Ми хочемо встановити імена всіх жертв Голодомору і за одні вихідні зібрали на це 3,5 млн грн. Як нам це вдалось

Напередодні 28 листопада в Україні Postmen разом з Фондом розвитку Музею Голодомору запустили платформу збору коштів «Зерна правди», мета якої зібрати $60 млн для створення Музею Голодомору й експозицій світового рівня.

Це найбільша кампанія зі збору коштів, яка коли-небудь стартувала в Україні, і її перші успіхи дають надію на успішне завершення мети – за перші вихідні на сайті платформи зібрали понад 3,5 млн грн і вшанували більш як 2 тис. жертв. 

Створення айдентики національних проєктів, тим більше на такі чутливі теми, як Голодомор, – найскладніше завдання. Ця тема зачіпає кожного українця, і це не простір для «хайпу». Тому всі подібні проєкти починаються з великих досліджень – кількісних і якісних. Ми зібрали масу висновків протягом цієї роботи.

Пожертва відроджує пам’ять про одну жертву

У процесі дослідження ми побачили, що Голодомор торкнувся близько 60% родин сьогоднішніх українців, 37% мають свідчення, фото та документи щодо цього періоду і готові ними ділитися. Ми також побачили величезну підтримку як ідеї Музею світового рівня, так і готовність робити пожертви на його створення.

З інших досліджень про благодійність, які ми робили в межах ребрендингу Української біржі благодійності (Postmen створив бренд Dobro.ua який прийшов на зміну Ubb.org.ua), ми знали, що українці більше готові робити пожертви, коли це стосується конкретної людини, і значно менш охоче підтримують широкі програми чи проєкти, які працюють з якоюсь проблемою чи великою метою. Тому першою задачею було знайти,  як, працюючи з темою Голодомору, створити фандрейзинг-платформу, яка б зав’язувала пожертви на конкретну людину.  

Так народилась ідея, щоб кожна пожертва відкривала ім’я однієї жертви Голодомору. Така концепція також надавала всьому процесу характеру історичного – працювати на місію відновлення всіх імен жертв і встановлювати їхню кількість. Проміжні назви платформи включали варіанти 7000001.org (апеляція до кількості жертв Голодомору) та Holodomor.ua (спроба зайняти всю онлайн-територію проблематики Голодомору). 

Зерно

Зерно стало центральним символом айдентики із цілого ряду причин. По-перше, ми вважали свічку занадто універсальним меморіальним символом, тому відмовились від роботи зі свічкою. По-друге, зерно для України є прасимволом, і ми знаходимо його на найдавніших орнаментах трипільської культури. І зрештою, весь Голодомор навколо зерна – зерна, яке забирали у селян і яке в ці часи стає не просто символом життя, а буквально і значить життя – спроможність вижити. 

Тому кожне життя втілиться в зернині. Ми розуміли, що як і людські життя, наші Зерна мають бути унікальними. І вони мають бути впізнаваними і підлягати єдиному тлумаченню. 

І тут почалися справжні виклики і справжня робота. Під час візуального дослідження ми передивились тисячі зерен у трипільській культурі, сучасній культурі та ботаніці. 

Наші перші ескізи показали ряд проблем. Коли зображуєш зерно пшениці, люди бачать що завгодно, але не зерна. Лише символ кавового зерна є іконічним і досить усталеним. Для пшениці такого універсального символу не виявилось. Ми радились із художниками і мистецькими кураторами, однак вони лише погоджувались із нашими знахідками – так, із зерном працювати складно, ймовірно, взагалі неможливо створити щось, що кожен буде впізнавати як зернину пшениці.

Фокус-групи ідентифікували перші ескізи як зерна різних рослин: від соняшника до ячменя. Бачили в них пелюстки тюльпанів чи шкарлупки «сємок». Ще частина аудиторії бачила прадавні первородні символи, і ми із жахом подумали, чи не ставить це хрест на всій ідеї.  

Продовжуючи експерименти, ми знайшли рішення щодо унікальності, коли почали створювати фізичні відбитки зерна на папері. Кожне зерно виходило унікальним – навіть якщо принтувати його з однієї зернини. Однак кожна окрема зернина вгадувалась погано. 

Нас це не зупиняло, і на якомусь етапі ми вважали, що так і може бути – хай кожна зернина буде не достатньо впізнаваною, але коли ми їх покажемо багато, не буде ніяких сумнівів. 

Трафарет для унікальних відбитків

Ще одна проблема – як створити мільйони відбитків? Бо ж кожне зерно має бути унікальним, а, відроджуючи пам’ять про вбитих у часи Голодомору, нам потрібно буде задіяти не менше ніж 4,5 млн зерен. Якщо  щосекунди творити принт зерна, то лише на їх створення піде 81 день без сну і перерв. Або, більш імовірно, рік чи навіть кілька. 

Ми зрозуміли, що створення зерен треба робити всією країною. Так з’явилась ідея проведення національного уроку «Зерна» у форматі майстер-класу – коли діти та дорослі з допомогою художників створять мільйони зерен і завантажать їх на електронну платформу. 

Щоб керувати таким масовим процесом і мати контрольований результат, ми вирішили створити трафарет, який би задав форму, а в ході майстер-класу кожен би сам наповнив цю порожнечу своїми відбитками, узорами, символами і в такий спосіб ми мали би мільйони унікальних, але стилістично подібних зернин. 

Робота із трафаретом підвела нас до фінальної ідеї щодо брендингу: а що, якщо візуальною аутентикою стане пустота, ніщо, трафаретна дірка? Із цього ніщо сучасники творитимуть зерна, наповнюючи їх своїми сенсами, узорами, відбитками, творячи мільйони унікальних зернин, кожна в пам’ять про одну жертву Голодомору. 

Трафарет можна заповнювати по-різному і не лише фізично. Кожен сам обирає, чим наповнити пустоту: власним відбитком пальця, фотографією, часом, коштами чи спогадами. Це дозволяє щоразу створювати безліч унікальних персоналізованих зерен за допомогою лише одного трафарету, який скрізь залишається центральним образом та основою айдентики.

Наповнюючи порожній трафарет, ми з нічого, з мороку створюємо зернину. 

По суті, на початку ми маємо щось, що лише належить заповнити. Як і пам’ять, з якої намагались витерти події Голодомору, – трафарет є пустим. Однак зусиллями кожного окремого українця ця порожнеча буде заповнена – і в візуальному сенсі, і в частині спогадів, свідчень і матеріалів, і в частині коштів на створення музею. 

Платформа Zernapravdy.org

Нарешті всі частини з’єднались e єдине струнке рішення концепту платформи «Зерна правди», де кожен охочий не просто вносить кошти, а відновлює пам’ять про конкретну людину – пророщує своє зерно правди. 

Таким чином ми розробили динамічну айдентику, яка створюється з мільйонів неповторних зерен. Це перша у світі айдентика, яка початково є нічим – пустотою і наповнюється пам’яттю по мірі розвитку проєкту. 

На платформі мають «прорости» віртуальні персональні зернини, які повернуть пам’ять про реальних жертв. Кожен внесок відкриває одну зернину з реальним іменем жертви Голодомору з оцифрованого Мартирологу, у якому 900 тисяч імен загиблих у 1932–1933 роках українців. 

Музей Голодомору продовжує оцифровувати наявні імена, які в режимі реального часу з’являються на сайті. Проте місія музею – зібрати й відновити пам’ять про всіх загиблих під час Голодомору, яких, за різними оцінками, від  3,5 млн до понад 7 млн з урахуванням ненароджених дітей. 

Над проєктом ми працювали разом з командою: артдиректорка Ірина Павлова, акаунтменеджерка Анна Савчук, креативна копірайтерка Люба Петренко.