибалевський.

Актори проєкту «U.КРАЇНА КАЗОК»

Окремо я хочу відзначити, що справжнім скарбом для нас стала наша саундпродюсерка Люба Гук, завдяки їй наші аудіоказки перетворилися майже на аудіовистави. Далі – більше: у нас з’явилася велика і фахова команда розробників сайту це команда дизайнерів Snig і розробник Олексій Калюжний. До проєкту приєдналися фахові психологи Дмитро Вакуленко та Катерина Флекман, які дають батькам зрозумілий інструментарій як працювати з казкою, як перетворювати її на спосіб пізнання світу і канал комунікації з дитиною.

А коли допомагати із запуском проєкту і маркетингом взялися SEVEN Group, ми остаточно зрозуміли – наша казка веде до нас найкращих. CEO SEVEN Ольга Вовкотруб, Client Service Director Каріна Корчага та Account Manager проєкту Катерина Фаюра терпляче будували з нами стратегію і намагалися усі наші відчуття і очікування трансформувати в реальні кроки і дії.

Нас підтримали українські зірки ONUKA, Alina Pash, Артур Логай, Ілона Гвоздьова, Олена Шоптенко, Євгеній Кот, Дмитро Шуров, Маша Єфросініна, Євгеній Хмара, гурт ДахаБраха, Оля Цибульська та багато інших. Партнерами проєкту стали провідні телеканали СТБ, Новий канал. Казка притягувала небайдужих з кожним днем нас ставало більше, а платформа все більше набувала реальних рис. Аж поки я не побачив у своєму телефоні тестову версію. І зрозумів, що все вийшло.

Все? Задоволені? Проєкт завершений?

Чи ми задоволені? О, так. Платформа вийшла саме такою, як нам хотілося: зручною, інформативною, красивою. З нею просто і цікаво взаємодіяти. Тут справді живуть казки, і вони чекають, щоб ви до них завітали. Звісно, нам би хотілося, щоб було більше анімаційних казок, більше аудіо. І це одна з причин, чому я однозначно можу сказати: проєкт не завершено, він тільки починається! Ми прагнемо більше.

Кадр із анімаційної казки «Перстень песиголовця»

До платформи ми хочемо розробити повноцінний застосунок, ми хочемо зробити оновлення всіх трьох форматів нашої бібліотеки регулярним. Ми хочемо додати ще один розділ: колискові. Шукати, записувати, знаходити візуальні форми для втілення пісень, що ставатимуть важливими спогадами про дитинство. Ми думаємо про нові форми співпраці з тими, хто шукає і береже наші казки. Хто знає, можливо, ми таки наважимося подумати колаборацію з етнографами і вирушимо у повноцінну експедицію після нашої перемоги.

Іноді я питаю себе, чи прийде коли-небудь час повернутися до того, що ми робили раніше? Ще кілька місяців тому я б, напевне, сказав «навряд». А сьогодні я скажу так, лише уявіть собі яким фантастично цікавим може бути грандіозне шоу в стилі Cirque du Soleil, де головними героями стануть архетипові персонажі української казки. Вам важко це уявити? Мені – ні. Хочете пересвідчитися – заходьте на нашу платформу і слухайте/ читайте / дивіться свої казки. Регіон за регіоном. Вони дають надію.