«1-2 дрони можуть зупинити штурм». Аеророзвідник розповів, чому потрібно більше безпілотників

Повномасштабне вторгнення росії в Україну змінило долі багатьох українців. 21-річний Віктор навчався на актора театру анімації, проте тепер він оператор безпілотного літального комплексу, головний сержант взводу у 47 бригаді та воює на одному з найгарячіших напрямків фронту.

Аеророзвідник Віктор «Артист» з побратимом за пультами управління

Зараз Віктору та його побратимам вкрай необхідний безпілотний авіаційний комплекс «Гор», в який входить три літаки та наземна станція, від української компанії Airlogix. Своїми донатами ви допоможете аеророзвідникам нищити ворога, тож не залишайтесь байдужими. Донатьте!

Щоб допомогти зібрати гроші на нього, а це – 5,7 млн грн – візьміть участь в «Аукціоні відплати» в цьому Telegram-каналі, який триватиме з 23 до 27 листопада. Отримайте в обмін на донат для ЗСУ один з численних трофеїв просто з «нуля». Долучайтесь, дочекайтесь 23 числа, обирайте лоти та ставайте власниками оригінальних або декорованих українськими митцями та художницями «сувенірів»! Умови, правила і перший розіграш трофея вже чекають на вас тут.

Тепер, коли ви вже задонатили, ми передаємо слово Віктору з позивним «Артист». Редакції MC.today він розповів, як повномасштабна війна привела його до лав ЗСУ, як за цей час змінилася аеророзвідка та чому від кількості дронів залежать життя бійців.

Шлях до ЗСУ

Коли почалася повномасштабна війна, я навчався у Харкові на актора театру анімації й мав доволі непогану роботу. Проте з 26 лютого 2022 року я приєднався до місцевого ТрО, а потім до лав ЗСУ.

Я не зміг жити з думкою, що хтось за мене ризикує життям, поки я відсиджуюсь вдома. А ще я б дуже не хотів, щоб моїм рідним й друзям довелося пройти те, через що пройшов я.

Коли мій батько вивіз сестер за кордон, він також пішов зі мною на війну. У березні 2022 року ми з ним разом були вже у Великих Новосілках Донецької області. Там були перші у моєму житті окопи, обстріли й ночівлі у бліндажах. Мій командир тоді казав, що це наш «легкий нулик», але на той момент це для мене було важко. Зараз я іноді дивуюсь, як сильно змінилось моє життя: я став менше звертати увагу на дрібниці й насолоджуватися кожним днем і моментом.

Як стати оператором дрона

Найпростіший спосіб стати оператором дрона – записатись у спеціальну школу (онлайн або офлайн). Там вам дадуть базові знання. Проте, на мою думку, найкраща школа – бойовий досвід. Тому оптимальний варіант – це місяць навчання у спецшколі та місяць бойового досвіду. Цього буде достатньо, щоб стати висококваліфікованим спеціалістом, якщо є бажання.

Коли я вирішив стати аеророзвідником спеціальних шкіл було небагато, тож довелося опановувати дрон самому. Я шукав матеріали в інтернеті, читав книги та спілкувався з людьми, які вже працюють в аеророзвідці. Я літав і вивчав як себе поводить дрон при різних обставинах.

Тобто, якщо у вас є ціль стати аеророзвідником, то можна ним стати й без спеціальної школи. Перше, що для цього потрібно – поспілкуватись з досвідченим аеророзвідником, друге – купити собі більш-менш нормальний коптер і практикуватись на ньому у вільний час. Якщо немає такої можливості, то можна завантажити якийсь віртуальний симулятор для того, щоб розуміти, як  дрон поводить себе у повітрі.

Також аеророзвідникам потрібна розвинена моторика рук, розуміння тактики, принципів маскування, законів аеродинаміки, орієнтування на місцевості. І, звісно, знати такмед, бути вправним у стрільбі тощо. Оператор дрона має бути терплячим, розсудливим, сміливим і трохи зірвиголовою. Адже вам доведеться стояти під обстрілами, щоб летіти кудись або ловити дрон.

Майстерність аеророзвідника полягає не у тому, щоб обійти ворожі засоби РЕБ, а у тому, щоб вміти з ними боротись. Наприклад, коли РЕБ настільки добре б’є, що коптер починає вести у повітрі, треба швидко зреагувати, щоб не дати йому розбитися. Також майстерність полягає у тому, щоб прорахувати, по якому маршруту буде летіти дрон. Адже у якомусь місці можна пролетіти чотири кілометри, а у якомусь лише два. Треба вміти роздивлятися замасковану ворожу техніку, бліндажі, загородження і виконувати роботу з мінімальними втратами, як з боку особового складу, так і з боку ресурсів, тобто коптеру.

Аеророзвідник Віктор «Артист» з побратимами під час виконання завдання

Зараз не бракує фахівців, які навчають операторів дрона. Але бракує інструкторів з реальним бойовим досвідом. Я особисто знаю людей, які навчають літати, не маючи бойового досвіду, і вони не можуть відповісти на певні питання. Я вважаю, що бойові дії навчать набагато швидше, ніж цивільне тренування.

Завдання аеророзвідки на фронті

На початку повномасштабного вторгнення дрони використовували для розвідки й корегування. Була поширеною помилка, коли коптер підіймали над своїми позиціями лише для того, щоб подивитись, чи все добре замасковано. Зараз все дуже розвинулось – це не тільки розвідка, але й мінування, розміновування, ураження живої сили й техніки ворога, спостереження і ще багато різних задач. Безпілотники суттєво допомагають нищити ворога.

Україна воює як дронами коптерного типу – такими як FPV-камікадзе, Mavic, Matrice, так і літакового типу – «Лелека», «Сич», американськими Switchblade і німецькими Vector. Дрони, які використовують ЗСУ, можуть залітати від 5 до 70 кілометрів у глибину на позиції ворога.

Варто розуміти, що кожного разу, коли дрон вилітає на бойове завдання, є можливість його втратити. Є багато нюансів – це залежить від напрямку, на якому ви знаходитесь, від майстерності оператора, від показника зв’язку супутників, заряду батареї, дистанції, висоти, вітру. Я зустрічав людей, які втрачали по 20 дронів за два тижні, і людей, які з початку повномасштабної війни втратили два-три коптери. Бувають моменти, коли ти вилітаєш і вже розумієш, що втратиш «пташку». Наприклад, коли від цього залежить життя побратимів. До того ж ворог також розвиває свою радіоелектронну боротьбу.

На фронті завжди не вистачає дронів. Збільшення їх кількості зменшить втрати українських військових. Я вважаю, що кількість безпілотників треба збільшити у 3-4 рази. Але не просто роздати їх кожному підрозділу, а підсилити ними підрозділи, які перекривають певні проміжки лінії бойового зіткнення. Втрачений чи зламаний безпілотник можна замінити, а життя не купиш. Якщо не буде дронів, всі задачі доведеться виконувати людям. 

Допоможемо розвідникам 47 окремої механізованої бригади придбати комплекс із трьох безпілотників «Гор», які вистежуватимуть та допомагатимуть нищити окупантів. Беріть участь у нашому «Аукціоні відплати» в цьому Telegram-каналі та обміняйте донат для ЗСУ на трофей із «нуля». Не хочете торгуватись? Можна просто задонатити на цю баночку.

Завдяки одному-двом дронам можна зупинити штурм, я особисто це робив під Кремінною. Наприклад, один екіпаж аеророзвідки може вилетіти на бойове завдання, знайти мінізагородження та попередити про це штурмову групу, яка буде проходити тим коридором. Також під час штурму ви можете помітити ворожу артилерію, навести на неї вогонь своєї арти й тим самим зберегти життя побратимам.

Внесок, одного маленького дрона може бути настільки величезним, що навіть важко уявити.

Ворог використовує в основному такі ж дрони, як і Україна. Це ті ж Mavic, Matrice, якщо мова про розвідку – «Орлан», «Тахіон», якщо про далекобійні – «Ланцет». Перевага останніх у тому, що вони використовують ретранслятор для того, щоб залетіти далі й мати якісніший зв’язок.

Загалом росія поки має перевагу у дронах, адже у цій галузі вона розвивалася і до повномасштабного вторгнення. До того ж у них більше фахівців. Проте ця перевага стає з кожним днем все більш несуттєвою, адже українські військові теж розвиваються. Я вважаю, що скоро ми зрівняємося з ворогом по можливостях аеророзвідки.

Якщо чесно, мене дуже здивували ворожі артилеристи. Інколи їм вистачає п’яти хвилин, аби навестися на ціль. Іноді вони мене виявляли за дві-три хвилини. А загалом, у ворога забагато «безшабашності». Я бачив ситуації, коли біля них падають снаряди, а вони стоять, курять, а потім беруть гранатомет та стріляють в сторону ЗСУ. Це звичайно, була дуже дурна поведінка, бо після цього їхній бліндаж злетів у повітря.

Історії з фронту

За час повномасштабної війни вже багато чого довелося пройти. Є одна історія, яку я пам’ятаю, наче це сталося вчора. У лютому цього року я відійшов лівіше від наших позицій, бо хотів політати й подивитись ситуацію на іншому напрямку. І коли я літав, по радіозв’язку передали, що до хлопців на позиції приїхав ворожий танк і веде обстріл. Я розумію, що вони надто далеко від мене, але не можу залишити це просто так. Я підняв коптер і полетів туди, у мене майже кожні 30 секунд «відвалювалася» картинка і зв’язок з пультом. Ризик втратити дрон був дуже великий. Я все ж долетів до позиції, ми разом з артилерією відпрацювали по ворожій техніці й десанту. У той же вечір, коли я повернувся на позиції, до мене підійшов товариш і подякував за врятоване життя. Проте наступного ранку я дізнався, що вночі він пішов за пораненими і його вбив снайпер. Всередині було таке відчуття, наче від тебе відірвали частинку.

Але бувають і смішні історії. Якось під час штурму ворог цілий день бив по нас з «Рапірів», але снаряди падали то за нами, то десь правіше. В окопі зв’язок не ловив, тож я вирішив вилізти й політати трохи. Я літав і за свистом «Рапірів» не почув, як по нас почали бити з «Градів». Боковим зором бачу, як зліва від мене розрив метрів на двадцять, я падаю і розумію, що до окопу не встигну доповзти, тож лежу і відчуваю, як ззаду щось падає мені на бронік. Коли обстріл закінчився – бачу, то гілка з дерева на мене впала, а поряд був розрив і стовп пилюки підіймається. Я спустився в окоп і розумію, що зі мною все нормально, навіть контузії немає. Два роки тому мене б підкинуло від жаху, а зараз смішно. У такі моменти думаєш: «З такою удачею би в казино зіграти».

Аеророзвідник Віктор «Артист» з побратимом

Зараз я на реабілітації після поранення. Ми були з товаришами на позиції, тоді дуже вперед просунулись і наш дрон побачили. За нами прилетів ворожий дрон-камікадзе, покрутився і не знайшов нас. Ми його збили. У цей момент десь у 100 метрах від нас їхав наш БТР. Ми з товаришем почули, як хтось кличе на поміч. Взяли все необхідне і пішли на звук двигуна. Там було троє поранених у посадці й один у БТР. Найбільше дісталося тому, хто був в машині – у нього рука і нога були перебиті. Ми наклали йому турнікети, потім витягнули з машини, наклали бинт. Надали допомогу ще трьом членам екіпажу, вони були легко поранені. Дочекалися «Мед-Евак» і, коли збиралися заносити цього важкопораненого, поряд пролунав вибух.

Я пам’ятаю цей момент: я підійшов до пораненого, тільки до нього нахилився і раптом відчуття, ніби на тебе зверху кинули 100 кілограмів. Я думав, що помер – відчував лише холодну землю. Потім сказав собі: «Ну думати ж можу, значить живий». Ми відійшли, накинули собі турнікети – у мене і товариша були пошкоджені руки та перфорація обох барабанних перетинок. Я вже три місяці відновлююсь і ще буде операція на лівому вусі. Але всі четверо поранених, яким ми надавали допомогу живі.

Нагадуємо, що розвідники 47 ОМБр збирають на комплекс «Гор», який виготовляє Airlogix просто зараз. Щоб допомогти їм отримати вкрай необхідні «очі», долучайтесь до «Аукціону помсти» в цьому Telegram-каналі або донатьте на банку за цим посиланням. Уявіть, що кожна ваша гривня – це вистежений за допомогою цих безпілотників окупант!