«Їх змушували замовкнути, а ми нарешті маємо змогу говорити». Як проєкт «МУР» підсилив цікавість до українських поетів ХХ століття

Музичний проєкт «МУР» був заснований в травні 2022 року. Про нього заговорили одразу після виходу першого альбому, де вірші українських поетів отримали сучасне музичне аранжування. Але найбільшу популярність проєкту приніс цьогорічний альбом «Ти [Романтика]» про митців доби Розстріляного Відродження. А вже за місяць після релізу він перетворився на масштабний мюзикл. Квитки на прем’єру «Ти [Романтика]» у «Жовтневому палаці» розкупили за 15 годин і «МУР» продовжує збирати повні зали – виставу відвідали понад 30 тис. глядачів у більш як 24 містах України.

Альбом «Ти [Романтика]» без перебільшень можна назвати контроверсійним. Хтось казав «це і є україномовна популярна культура, про яку ми мріяли», інші радили «МУР» знайти редактора і не поспішати виходити на велику сцену, а хтось жартував, що альбом – це «спецоперація», щоб розсварити українських літераторів. Та дискусії тільки привернули увагу до «МУР» й збільшили кількість його прихильників.

Редакція MC.today поспілкувалася з учасниками «МУР»: композитором і звукорежисером Віктором Ткаченком, режисеркою монтажу Марією О’Райлі та актором Олександром Заїкою. Вони розповіли, як їм вдається робити освітні відео, що набирають мільйони переглядів, чи планували виступати в «Жовтневому» і які почуття були після прем’єри вистави «Ти [Романтика]», чому вона завжди різна, як на неї впливає війна і як в «МУР» ставляться до помилок.

Як з’явився «МУР»

Основний склад проєкту «МУР» – це пʼять учасників: Марія ОʼРайлі, Микола Шмундир, Олександр Хоменко, Віктор Ткаченко й Олександр Заїка. До створення «МУР», Марія О’Райлі працювала в рекламному агентстві, Олександр Хоменко був кліпмейкером, Микола Шмундир – оператором, Віктор Ткаченко робив аранжування для пісень українських виконавців. А актор Олександр Заїка каже про себе: «Де я тільки не працював: і баристою, і продавцем… Бо акторська сфера дуже нестабільна – десь заробиш, а потім місяцями сидиш без нічого».

Альбом «Ти [Романтика]» за пів року набрав понад 800 тис. переглядів, sold out квитків на виставу «Ти [Романтика]» відбувається менш ніж за добу. Деякі освітні відео, які робить «МУР», набирають в Instagram і TikTok від 500 тис. до 3 млн переглядів, як сталося з нещодавнім відео про історію гімну.

Але до того, як збирати мільйони переглядів в соцмережах та повні зали, учасники «МУР» просто хотіли записати декілька треків, щоб емоційно розвантажитись. Це було в травні 2022 року. Віктор Ткаченко, Микола Шмундир й Олександр Хоменко зустрілись у студії звукозапису. За декілька тижнів до цього Олександр повернувся з окупації, де провів півтора місяця. Саме в окупації він наново відкрив для себе українську літературу. «Ми знаходили книжки у сусідніх будинках, бо в нас не було ні зв’язку, ні інтернету», – розповідає Марія О’Райлі, яка була в окупації разом з Олександром.

Він запропонував створити пісні на твори українських класиків. «З цього все почалося», – каже Віктор Ткаченко. Вже в червні 2022 року вийшов перший альбом «МУР» – «МУР vol.1». Це альбом з 8 композицій на вірші українських письменників, але з сучасним аранжуванням. Після його виходу учасників «МУР» можна було побачити в численних інтерв’ю на радіо й телебаченні. У вересні 2022 року вже вийшов другий альбом – «Захалявна книжечка», але найцікавіше все ще було попереду.

Reels про українських письменників, що збирають мільйони переглядів

«Українською літературою нас захопив Сашко Хоменко. А зараз це захоплення трансформувалося в цікавість. Таке ніби звичайне слово, але, мені здається, зараз не так багато людей чимось глибинно цікавляться. Ми намагаємося глибоко “копати” кожну тему», – розповідає Марія О’Райлі. Крім музики, цікавість учасників «МУР» реалізувалася в освітніх відео про українських поетів.

Перший мільйон переглядів в Instagram зібрало відео про Лесю Українку.

Марія О’Райлі розповідає, як вони створюються: «Всі матеріали збирає дослідник. Потім передає їх Саші в документі Word на 40 або більше сторінок, він обирає найцікавіше і пише сценарій, Вітя – музику. Потім текст озвучують і, коли все готово, я отримую аудіо і вигадую все, що ви бачите на екрані». Марія монтує весь відеоконтент «МУР».

Проєкт «МУР» заснував освітню премію імені Павла Тичини. Її місія — заохотити освітян до креативного викладання та обміну досвідом по всій Україні. Умови участі з’являться на Instagram-сторінці «МУР» 6 жовтня. 

Зазвичай кажуть, що довгі відео в TikTok ніхто не дивиться до кінця, а «довгим» вважається трихвилинний ролик. В «МУР» з цим можуть посперечатися.

Їхні 8-10 хвилинні ролики в цій соцмережі збирають по пів мільйона переглядів, а люди в коментарях пишуть, що в кінці не можуть стримати сльози.

Аудиторія «МУР» різна. За словами учасників, серед неї багато молоді, є вчителі, які показують їхні ролики в школі, є батьки, які показують ці відео своїм дітям. «Одна мама показувала наші відео дитині, який років 6-7. Ще був випадок – на фан-зустріч прийшов хлопець, якому було близько 9 років», – згадує Ткаченко.

Як в епоху коротких відео так довго утримувати увагу глядача? «Змінювати емоційні відчуття і правильно вибудувати драматургію історії», – відповідає Марія. Віктор продовжує: «Як нам викладали в школі? Розповідали все по датах, з яких в пам’яті нічого не залишається. Ми ж додаємо емоційні й музичні “гачки”». Один з них – голоси. «Ми любимо гратися голосом, додаючи емоцій. Коли, наприклад, записували аудіо для Будинку “Слово”, запросили на студію всіх друзів, бо треба було створити гамір. А нещодавно співали сербську пісню, якою Чубинський надихнувся при написанні гімну», – каже Марія.

Вона розповідає, що найбільша складність в монтажі – технічна. Але іноді робота стає емоційно важкою: «У відео я поєдную архівні кадри й сучасні. Є речі, які я б ніколи не хотіла гуглити. Як це – сказати: “Окей, Google, повномасштабна війна, руйнування будинків, українці плачуть” і так далі? Але я, як монтажер, маю переглянути 50 подібних відео. Для того, щоб ілюструвати ту правду, про яку кричали в ХХ столітті, я маю передивитися те, що болить всій країні сьогодні. І інколи плачу прямо перед монітором».

Початок «Ти [Романтика]» поклав Павло Тичина

Віктор Ткаченко розповідає, що освітні відео стали шляхом до альбому «Ти [Романтика]». Все почалося з маленької лекції про Павла Тичину. Як доповнення до неї, вони з Олександром Хоменком зробили три треки – щоб слухачам було цікавіше. Та після заглиблення в біографію Тичини, виявилось, що неможливо розповісти про нього, не розповідаючи про Будинок «Слово» і його мешканців: Семенка, Хвильового та інших. «А як можна розповісти про Будинок “Слово” і не розповісти, яку кількість геніальних поетів, письменників, режисерів було вбито у 1920-1930 роках?», – продовжує Віктор.

У альбомі «Ти [Романтика]» учасники «МУР» розповідають про Розстріляне Відродження власними словами. Вони вже не використовували в піснях поезію того часу. Натомість – створили історію з 18 поєднаних між собою треків. На YouTube-сторінці «МУР» лірик-відео альбому опублікували цьогоріч 29 лютого.

Марія, яка його монтувала, згадує: «Лірик-відео – це зазвичай просто текст пісень на екрані. Але я не могла задовольнитися чимось простим і поверхневим. Наприклад, щоб проілюструвати фрагменти, які озвучував Женя Янович, я ходила в національний кіноархів і брала матеріали з плівки. Виявилось, що кадрів з часів Розстріляного Відродження майже немає. Я спитала співробітників: “Які є матеріали про Будинок “Слово”?” А вони відповіли: “В Радянському Союзі не можна було про це говорити. Матеріалів не лишилося”».

Вихід альбому «Ти [Романтика]» наробив галасу серед філологів і літературознавців.

«Це був феноменальний випадок – сім днів всі обговорювали, чи це геніально, чи з альбомом щось не так», – розповідає Віктор.

Він називає ці дискусії головною причиною, через яку аудиторія «МУР» виросла в десятки разів.

«Вітя читав всі коментарі», – зі сміхом каже Марія. «Всі погані були в Х і Facebook, – підхоплює композитор. – Там були конструктивні зауваження щодо технічних моментів, русизмів. Ми взяли їх в роботу. Але було дуже багато коментарів, приправлених незрозумілою агресією».

Марія згадує, що були й здивовані коментарі про те, як «МУР» наважились використати слово «хайль». «Нам писали: “Що вони собі думають?!” А насправді це з вірша Семенка “Автопортрет”. Люди не досліджували або не знали й оцінювали по першому враженню. Але потім, подивившись альбом повністю, деякі змінювали думку».

Як з «МУР» стався «Жовтневий палац»

Учасники «МУР» уявляли, що далі будуть організовувати камерні концерти на кількадесят глядачів. Але натомість, вже за декілька днів після релізу, мали готуватися до вистави в «Жовтневому палаці», яку в ЗМІ назвуть «реп-мюзиклом». Ось як це сталося: «До нас постукався наш продюсер Антон Азізбекян і сказав, що ми маємо зробити з “Ти [Романтика]” мюзикл і перший виступ буде в “Жовтневому”, – згадує Віктор Ткаченко, – а у нас ні бюджету, ні сценарію, нічого не було для такого масштабу».

Олександр Хоменко запропонував команді зробити спільні татуювання, якщо вдасться зібрати повний зал «Жовтневого». «Всі погодилися, бо ніхто не думав, що це справді станеться», – зі сміхом згадує Олександр Заїка. За мить після цієї відповіді Марія, Віктор й Олександр підняли рукави й показали невеликі татуювання – всі присвячені Розстріляному Відродженню й Будинку «Слово». Зробити їх все ж таки довелось, адже всі квитки на виставу «Ти [Романтика]» розкупили за 15 годин.

Після першого sold out, у «МУР» з’явився бюджет на виставу, а ще список справ на місяць: сценарій, постановка, хореографія, костюми… Олександр Заїка разом з Хоменком проводили кастинги. З 20 людей, які подали заявку, на перший день відбору прийшло тільки п’ять. «Було складно знайти акторів. Всі питали, скільки зароблять, а мені нічого було відповісти, бо це була величезна авантюра. Через це багато акторів відмовилися від участі», – розповідає Заїка. Він додає, що Хоменко намагався залучити у виставу всіх, хто приходив на кастинг: «Він був готовий всім знайти роль, навіть, якщо це означало просто винести стілець на сцену. Бо він легко закохується в щирих».

Заїка згадує історію, як затвердили актора Андрія Подлєсного на роль Михайла Семенка. Він працював барменом у Львові й спеціально приїхав на кастинг до Києва. Після драматичного монологу «про ПТУшника, якого життя побило» Хоменко попросив Андрія вигадати щось провокативне. «Зазвичай, актори можуть когось вдарити, закричати або зняти штани. Це максимум. А Андрій просто вийшов, набрав у рота води, повернувся і виплюнув все на мене. Потім вирвав з-під мене стілець, поставив його на мене, почав сваритися. Ми тоді одразу зрозуміли – це точно Семенко. Тепер його в ТіkТок так і підписують. Більшість навіть не знає, як його звуть – для всіх він Семенко».

Реп-мюзикл «Ти [Романтика]» побачило вже понад 30 тис. глядачів. Марія О’Райлі розповідає, що тут за відгуками вже слідкує Хоменко: «Після кожної вистави він моніторить сторіс людей, які нас відмічали. А потім приходить до нас, показує скриншот і каже щось на кшталт: “Нікіта, ти закриваєш Машу. Слідкуй за цим”. Або: “Поміняйте мізансцену” і так далі».

«Це було щастя»: прем’єра вистави «Ти [Романтика]»

Для всіх учасників «МУР» виступ перед такою великою аудиторією, як в «Жовтневому» – перший подібний досвід. «В університеті здавалося, що вийти на сцену не складно, – каже Олександр Заїка, – але там були маленькі зали. Коли перед тобою чотири тисячі очей, здається, що тебе енергетично “поїдають”. Але я згадую, як напередодні прем’єри ми з Сашком говорили про те, що таке щастя. Тоді я сказав, що не знаю – це момент, дія чи процес? Та після вистави я йшов пішки додому і зрозумів: наповненість, яку я відчув, це і було щастя».

Актори кажуть, що вистава не може існувати в майбутньому і не існує в минулому – тільки в моменті. «І це правда, – підтверджує Заїка, – ми змінюємося кожного дня, а разом з цим і наша вистава. У другому турі ми показуємо ту саму іншу “Ти [Романтику]”». Марія продовжує: «Крім цього ми працюємо під час повномасштабного вторгнення і трагічні події, що відбуваються, впливають і на стан акторів, і на стан глядачів. Тож ми кожного разу змінюємо настрій вистави».

Особливою цінністю для «МУР» є те, що їхні виступи відвідують військові. «Ми даруємо їм квитки на “Ти [Романтику]”, аби вони з близькими могли прийти, – розповідає Марія. – Була неймовірна історія в Чернівцях: ми збирали на потреби одного батальйону і військовий, який там служить, був у залі. В кінці вистави ми зі сцени подякували за те, що він разом з іншими боронить нашу країну. Всі глядачі підвелися, розвернулися до нього і почали аплодувати. Це був дуже зворушливий момент».

«Ми не боїмося робити помилки»

Неможливо передбачити, чи здобудуть наступні проєкти «МУР» таку популярність, як «Ти [Романтика]». Але Віктор Ткаченко впевнений – це ще не найкраще, на що вони здатні: «Ми зростаємо. В музиці, монтажі, освітніх відео. Це легко побачити, порівнявши наше перше відео про Павла Тичину і нещодавнє – про історію гімну. Ми не знаємо, чи зможемо перевершити самих себе, але знаємо, що прагнемо більшого». Марія додає, що сильна сторона «МУР» в тому, що, коли йдеться про експерименти, вони безстрашні: «Ми не боїмося робити помилки. Хвилюємось, але не боїмося і пробуємо, тож наше “далі” точно буде».

А щодо «зараз», в «МУР» впевнені, що їхня діяльність підсилила тренд на українську літературу й багатьох мотивувала цікавитися нею глибше. Олександр Заїка розповідає: «Деякі слухачі після “Ти [Романтика]” скуповували всі збірки Семенка. У мене є знайомі, які все життя жили в Харкові навпроти Будинку “Слово” й гадки не мали, що там відбувалося, доки не послухали наш альбом». А Марія О’Райлі відзначає, що попит на українську літературу був завжди: «Українці спраглі. Просто інколи ми самі не знаємо, де шукати відповіді. А їх нам дають саме історичні постаті. В час, коли вони жили, їх змушували замовкнути, а ми нарешті маємо змогу говорити, кричати зі сцени й проголошувати те, що про що вони казали ще в минулому столітті».

Учасники «МУР» наголошують – українське суспільство змінюється. «Ми дійсно більше усвідомлюємо свою історію, мову, культуру. Наше суспільство українізується і цей процес невідворотній», – каже Марія. Вона додає, що це видно й по поведінці українських брендів та бізнесів, які підтримують культурні проєкти й «МУР» зокрема: «Значить, у суспільства є відповідний запит», – підсумовує вона.