Перші гроші заробила у 10 років. Наталія Шмигельська про шлях до заснування багатомільйонного холдингу

Засновниця холдингу «Асторг» та кулінарної фабрики «Укрптахосервіс», торгових марок «Готово» і «Фудмама» Наталія Шмигельська на шляху до успіху пережила низку економічних криз, не один стрибок долара, пандемію Covid-19, величезні збитки та банкрутство. Вона кілька разів розпочинала бізнес з нуля, а повномасштабне вторгнення зупинило підприємницьку діяльність і змусило Наталію ухвалювати складні рішення, щоб зберегти компанію та підтримати співробітників.

Наталія Шмигельська розповіла про шлях від помічниці керівника до засновниці багатомільйонного холдингу «Асторг» / Фото надане спікеркою

Попри всі труднощі, «Укрптахосервіс» зміг завоювати довіру споживачів і зайняти значну частину ринку B2B. Сьогодні підприємство виготовляє 100 тонн готової та напівготової їжі щомісяця, і активно розвивається на українському ринку. Компанія планує експортувати продукцію до Польщі, вже успішно пройшла комісію та очікує на офіційний дозвіл.

Наталія Шмигельська розповіла редакції MC.today про бізнес-ідеї, які виникли ще у 10 років, перший зароблений мільйон, невдалий бізнес та трансформацію виробництва.

Перші гроші, зароблені на рибному «стартапі» у 10 років

Наталія Шмигельська вперше спробувала побути в ролі бізнесвумен у 10 років / Фото надане спікеркою

Мій підприємницький шлях був визначений ще з дитинства. Як і всі дівчата, змалечку я мріяла стати моделлю та бізнеследі. У віці 8-9 років мене приваблювала торгівля. Я захопилася грою «Монополія» і уявляла, як буду управляти справжніми фінансами. Перші спроби побути у ролі бізнесвумен були у 10 років.

Батько часто ловив рибу і безплатно роздавав її друзям і сусідам. Тоді я подумала: а чому б не спробувати продавати її? Взяла мішок тараньки, винесла на ринок і продавала по 15 копійок за штуку. Так я склала конкуренцію місцевим бабусям, які пропонували її по 30 копійок. Згодом я вирішила, що стояти й продавати по кілька штук – справа не вдячна, і продала бабусям увесь мішок риби гуртом по 10 копійок за штуку. Це були мої перші серйозні гроші, на які я накупила усіляких смаколиків.

Після школи я вступила в медучилище. Мої батьки хотіли, щоб я стала медсестрою і переконували мене, що це дуже перспективна професія. Але дуже швидко я зрозуміла, що медицина це не моє, і замість навчання, продавала косметику Oriflame.

Вибір вишу батьки довірили мені і я вступила до Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця. Лекції були довгими, нудними й не цікавими, я впіймала себе на думці, що краще заробляти гроші, аніж протирати спідницю за партою. За дві години я вже була в кабінеті декана і писала заяву про перехід на заочну форму навчання.

«Я купила дублянку та чоботи, щоб виглядати стильно та імпозантно, і почала шукати роботу» / Фото надане спікеркою

Батьки, коли дізналися про це, намагалися мені зрозуміти. Вони віддали мені гроші, які відкладали на навчання і сказали, що тепер я повинна самостійно утримувати себе, ухвалювати власні рішення і брати на себе відповідальність.

На ті гроші я купила дублянку та чоботи, щоб виглядати стильно та імпозантно, і почала шукати роботу. Спочатку ходила на співбесіди у красиві офіси, сиділа в чергах з іншими людьми. А потім склала резюме, де написала, що дівчина приємної зовнішності шукає місце помічника керівника. І мені почали пропонувати роботу.

Я опинилася на гуртовій рибній базі. Там не було так красиво, як у попередніх офісах, і стояв їдкий запах риби. Але там було щось особливе, схоже на гру «Монополія», в яку я грала в дитинстві. Так я потрапила в бізнес. Я працювала по 12 годин на день, і вже за рік заробила на стареньку автівку.

Зрада подруги, аварія, зіпсований вантаж та депресія стали початком нового шляху

Шмигельська мріяла про власну рибну базу / Фото надане спікеркою

Це був 2004 рік, на ринку назрівала криза, але я продовжувала працювати, набувала досвіду й опановувала навички ведення бізнесу. Я бачила, як це працює, і зрозуміла, що вже переросла другорядні ролі й готова започаткувати бізнес.

Я мріяла про власну рибну базу. Однак моя найбільша помилка сталася, коли запросила у цей бізнес подругу. Я знайшла інвестора, який готовий був вкласти кошти в цей проєкт. Ми готувалися до відкриття пів року, знайшли приміщення, зробили ремонт. Але за кілька днів подруга сказала, що інвестор відмовився давати необхідну суму і запропонувала мені… працювати на неї за невеликі відсотки від прибутку.

Це мене шокувало. Я інвестувала всі свої кошти у майбутнє підприємство, але розрив з бізнес-партнеркою залишив мене з порожніми руками. Моя мрія розбилася вщент. Та на цьому випробування не закінчилися. Я витратила останні гроші й спробувала завезти прянку з країн Балтії, але партія прибула пошкодженою – відра були перевернуті й кілька плавала по всій машині в розсолі. А за тиждень після закінчення страхового поліса я потрапила в аварію.

Після цих невдач у мене була страшенна депресія і я поїхала до Києва, де влаштувалася на роботу до своїх постачальників. Проте думка про власний бізнес не залишала.

Перший мільйон у 24 роки

Перший мільйон Шмигельська заробила у 24 роки / Фото надане спікеркою

У 2005 році з’явився новий продукт – охолоджена курка, яка швидко завоювала популярність на ринку. Спочатку я розвозила товар по ринках на власному Opel, згодом орендувала для цього «газельку», пізніше – фуру. Так у 24 роки я заробила перший мільйон. З часом я викупила фабрику і почала розвиватися як виробник та дистрибʼютор. У 2006 році заснувала компанію ТД «Асторг».

Однак 2008 рік ознаменувався великою економічною кризою. Відбувся значний стрибок долара, і всі боялися, що гривня втратить свою вартість і перетвориться на фантики. Тоді з ринку пішли чи не всі імпортери замороженої курятини. У цій ніші з’явилося багато вільного місця, і важливо було встигнути застрибнути туди. Це був мій шанс зануритися у великий бізнес. Саме це я і зробила.

У той час, як більшість підприємців намагалися «витягти» гроші з виробництв, ми ризикнули й заповнювали цю нішу українською продукцією. Я вклала усі свої гроші під заставу фабрики, щоб отримати відтермінування платежів за товар.

Нам поталанило – ми потрапили у хвилю. Бізнес набирав шалених обертів. Ми відкривали філіали у Львові, Донецьку, Одесі, Харкові, Києві. Згодом запустили виробничі потужності під Києвом та в Дніпрі.

Ми сконцентрувалися не лише на виробництві та дистрибуції, а займалися також роздрібною торгівлею і мали 102 торгові точки по всій Україні. За три роки роботи оборот холдингу «Асторг» збільшився у 10 разів – до $100 млн. Так ми стали найбільшими дистрибʼюторами в Україні.

Однак за кілька років ситуація змінилася – ми втратили позиції на ринку. Фабрики почали організовувати власну дистрибуцію і більше не потребували наших послуг. На цьому етапі потрібно було щось змінювати й трансформуватися, щоб залишатися на плаву.

Новий старт для бізнесу

Перед нами стояло завдання знайти продукцію, яку б вподобали покупці. У пошуках я виходила з того, що сучасний споживач не хоче витрачати час на приготування їжі вдома. Більшість прагне вживати звичну їжу, але без зайвих зусиль й за доступні гроші. Тоді у мене виникла ідея зануритися в «блакитний океан» напівготових продуктів. Ми вирішили розвиватися в сегменті готової їжі та створили торгову марку «Готово!».

«Ми вирішили розвиватися в сегменті готової їжі та створили торгову марку “Готово!”» / Фото надане спікеркою

Ця ідея зародилася ще у 2014 році, коли ми мріяли створити бренд «З упаковки в духовку». Але продукція так і не потрапила на полиці магазинів. Почалася війна, долар різко підскочив, а імпортна упаковка виявилася занадто дорогою, що не виправдано здорожчувало вартість продукції.

Наступну спробу ми зробили через два роки, але вона також виявилася невдалою. Лише у 2018 році наша ідея нарешті втілилася в життя і принесла результати, які допомогли компанії вижити.

Страви для «Готово!» розробили професійні кухарі / Фото надане спікеркою

Почали з того, що чітко визначили цільового клієнта, проаналізували, що йому цікаво, дослідили супермаркети, де наш потенційний споживач купує продукти. Професійні кухарі, у тому числі з топових ресторанів, розробили якісні страви, які потрібно лише покласти на сковорідку або в духовку.

Було складно, бо українські покупці втратили довіру до напівфабрикатів, оскільки не було якісної продукції. Навіть моя команда не вірила в успіх проєкту, консультанти переконували, що зусилля марні, бо ринок заморозки падав.

Згодом ми зрозуміли, що конкуренти можуть перетворитися на наших клієнтів і їхні процеси можливо спростити на нашій кулінарній фабриці. Це кардинально змінило ситуацію.

Ми створили новий високоякісний продукт без консервантів за нижчою собівартістю і адаптували його під сучасну кухню та харчові звички українців. Наші сендвічі, супи, салати та інша продукція під брендом ТМ «Готово!» з’явилися на полицях супермаркетів України й стала дуже популярною серед споживачів.

Новий продукт адаптували під сучасну кухню та харчові звички українців / Фото надане спікеркою

З того часу підприємство почало рости. Ми зайняли значну частину ринку B2B, співпрацюючи з торговими мережами «Велика Кишеня», «Сільпо», «МегаМаркет», VARUS, АТБ. Окрім цього, ми заповнюємо нішу смачної та готової їжі під маркою «Фудмама», яка охоплює преміальний сегмент за якістю, але є доступною за ціною.

Як відновлювався бізнес після початку вторгнення

Щойно ми стабілізували бізнес, як почалася пандемія коронавірусу. Це призвело до величезних збитків, оскільки супермаркети стали менше замовляти, а ми мали виконувати свої зобов’язання і виплачувати працівникам зарплати. Ми ледве пережили цей період. І ось, коли знову почали ставати на ноги, розпочалася повномасштабна війна.

Підприємницька діяльність призупинилася, розпочався новий етап випробувань. Ми не звільнили своїх співробітників, а ухвалили рішення, що всі повинні потроху заробляти й залишили 25% від зарплати, щоб кожен міг вижити. Підтримували фінансово навіть тих, хто виїхав за кордон.

На початку війни команда Шмигельської готувала до 10 тисяч обідів щодня / Фото надане спікеркою

На фабриці залишалися вантажники та робітники, які займалися виробничими процесами. Офісні працівники одними з перших вийшли на роботу й швидко «перекваліфікувалися» на кухарів.

Перші три місяці ми готували їжу з тих продуктів, що мали на складі, і годували військових та харківʼян, які ховалися від обстрілів у метро. Згодом стали співпрацювати з волонтерами. Вони постачали нам продукти і ми продовжували готувати до 10 тис. обідів щодня.

Попри небезпеку обстрілів, водії сідали за кермо і розвозили продукцію за призначенням. Це було подібно грі «Морський бій» – влучать чи ні… Спочатку було дуже важко, але з часом бізнес стабілізувався. Ми волонтерили пів року, але потім почали повертатися до комерційної діяльності.

Як сьогодні працюють виробництва

Ми маємо кілька виробничих об’єктів в Україні. У Харкові розташоване виробництво та дистрибуційний центр, у Кам’янському, що на Дніпровщині, працює кулінарна фабрика.

Через мобілізацію багато жінок взяли на себе нові обов’язки / Фото надане спікеркою

Наразі наші потужності повністю завантажені. Щомісяця ми виробляємо 100 тонн продукції, щоб задовольнити попит наших клієнтів. Але ми не зупиняємося на досягнутому. Нещодавно ми придбали новий завод під Києвом, де виготовлятимуть готову та напівготову їжу, яку плануємо імпортувати.

З початком повномасштабної війни наше виробництво відчуло критичну нестачу робочої сили. Через мобілізацію багато чоловіків були змушені залишити робочі місця та піти на фронт.

Попри те, що багато жінок взяли на себе нові обов’язки та успішно працюють, їх зусиль все одно недостатньо для підтримки стабільного виробництва. Ми зрозуміли, що для досягнення наших цілей потрібно шукати нові рішення. Тому почали розробляти обладнання, яке зможе замінити людський ресурс. Для цього ми оптимізуємо всі процеси та намагаємося мінімізувати залежність від людської праці, замінюючи її на машинну.

Замість Європи – фокус на розвитку в Україні

Раніше ми мріяли вийти на ринки США та Європи й відкрити там виробництво. Але з початком повномасштабного вторгнення наші плани змінилися – ми зосередилися на діяльності в Україні. Тут ми створюємо робочі місця, сплачуємо податки та підтримуємо вітчизняну економіку. Це важливіше, ніж відкривати виробництво в Євросоюзі.

Шмигельська зазначає: «більшість продукції, яку ми виробляємо, подобається не тільки українцям, але і європейцям» / Фото надане спікеркою

Зараз ми активно працюємо над тим, щоб отримати дозвіл на експорт нашої продукції до ЄС. До цього ми готувалися цілих п’ять років, ретельно дотримуючись усіх вимог та стандартів. Наразі успішно пройшли комісію і чекаємо на єврономер – офіційне підтвердження нашого права на експорт.

Першим ринком стане Польща. Ця країна ближче до нас за сприйняттям, податковою системою та управлінськими можливостями. Наші співробітники зможуть легко адаптуватися і працювати там, адже вони вже мають необхідний досвід.

Щодо меню, ми провели дослідження і виявили, що більшість продукції, яку ми виробляємо, подобається не тільки українцям, але і європейцям. Звісно, для кожного ринку потрібна певна адаптація. Маркетинг відіграє важливу роль у цьому процесі – будемо підлаштовуватися під потреби та смаки наших клієнтів, намагаючись передбачити їхні пріоритети.

«Впевненість у своєму успіху допомогли вистояти у найважчі часи»

«Я готова на ризик заради досягнення мети й завжди шукаю нові можливості» / Фото надане спікеркою

Я пережила кілька криз, втрачала бізнес і розпочинала все з нуля. Що допомогло мені подолати ці важкі моменти? Найважливіше – завжди залишатися на своєму місці. Коли ти знаєш свою місію, не виникає питання, чи варто це кидати або як впоратися з труднощами. Ти просто йдеш і робиш.

Як підприємець, я відчуваю відповідальність за людей, які мені довіряють. У кризовій ситуації моя задача – знайти рішення. Віра в те, що все буде добре, має бути непохитною. Якщо власник бізнесу впевнений у своїх діях і каже команді, що знає, куди ми йдемо, він повинен сам в це вірити. Інакше команда втратить орієнтир.

Підприємець завжди прораховує розвиток подій на кілька кроків вперед і готовий ризикувати. Я готова на ризик заради досягнення мети й завжди шукаю нові можливості, бо знаю, що моя віра і впевненість надихають команду та ведуть нас до перемоги в бізнесі.