«Вибачте, але ваш вік»: що таке ейджизм, чим він небезпечний для економіки та як з ним боротися

XXI століття стало віком толерантності та гучних перемог над дискримінацією. Але головний вид нетерпимості – ейджизм – як і раніше, живий. І поки зрілі та впевнені в собі змінюють світ на краще, на його узбіччі все частіше залишаються ті, кому «трохи за» і «трохи до». 

Редакція MC.today розібралася, що таке ейджизм, наскільки він поширений та які наслідки несе для суспільства та економіки, а також вивчила способи боротьби з дискримінацією за віком.

Що таке ейджизм

Ейджизм – це дискримінація людей через їх вік. У більш широкому значенні – забобони та стереотипи про людей певного віку, а також зневажливе ставлення до їхньої думки, цінностей та потреб . 

Так багато роботодавців вважають, що всі люди, старші 45 років, бояться експериментів, не здатні і не хочуть навчатися, мають складнощі з прийняттям молодших начальників. Тому розвертають таких кандидатів з порога, незважаючи на їхній досвід та кваліфікацію.

Найчастіше ейджизмом називають обмеження прав людей похилого віку. Але від дискримінації за віком можуть страждати і молоді люди. Дітям кажуть, що у них «ще немає мозку», всі вчинки підлітків списують на дію гормонів, а випускників ВНЗ автоматично зараховують до некомпетентних та безвідповідальних. У таких випадках зазвичай використовують термін «зворотний ейджизм».  

Дискримінація за віком при влаштуванні на роботу

Деякі прояви ейджизму можна вважати геронтофобією страх старості і неприязнь до людей похилого віку або лукізмом дискримінація по зовнішності. А принизливі коментарі та знущання з приводу віку цілком підпадають під визначення харрасменту порушення особистих кордонів, яке зачіпає людину, викликає почуття сорому та незручності.

Вперше поняття «ейджизм» за аналогією зі словом «сексизм» (статева дискримінація) узвичаїв знаменитий американський геронтолог Роберт Батлер. Подібність тут у тому, що вішати на людей ярлики на підставі їхнього віку також неприпустимо, як за расовою чи статевою ознакою. Але є й докорінна відмінність: проблема ейджизму набагато ширша, адже рано чи пізно з нею стикається кожен із нас, незалежно від статі та кольору шкіри.

Причини проявів ейджизму

• Розрив поколінь. Раніше в патріархальних сім’ях під одним дахом зазвичай жили кілька поколінь дорослих людей. При цьому люди похилого віку могли ділитися з молодими життєвим досвідом і традиціями. Але під натиском промислової революції мобільніша молодь змушена була переїжджати до міст у пошуках нових робочих місць. На заводах та фабриках учорашні діти почали заробляти більше батьків, і тепер дуже рідко бачили дідів. Молоді люди стали менше контактувати з літніми людьми і перестали їх розуміти. Старість почали асоціювати із втратою інтелектуальних можливостей, злиднями та хворобами, а літніх сприймати як тягар.

• Страх старості та смерті. Люди бояться своєї смерті. А старість про неї постійно нагадує. Це стає причиною негативного ставлення до літніх людей, змушує сприймати їх як щось чуже і відмінне від нас. Тому дослідник ейджизму Роберт Батлер описав його як такий, що «відбиває глибоко приховану тривогу деяких молодих і людей середнього віку, їх особистісну огиду і відчуття ворожості до людей, хвороб, інвалідності і страх безпорадності, марності і смерті».
• Культ молодості. Реклама та індустрія моди пропагують молодість та здоров’я. На екранах телевізорів та сторінках журналів ми бачимо лише молодих людей із ідеальною зовнішністю. Тому такі ознаки старіння, як сивина чи зморшки стали сприйматися, як щось непристойне. А люди, котрі хочуть зберегти престижну роботу, змушені робити все, щоб їх приховати. 

Де і як проявляється ейджизм

Складнощі з працевлаштуванням

Переглядаючи оголошення про пошук роботи, ви, швидше за все, звертали увагу на те, що вік потенційних кандидатів часто обмежений відміткою в 45–50 років. Роботодавці не вбачають у цьому нічого поганого – їм хочеться мати в команді молодих та перспективних. Вони, мовляв, легко увіллються до колективу, не ходитимуть лікарями і не підуть на пенсію через 5 років.   

Інтерв’ю з молодим босом

В результаті літні кандидати змушені хапатися за будь-яку пропозицію, погоджуються на працю і «чорну» зарплату. Не рідкість, наприклад, коли людина була головним бухгалтером, а після виходу на пенсію їй доводиться влаштовуватись сторожем чи займатися прибиранням. 

Все це, звісно, ​​несправедливо. По-перше, літні кандидати мають більше досвіду, ніж їхні молоді колеги. По-друге, вони вже виростили дітей та готові приділяти завданням набагато більше часу. По-третє, вони можуть собі дозволити часто змінювати роботу. Тому роботодавець може бути певен, що завтра такий співробітник не вибере іншу компанію.

Іноді ейчари навіть радять кандидатам занижувати вік. Наприклад, написати у графі вік 38 замість 45: паспорт дивитися все одно не стануть, а зовні й не помітно. Цікаво, що у США взагалі не цікавляться віком кандидатів. Більше того, суворо заборонено ставити запитання на кшталт «Скільки вам років?» або «Назвіть дату народження».

У цьому контексті показовою є дискусія навколо опитування в LinkedIn, який виклав Full Stack Developer у ProGeeks LLC, Рустем Енікеєв. Автора зацікавило питання «Скільки років має бути розробнику, на вашу думку?». Мінімальний діапазон Рустем поставив 20-25 років, максимальний – 35-40. У коментарях запропонував писати інші діапазони та аргументи на користь свого вибору.

Скріншот посту в Linkedin

«Нормальні всі пункти, нормально і 50, якщо людина справляється із завданнями. Ви маєте такі пункти? Ні. Ви одразу поділяєте за віком. – Висловився у коментарях Software Developer у GlobalLogic Олексій Будега. – Мені 36, і я вже 6 років розробник, і все життя працюю в ІТ загалом. Знайомі є і старші за 40 і теж нормально. Тож будь-який вік нормальний. Ви ж ділите за віком. Це ейджизм».

Видання Highload.today , яке теж написало про це опитування, зазначає, що запеклі суперечки «примусили задуматися про дискримінацію та сприйняття віку навіть тих, хто спочатку не побачив у пості нічого поганого». Але більшість все ж таки мовчки проголосували. І 40% тих, хто проголосував, вважають, що розробнику має бути не більше 25-30 років.

Дискримінаційні вимоги

Уявіть жінку під 50, яка має гарну освіту, великий досвід і повністю влаштовує начальство за винятком одного факту: у неї є мімічні зморшки та сивина. Жінці дають зрозуміти, що своєю зовнішністю вона нібито псує імідж компанії та справляє погане враження на клієнтів. Тому має виглядати молодше або шукати собі нове місце роботи.

Тут бачимо цілий букет: і ейджизм, і дискримінація за зовнішністю, і харрасмент. Але наша героїня розуміє, що знайти подібну роботу в її віці вже, швидше за все, не вдасться. А оскільки іншого джерела доходів у неї немає, то вона не бачить виходу, окрім як звернутися до послуг спеціалістів із пластики.

Відмова у лікуванні

Скарги людей похилого віку лікарі часто списують на вік і на цій підставі відмовляють у лікуванні. Мовляв, нічого не вдієш, що ви хотіли у свої 60, 70, 80 років. Внаслідок цього збільшується ризик пропустити перші симптоми серйозних хвороб. Наприклад, депресія часто залишається непоміченою у людей похилого віку або її помилково діагностують як деменцію. 

Віком нерідко пояснюють біль у суглобах, порушення координації, погіршення травлення. Але вік сам собою – не хвороба. Кожна хвороба має причину. І якщо повністю вилікувати її неможливо, потрібно хоча б полегшити неприємні симптоми. Адже розплачується за некомпетентність лікаря завжди пацієнт.

Соціальне неприйняття

У 80-х роках минулого століття в Англії провели разючий експеримент. Виявилося, що навіть діти від 4 до 8 років неусвідомлено дискримінують людей похилого віку. 

Коли їх попросили зібрати мозаїку зі старим (75 років) чи молодим (35 років) напарником, реакція була різною. У першому випадку діти сідали далі від співрозмовника, менше дивилися у вічі, менше говорили й рідше просили допомоги.

Обмеження у виборі одягу

Людям за 50 десятиліттями вселяли, що мода існує лише для молодих, а вони вже своє пожили. Тому повинні задовольнятися чимось простішим. На цьому фоні рідкісні спроби щось змінити стикалися і продовжують стикатися із засудженням. 

Так у 2020 році французький модельєр Сімон Жакмюс зняв як модель свою бабусю Лілін. Жінка позувала у сарафані зі сміливим декольте та яскравих брючних костюмах. В результаті в соцмережах Симона з’явилися сотні критичних коментарів від нейтрального «не за віком» до різкого «зусім бабця з розуму вижила». 

Напевно, ви теж бачили заголовки на кшталт «Що можна носити після 50» і «Ніяких спідниць вище коліна після 40». Виходить, що далі – 30,40, 50, 60, тим складніше підібрати стильний гардероб. Адже з кожним роком все більша частина речей опиняється під забороною.

У той самий час середня тривалість життя неухильно зростає. Людей похилого віку стає дедалі більше і їх витрати на одяг збільшуються. Якщо ситуація не зміниться, то до 2040 року п’ятдесятирічні, мабуть, стануть основною аудиторією модних брендів. 

Тому індустрія моди має звільнитися від забобонів і дати клієнтам поважного віку більший простір для вибору. А нам усім варто брати приклад із тих, хто обирає свій стиль без огляду на те, що можна чи не можна носити після чергового ювілею.

Наскільки поширений ейджизм

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) провела опитування про вікову дискримінацію у 57 країнах. Згідно з отриманими даними, ейджистських поглядів тією чи іншою мірою дотримується кожна друга людина у світі.

Не виключено, що ви теж схильні до стереотипів про вік. Наприклад, вважаєте доречними компліменти, що хтось виглядає молодшим за свої роки. Вживаєте у спілкуванні зі старшими чи молодшими співрозмовниками вираз «для свого віку». Або вважаєте, що вікові кордони в оголошенні про прийом на роботу – це лише прояв здорового глузду.

У глобальній доповіді ООН з прав людей похилого віку йдеться про те, що ейджизм проникнув у всі сфери суспільства: установи медичної та соціальної допомоги, засоби масової інформації, правову систему. 

«Ейджизм настільки поширений у нашому суспільстві, що здебільшого він залишається непоміченим , – вважає Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет. – Нам потрібно рішуче боротися з ейджизмом, що є глибоко вкоріненим порушенням прав людини».

Наслідки ейджизму

Населення Землі старіє. За прогнозами ВООЗ, кількість людей віком від 60 років до 2030 року може становити одну шосту населення планети. Усі ці люди могли б працювати, сплачувати податки та вести активне життя. Але через ворожість щодо людей похилого віку вони виявляться без нормальної роботи і в соціальній ізоляції, яка призведе до депресії та хронічних хвороб.

Збитки від ейджизму в масштабах усього світу складно оцінити, але, ймовірно, вони можуть вимірюватися в трильйонах доларів. Так негативне ставлення до старіння завдає економіці США щорічних збитків у $63 млрд – це лише додаткові витрати на догляд за людьми віком від 60 років. А який ефект могло б дати збільшення частки пенсіонерів, що працюють, хоча б на 5%?!

Способи боротьби з ейджизмом

У 2021 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про глобальну кампанію боротьби з ейджизмом. Проте простих рецептів перемоги на цьому шляху немає і починати часто потрібно з викорінення власних стереотипів. Тому боротьба з віковою дискримінацією потребує комплексного підходу і включає у собі заходи політичного, законодавчого, економічного, освітнього та інформаційного характеру. 

На рівні закону

У США закон проти вікової дискримінації у трудовій сфері ухвалили майже 60 років тому, у 1967 році. Він робить незаконним будь-який поділ працівників за ознакою віку, забороняє звільняти або не приймати на роботу через вік, а також вказувати обмеження віку в оголошеннях про найм на роботу. 

Кандидати ховаються за масками – метафора усунення упередженості у процесі найму

В Україні заборона дискримінації в рекламі про вакансії діє з 1996 року. Роботодавці не можуть вказувати вік, стать чи соціальне походження кандидатів. Але досі до положень цього закону дуже часто не ставилися серйозно.

Тому 8 січня 2022 року до Закону України “Про рекламу” внесли зміни. Тепер за внесення у вакансії відомостей про бажаний вік, стать чи колір шкіри кандидатів роботодавцям загрожує штраф у десятикратному розмірі мінімальної зарплати, тобто 67 тисяч грн.

На рівні роботодавця

Вже зараз багато українських компаній ведуть боротьбу з ейджизмом та впроваджують ініціативи для людей старшого віку та студентів. Наприклад, у компанії «Київстар» організувала стажування Kyivstar Returnship для тих, кого не беруть на роботу через різні стереотипи. 

Це кандидати, які мали перерву у трудовій діяльності понад 3 роки, а також ті, хто вирішив кардинально змінити сферу діяльності та розпочати кар’єру з нуля. Внаслідок стажування «Київстар» не лише допоміг деяким кандидатам зрілого віку вийти на ринок праці, а й вдало закрив власні вакансії.

«Ми взяли ініціативу продемонструвати на власному прикладі, що професіоналізм не залежить від віку. Що в 35+, як і в 50, можна гідно застосовувати власний досвід і бути ефективними. А за бажання навіть освоїти нову спеціальність та змінити напрямок роботи, – коментує Оксана Олійник, директор з управління персоналом та розвитку організації Київстар. – Returnship – це win-win ініціатива, адже ми не просто повертаємо кандидатам віру в себе, вчимо їх та даємо можливість професійно реалізуватися, але й у відповідь отримуємо мотивованих та кваліфікованих фахівців».

Підведемо підсумок. Старіння – це не хвороба, а нормальний етап у житті кожного з нас. Тому важливо правильно ставитися до свого та чужого старіння, а найголовніше – сприймати літніх як рівних. Адже більшість людей у ​​віці здорові, незалежні і цілком здатні працювати та приносити користь суспільству.