Ми починали з коміксів, а тепер робимо супутники, які може зібрати й запустити кожен. Наша історія

Я – співзасновник космічних стартапів Lunar Research Project, Space Cossacks і співавтор проєкту MySatUA.

А почалася вся історія з коміксів. Ми із співзасновником фанатіли від космічної теми, обмінювалися думками, обговорювали, що в нас немає крутих коміксів, які б могли подобатися підліткам. Так виникла ідея намалювати комікс про пригоди козаків у космосі. 

Як ми запустили проєкт і зробили деякі технології реальними

Із часом ми зрозуміли, що технології з космічної фантастики, наприклад повітряний старт ракет з куль, у світі вже реалізують. Тож вирішили зробити реальними деякі технології, які описали в коміксах.

Наприклад, проєктуємо стратостати, робили надувні кулі оригінальної конструкції для пусків у стратосферу. Навіть створювали невеличкі аматорські ракети, але від цієї галузі вже відійшли. 

Сторінка з коміксу

Ще приклад: у нашому коміксі козаки носили екзоскелет. За історією, він робив їх сильнішими. Ми вирішили його перенести з паперу в реальне життя в якості тренажеру для космосу. Оскільки на МКС, наприклад, немає гравітації, м’язи астронавтів швидко атрофуються. 

Сторінка з коміксу

Вперше публічно команда Space Cossacks заявила про себе у 2016 році на чемпіонаті світу з ракетомодельного спорту. Ми представили ідею «дрон для запуску ракет із повітря». 

Зараз у Space Cossacks працюємо над створенням власного мікросупутника, запускаємо у стратосферу аеростати для повітряних знімань, спостережень і наукових експериментів. 

Space Cossacks вже підкорюють стратосферу

У наших стратосферних місіях багато часу витрачали на R&D, на тестування та розробку компонентів. Цей досвід плануємо використати, щоб розробити повноцінний космічний супутник – кубсат.

Також під час спілкування з потенційними «космічними» замовниками ми побачили, що є інтерес до диплоєрів – це системи, які випускають супутники з ракети.

Уже маємо попередні домовленості зі стартапами в Європі на бартерні пуски супутників: таких грошей у нас нема для повноцінної оплати пуску, але ми своїми послугами та навичками плануємо розрахуватися. 

Крім того, ми заснували лабораторію Lunar Research Service для тестування апаратури та матеріалів в умовах, наближених до космічних.

Наші плани та галузі роботи

Ми допомагаємо стартапам перевірити, як працюватимуть їхні рішення в космосі. Такі тести потрібні, щоб продемонструвати інвесторам і замовникам потенціал своїх технологій.

Серед клієнтів лабораторії – заснований вихідцем з України стартап Spacebit, який підписав контракт з американською компанією Astrobotic на доставлення свого місяцеходу на Місяць у 2021 році.

Для лабораторії розробили камеру, що імітує умови Марсу. Подібні наукові камери є в університетах, на спеціальних державних підприємствах, які займаються космосом. Але «прийти з вулиці» і скористатись таким обладнанням неможливо, тому доводиться робити самим.

Ми продовжуємо розвиток нашої лабораторії, плануємо її оновити, щоб проводити вібротести; тести на механічні, акустичні випробування та на електромагнітну міцність приладів. 

А взагалі, ми мріємо про Місяць. Є кілька ідей, як полегшити життя роботам, які полетять на Місяць.  

Звідки гроші на космос

Жодних грантів чи інвестицій на проєкти ми не отримували. Вели перемовини з українськими та закордонними інвесторами, які зацікавлені у проєктах, але поки що умови були невигідні.

Ми розробляємо не класичні венчурні IT-стартапи, де можна приблизно порахувати кінцеву вартість. Космічні технології та їх монетизація набагато складніші.

Звідки тоді гроші? Я і колеги маємо основні роботи, тому у проєкти вкладаємо власні заощадження. Щомісяця витрачаємо $400 на утримання лабораторії, орендуємо приміщення в 50 м² на заводі.

Ще від $1000 на місяць потрібно на оплату роботи інженерів-фрилансерів, невеличкої маркетингової команди.

Наша ідея: кожному українцю – по «супутнику»

Я співавтор проєкту MуSatUA. Це навчальний набір, що являє собою супутник-конструктор, під час складання якого можна вивчити основи програмування, фізики, орбітальної механіки, електроніки і STEM.

Модель супутника в наборі цікава для дорослих і дітей: це класне хобі, навчання, якісний сімейний час разом. А ще інструмент для освоєння нових IT-навичок для дорослих і дітей. 

Розробка навчального набору MySatUA

Нещодавно ми запустили краудфандингову кампанію на майданчику «Спільнокошт», і вже зібрали необхідну мінімальну суму для розвитку. Але отримати свій екземпляр конструктора-супутника або просто підтримати ініціативу можна ще протягом майже місяця. Ми вдячні будь-якій підтримці – гривнею або публікацією в соціальних мережах.

Насправді навчальну модель кубсату (від англ. Cube Satellite – тип малих супутників для космічних досліджень із стандартизованим об’ємом 10×10×10 см³) ми створили, бо нам потрібна була недорога модель справжнього супутника українського виробництва. 

Тому команда наших стартапів Lunar Research Service і Space Cossacks спільними зусиллями розробила модульний супутник для внутрішніх цілей і варіант навчального набору для STEM-освіти, який згодом сформувався в самостійний проєкт MySatUA.

Навчальний набір-конструктор MySatUA

Навчальний набір MySatUA має весь функціонал реального наносупутника: отримання та обробка команд для камери, збір телеметрії про стан апарата та навколишнього середовища (освітлення кожної зі сторін, температури, параметри батареї, положення у просторі, положення відносно магнітного поля Землі тощо), модуль контролю живлення.

У процесі діяльності Space Cossacks ми вже не раз запускали апарати у стратосферу. Умови там – до 71 градусів нижче нуля й тиск 1% від нормального (як на Марсі!).

Додаткові складнощі – це вібрації, а також відсутність повітря для відбору тепла з електроніки. Тож техніка має бути по-іншому укомплектована, ніж на Землі. Відео наших запусків стратостатів можна подивитися на YouTube-каналі. 

Фото з космосу

Наразі ми розробили навчальні набори MySatUA, які не вимагають особливих умов для роботи. Але при заміні низки компонентів на придатні для роботи в екстремальних умовах його можна буде запускати у стратосферу. 

До речі, один із варіантів винагороди на «Спільнокошті» – бронь місця на кулі, яку ми запускатимемо у стратосферу.

Як це – запустити супутники в Україні?

Ми вирішили створювати власний наносупутник, бо після тривалих пошуків переконалися, що купити реальний кубсат вітчизняного виробництва неможливо. А дешеві модульні рішення, яких повно в інших країнах, в Україні відсутні. 

На жаль, у нашій країні, незважаючи на багатий космічний спадок Радянського Союзу, наносупутники розробляють усього кілька спеціалізованих лабораторій.

Коли ми планували запускати стартап з виготовлення власних супутників, нам не було з ким навіть проконсультуватися. Мені здається, що українська космічна інженерія перебуває в інформаційному вакуумі.

Але є і позитив. Коли ми почали працювати над створенням власного наносупутника, то написали в Державне космічне агентство: «Ми зробили кубсат. Що нам далі з ним робити? Як його запустити?» Бо алгоритм запуску непростий: його треба зареєструвати в ООН, отримати дозвіл, відвезти до компанії лонч-провайдера (хто запускає на ракетах).

У космічному агентстві нам відповіли, що від нас потрібно лише заповнити форму на сайті, а із подальшим оформленням повністю допоможуть. 

Взагалі, Державне космічне агентство йде на контакт із стартапами, не ігнорує запити. Звичайно, у них немає фінансових ресурсів на підтримку таких стартапів, але агентство готове вести діалог. До речі, якщо комусь із читачів цікаво, як запустити кубсат, у мене є детальна відповідь-алгоритм від космічного агентства. Я із задоволенням поділюсь цією інформацією по запиту, пишіть. 

За останні роки в Україні лише Київський політех запускав супутники. На жаль, більш ніхто. Ми хочемо, щоб інші виші та навіть школи збирали свої супутники чи інші космічні апарати.

У ЄС та США школярі реально створюють такі робочі проєкти. Ми хочемо, щоб навчальний конструктор-супутник MySatUA зацікавив інженерів інших галузей, аматорів космосу, школярів і студентів рухатись далі.