«Гроші на бізнес заробив, охороняючи золоту копальню в Африці». Історія KravaKnives

Олександр Кравчук – львів’янин, який у 2015 році заснував власний бренд ножів KravaKnives. Гроші для відкриття власної справи заробив у Африці, а перший досвід із виготовлення ножів здобув, працюючи в єдиному тоді спеціалізованому магазині у Львові. MC Today він розповів, як хобі переросло у бізнес.

Зародження пристрасті

 Хлопець народився й виріс у Львові. Навчався там на спеціальності «Менеджмент», однак кинув університет після другого курсу, дізнався від друга про один із перших тематичних магазинів міста, де продавали ножі. Він називався «Штурм».

«Я зацікавився ножами – складними й тактичними, їхнім дизайном. Згодом у них з’явилась вакансія продавця-консультанта, і мене взяли на роботу, – розповідає Олександр. – Найперше звертаю увагу на дизайн – ми живемо в такий час, коли ніж не є предметом першої необхідності – ми не добуваємо їжу, як первісні люди, не обороняємось від ворожих племен. Ніж тепер, імовірніше, є аксесуаром, який підбирають під одяг, як це роблять із краватками чи годинниками».

Саме тоді вирішив виготовити власний ніж. Зробив його в себе вдома, на балконі, матеріалом послугувала пила. Хлопець визнає, що ніж виявився негарним та незграбним, але він досі лежить у його колекції.

«Зараз інколи подумую переробити, але все ж це пам’ять – перший ніж. А тому хай залишиться яким є», – каже хлопець.

 Працюючи консультантом, він вивчив теорію про матеріали, конструкцію ножів, методи виготовлення, а практичні навички відточував із кожним новим виробом і переглядаючи відеоуроки на YouTube.

Африка

«Через кілька років я вже мав багаж знань, щоб самостійно виготовляти ножі, але через роботу бракувало на це часу. Одного разу у відпустку я поїхав автостопом до Амстердама. Мене це дуже надихнуло – здалося, що весь світ відкритий переді мною. Після поїздки товариш запропонував роботу в Африці, і я без довгих роздумів погодився», – згадує Олександр.

Він покинув роботу і на вісім місяців поїхав охороняти золоту копальню в джунглях Гани, біля Гвінейської затоки Атлантичного океану. До найближчого міста було 200 км, навколо – дикі африканські ліси.

«З України я був не сам – зі Львова нас було восьмеро. Вранці, під час сніданку, було дуже приємно чути “Смачного” і “Доброго ранку”, – розповідає підприємець. – Джунглі цікаві, живі, але ворожі. Всюди рослини з шипами, які могли роздерти одяг. Якось місцеві ходили полювати на пітона і принесли його шкіру в подарунок».

Працювали посеред джунглів. Золото добувають відкритим способом – величезний кар’єр, звідки тоннами вивозиться руда, з якої згодом дістають невелику частку золота. Кількість золота на тонну руди може коливатися від 0,3 до 1,8 г. Такий спосіб здебільшого поширений в Африці та Південній Америці.

Із Гани Олександрові вдалося привезти кілька ножів – справжнє мачете та ножі окапі. Останні, хоч і не дуже рідкісні, але мають цікаву історію – їх почали виготовляти в Німеччині на початку ХХ століття для колоній в Африці. Звідси й назва – окапі, це вид парнокопитних, з родини жирафових, яких відкрили в 1901 році.

Власна справа

Повернувшись із Африки, Сашко не повернувся на роботу, а інвестував зароблені гроші у відкриття власної справи – орендував приміщення для майстерні, закупив частину обладнання та розхідні матеріали. На це витратив кілька тисяч доларів, які привіз із заробітків, проте скільки саме – не ділиться. Згодом позичив суттєву суму, щоб закупити більшу кількість матеріалів та краще обладнання.

 Олександр розповідає, що від початку вирішив віддати частину процесу виробництва ножів на аутсорс – це гідроабразивна різка (використовується для різання сплавів і металів, кераміки тощо – прим. ред.) та попереднє відточення. Основне, на його думку, а саме – дизайн, моделювання та завершення виробу, він залишає за собою.

«Коли ти робиш ножі сам, у тебе природно бракуватиме часу на те, щоб самостійно займатись усіма процесами в майстерні. До того ж для цього потрібно мати необхідні навички, а для цього треба багато часу та практики, – наголошує засновник KravaKnives. – Не менш важливою частиною є економічна. Добротний верстат може коштувати десятки тисяч доларів, і коли починаєш власну справу, рідко коли можеш знайти такі кошти».

Загалом процес виготовлення ножа виглядає так. Олександр купує лист сталі, який одразу передає на гідроабразивну різку металу. Гідроріз вирізає на листі заготовки ножів за допомогою води з піском, які подають під високим тиском.

Лист має розмір 1 м на 2 м, з нього виходить кілька десятків лез. Далі їх обробляють і заточуть. Після цього виріб довершує Олександр, декорує його – вирізьблює та відточує метал, а також самостійно виготовляє руків’я та піхви (чохол для ножів – прим. ред.). Для цих двох частин ножа він ніколи не використовує дерево чи інші природні матеріали, пояснюючи це турботою про навколишнє середовище.

Розвиток справи

Нині модельний ряд ножів KravaKnives нараховує сім зразків. Це базові моделі, які за бажанням покупця можна персоналізувати: змінити, наприклад, колір руків’я чи піхов.

«Колись цю оптимізацію я зробив через лінь – виокремив сім моделей, якими буду займатись. Для мене важливо, щоб ніж мав естетичний вигляд, хоча ергономіка також потрібна, але для кожного це індивідуально – ніж потрібно взяти руку, і тоді ти зрозумієш, чи “твій” він», – пояснює майстер.

Усі ножі Олександра Full-Tang – це значить, що леза мають довгий хвостовик, який доходить до кінця руків’я. Його він обшиває скловолокном. Ножі Full-Tang вважають найбільш надійними та універсальними в застосуванні – від обробки туші до рубки гілля.

Олександр називає свої ножі іменами з української флори та фауни – «Крук», «Кажан», «Поганка», хоча є леза з назвою «Негідник» та «Скелетон». Крім дизайну, вони різняться довжиною леза та застосуванням. Наприклад, «Поганка» – це міський ножик із коротким лезом та широким спектром застосування. 

Продукцію підприємець реалізовує через соцмережі Facebook та Instagram, а також через міжнародну платформу електронної комерції Etsy. Через те, що більшість клієнтів з-за кордону, ножі надсилає поштою.

«Ножі – специфічний товар для пересилок. Звісно, бувають проблеми на митниці, саме тому клинки з довгим лезом доводиться сертифікувати в МВС як такі, що не належать до холодної зброї. Схожий випадок був, коли я віз ножі на виставку, здав речі в багаж. Після проходження контролю в мене була розмова з митником, доводилось пояснювати, чому я везу ножі», – зізнається Олександр.

Бувають випадки, коли на пошті крадуть, але це, як зазначає хлопець, типово для дорогих аксесуарів. До слова, вартість ножів KravaKnives становить від $50 до $200. Олександр не ділиться інформацією про заробітки, але визнає – виробництво ножів є високомаржинальним бізнесом.

«Ножі купують найрізноманітніші люди. Географія продажів становить понад 30 країн. Знаю, що мої ножі є у відомих колекціонерів, я давав ножі пластунам, які подорожували на станцію Академіка Вернадського в Антарктиді. Також нещодавно в мене замовили нагородні ножі для бійців “Азову”», – ділиться хлопець.

 Нині він робить ремонт і переводить частину виробництва до себе в майстерню. Надалі планує відкрити власний магазин-майстерню, де поряд із ножами хоче виготовляти інші аксесуари та освоїти процес виробництва ножів складного типу – такі, хоч і менш надійні, зате компактні та зручні у використанні.