Любите купувати в супермаркеті італійські сири і ковбаси? Ось чому цього краще не робити

Чому імпортний продукт, який виготовляється там, де трава зеленіша, далеко від України, не завжди кращий, ніж український?

Імпорт від імпорту різниться 

Добро і зло існує як тут, так і там. І поганий виробник, до прикладу, в Італії не стає хорошим в Україні. За своїми смаковими характеристиками точно, але у свідомості людей зазвичай не так усе просто. 

Це може бути найбільш убогий товар масового виробника, який, щоб привезти його сюди, нашпигували хімією так, щоб він пережив і атомну війну, і відсутність холодильника, і тривале зберігання на полиці супермаркету, допоки українець не купить його. 

Італійський виробник моцарели продає її два дні у своєму регіоні, далі забирає з продажу, додає спеціальні добавки та везе в Україну, адже на батьківщині не продасть її. Італійське прошуто з польських свиней, які за свого життя не бачили тої Італії. Принцип його прискореного виробництва має мало спільного з тим давнім рецептом, який багато з нас любить.

Марка Barilla, яка продає макарони з італійського борошна, але чомусь нещодавно затримали цілий корабель з партією з Туреччини. На пачках вже вказане місце виробництва Італія, звісно ж, борошно нікуди не їздило. Просто так не вигідно. Так вони просто обійдуться штрафом і невеликим негативом.  

Ціна як ключовий фактор

Зарплати, податки, видатки – усе там дорожче, ніж в Україні, і варто запитати себе: чому продукт, який виготовлений там, проїхав так далеко, витратив кошти на розмитнення, отримав націнку в 60% замість стандартних 40% для українського виробника, усе одно коштує дешевше? 

Магія пояснюється складом, а він може бути різним. Так, одна й та сама шоколадка, придбана в Європі і тут – це різний за вартістю шоколад, різні за якістю горіхи і їхня кількість, різний хімічний склад і таке інше. Справді хороший продукт коштує дорого, це ж логічно!

Емоційні та впізнавані образи для промо продукту, щоб надати йому відсутніх властивостей

Так, якщо сир виготовлений в Голландії, це не означає, що він кращий за місцевий. Щоб робити продукт у великих обсягах, не йде мова про властивості, йдеться про однорідність, повторюваність, стабільність. З різного за типом і складом молока, який коливається в залежності від корму, захворювань і пори року, треба зробити настільки однаковий продукт, щоб ви завжди його отримували «як першого разу». 

Натомість у невеликих/крафтових виробників і тут і в Європі буде певне коливання смаку. Це як запуск друкарського станка на великий тираж поліграфії – і картина, намальована руками художника. Обсяг і можливість повторюваності різна.

Деякі продукти не можна продавати там

Просто в них вимоги інші. Або смакові побажання вищі. Однак виробництву треба завантажитися на повну, щоб знизити собівартість. Так і їхні, і наші великі виробники запускають «приховані» торговельні марки, про які вони не згадують, бо це треш трешовий, але це обсяг, який дозволяє заробляти їм на інших продуктах. 

Виходить, що запускається станок і все не дуже хороше скидається у країни третього світу. Це ж робочі місця, від них Європа не відмовиться, а українці все стерплять.

Чому це все потрапляє на полиці і просувається? 

Мережі на цьому продукті заробляють більше (60% проти 40%), терміни придатності продукту дозволяють мати місце для маневрів, можна замовити товар зі зміненим складом, про що не дізнається покупець, немає джерел, які б розказали про те, із чого і як виготовляється продукт там.  

Масовий продукт з Європи порівнюють із крафтовим українським продуктом, тому що ціна в них приблизно однакова. Справжній крафтовий європейський продукт в Україні буде коштувати вдвічі дорожче за крафтовий український. 

Вимоги і кредит довіри до імпортного продукту та нашого від продуктових мереж та покупців кардинально різні. Український виробник не повинен використовувати нічого, окрім молитви і солі з перцем, а імпортному можна мати в складі по 15–20 харчових добавок, які роблять його практично безсмертним. Гляньте самі на етикетку наступного разу в магазині – здивуєтесь.

У той час, коли весь світ розвиває історію локального виробництва, українці продовжують підтримувати чужі економіки. Тим самим ми самі: не даємо розвиватись економіці, стимулюємо ріст курсу валют, їмо стабілізоване «абишо» замість хороших продуктів, віримо в казки та ведемось на маркетинг замість раціональних речей. 

Ще два роки тому я би погодився, що немає українських крафтових виробників, з яких вибирати. Але зараз ситуація змінилась, змініться і ви. Спробуйте хоча б, що таке локальний виробник. Ми живемо своєю справою, дбаємо про склад продуктів як про зіницю ока і живемо ось тут, поряд з вами.