Провели понад 3 тис. діалогів. Ми підходили до людей у людних місцях і запрошували їх до благодійності: що із цього вийшло

Із серпня наша організація тестує новий благодійний підхід на київських локаціях – face-to-face. Це коли представники організації напряму звертаються до перехожих і розповідають про проєкт. Ми зрозуміли: в Україні до такого формату бізнесу ще потрібно звикнути. Ми вели переговори з низкою ТРЦ і вже отримали позитивні відповіді від двох бізнесів. З якою аргументацією відмовляють і що отримують бренди, які погоджуються, я хочу розповісти в цій колонці.

Face-to-face

Суть face-to-face (f2f, або «прямого діалогу») в тому, що представники організації (ми називаємо їх фейсерами) проводять кілька годин у торговельному центрі, магазині або інших місцях скупчення людей, звертаються до відвідувачів і розповідають про свій благодійний проєкт.

Такі люди не приймають готівку та товари, натомість пропонують підписатися на допомогу через сайт, щоб робити щомісячні внески. 

«Фейсери» в одному зі столичних ТРЦ

Залучення благодійників методом face-to-face показало свою ефективність у світі ще з кінця 80-х років. У якій-небудь Австрії або Польщі можна зайти в один ТРЦ і зустріти «фейсерів» від Greenpeace, а поруч у сусідньому – від Всесвітнього фонду дикої природи (WWF). Цей канал також використовують UNICEF, Amnesty International та інші великі організації.

Так працюють польські «фейсери»

Наприклад, «СОС Дитячі Містечка Польща» розпочали тестувати f2f ще e 2011-му. Наразі проєкт охоплює всю Польщу, інформаційні представники працюють у великих містах і містечках. Додатково польські колеги реалізують проєкт door-to-door, коли інформаційні представники приходять до квартир та будинків людей і спілкуються з ними.

А так запрошують до благодійності в Сербії

Зручний і дієвий формат

Формат face-to-face допомагає залучити у проєкт ту аудиторію, до якої не завжди вдається «дотягнутися» через соціальні мережі або диджитал-рекламу. До того ж особисте спілкування дозволяє поставити будь-які запитання, зрозуміти механізм роботи та емоційніше відреагувати на проблему. Якщо стрічку у Facebook ми прогортаємо миттєво, особиста розмова може тривати до 10 хвилин і на довше відкладається в пам’яті.

За роки реалізації f2f-проєкту поляки звикли до такого формату, тож деякі люди підписуються на підтримку відразу декількох організацій. Такий формат зарекомендував себе як зручний і дієвий. Завдяки цьому проєкту в «СОС Дитячі Містечка Польща» з’явились десятки тисяч регулярних благодійників.

Наша організація, «СОС Дитячі Містечка» працює з проблемою сирітства. Нам важливі не тільки одноразові ситуативні внески, а перш за все стабільне отримання коштів від благодійників: так ми можемо планувати свою діяльність. Саме тому нам найкраще підходить схема із залученням благодійників на щомісячній основі за форматом підписки: погоджуєтеся один раз, а платежі щомісяця списуються автоматично, як у Netflix. Це дозволяє благодійникам не забути про платіж, а нам – розуміти, скільком дітям ми зможемо регулярно допомагати.

Як це працює в Україні

Ми почали проводити переговори з бізнесами ще до карантину. Запуск програми кілька разів відкладався через пандемію. Першими відгукнулись і підтримали «Ашан Рів Гош» та ТРЦ «РайON». Якщо обирати першу трійку аргументів, чому інші бізнеси наразі відмовилися, вона буде такою:

1. Не готові до такого формату роботи. Звикли до класичніших благодійних проєктів на кшталт «Долоньки щастя» в McDonald’s або схожої акції «Я допомагаю» у KFC, яка реалізується на підтримку нашої організації.
2. Підтримують інші благодійні організації, тому працюють тільки з ними.
3. Взяли тривалу паузу, щоб подумати.

За понад три тижні тестового періоду проєкту в серпні – вересні, наші представники провели понад 3 тис. діалогів. Та, найголовніше, 64 благодійники долучилися до підтримки. Середня сума щомісячної допомоги – 320 гривень, а це дорівнює вартості консультації логопеда, психолога чи корекційного педагога для однієї дитини.

Після підписання на щомісячну допомогу благодійник долучається до Клубу друзів «СОС Дитячі Містечка». Ми підтримуємо комунікацію телефоном і через імейл, надсилаємо новини, звіти, ділимось історіями дітей, щоб люди бачили, як використовується їхня допомога.

Про процес роботи

Під час роботи у «фейсерів» трапляються різні історії, але в більшості випадків реакція на проєкт позитивна. Особливо зворушливо, коли долучилася молода дівчина, яка сама виросла без батьків, допомагає власним брату та сестрам. А тепер ще й дітям у наших програмах.

Люди розділяють ідею, що кожна дитина потребує родини, що саме завдяки підтримці батьків можна вирости щасливим дорослим, розкрити власний потенціал, отримати модель побудови власної сім’ї в майбутньому.

Відновити проєкт плануємо із середини жовтня. Найближчим часом наші представники з’являться в ТРК «Проспект» та ТРЦ «РайON». Їх легко впізнати, оскільки вони в брендованому одязі з логотипом організації, у кожного бейдж із прізвищем, ім’ям, фотографією, а також ID-номером. Ця інформація є в нас на сайті, тож можна легко перевірити, чи справді перед вами наш представник.

«Фейсери» працюють у прохідних місцях ТРЦ чи супермаркетів, щоб не заважати купівлі товарів. Під час діалогу з людьми розповідають про проблему сирітства в Україні та як наша організація працює над її вирішенням, допомагає дітям, котрі втратили батьківське піклування. Наприкінці розмови пропонується формат щомісячної підтримки, оскільки саме він забезпечує сталість роботи організації.

Фактори успіху

У роботі з бізнесом ми зрозуміли, що успіх подібних проєктів залежить від таких факторів:

1. Впізнаваності благодійної організації в Україні. «СОС Дитячі Містечка» існує вже понад 70 років і працює ув 136 країнах і територіях світу, а в Україні – 18 років, територіально ми наразі представлені в Київській і Луганській областях. 
Онлайн-курс повного дня Front-end developer від Mate academy.
Ви зможете навчитись створювати сторінки вебсайтів чи застосунків. А після завершення курсу ми гарантуємо працевлаштування.
Отримати знижку на курс
2. Поширеності формату. Формат face-to-face в Україні поки що не надто поширений, тому в менеджменту є побоювання, як це сприймуть їхні відвідувачі, чи не обтяжить їх така комунікація. Якщо в сусідній Польщі до такого формату встигли звикнути, то для України це нове явище, яке потребує розвитку та випрацювання довіри.
3. Готовності бути першопрохідцями та переймати світовий досвід. Далеко не кожен бізнес готовий експериментувати. Тож ставлення компаній до таких пропозицій відбиває, чи вистачає їм сміливості, щоб стати локомотивом у своїй країні для впровадження світових трендів.

Резюмуючи

Коли ми започатковували в Україні благодійний проєкт face-to-face, тверезо розуміли: першопрохідцям завжди важко, тож навряд чи більша частина бізнесу відразу радо чекатиме наших представників у своїх ТРЦ, а відвідувачі всі, як один, з позитивом сприймуть нашу появу.

Але вже зараз за підсумками місяця роботи проєкту можна сміливо сказати: це робочий формат для залучення благодійників, які готові регулярно підтримувати діяльність благодійних організацій і долучатись до розв’язання соціальних проблем. 

Тренд на соціальну відповідальність бізнесу набирає обертів. За дослідженням компанії Nielsen, 70% українців готові платити більше за продукти компаній, що відповідально ставляться до суспільства та довкілля.

А в щорічному звіті Zagoriy Foundation «Благодійність очима українців» сказано, що майже 2/3 наших співвітчизників виступали в ролі благодійника за останні 12 місяців. І цей показник виріс у порівнянні із 2019 роком на 7%. А сума пожертви пересічного українця відносно 2019 року зросла вдвічі.

Отже, маємо величезне поле для ефективної роботи. А отже, благодійним організаціям варто шукати нові підходи роботи з благодійниками, щоб ця тенденція тільки посилювалася. А бізнесам – прислуховуватися до своїх покупців та їхніх цінностей.