Адвент-календарі, дідухи, співи та традиційне печиво. Як норвежці святкують Різдво

В Норвегії мене огортає такий сум і пекучий біль! Норвежці цінують свої традиції, дотримуються їх. І постійно мене питають: «А ви випікаєте печиво до Різдва?», «А українці роблять обереги з пшениці?», «А коли ви даруєте подарунки?». А я нічого не можу відповісти. У мене навертаються сльози.

Готуються за 4 тижні, а подарунками обмінюються рівно о 17:00. Як норвежці святкують Різдво

Зараз наші традиції – це клаптикове явище

Я не знаю як їм пояснити, що нас останні 300 років знищують. Наш народ, нашу ідентичність, нашу культуру, нашу віру, нашу релігію, наші традиції. Як пояснити, наприклад, наше Розстріляне відродження? Як пояснити те, що в Соловках, на Колимі, в ГУЛАГу, під час трьох голодоморів знищували цілі сімʼї? А ті, що вижили боялись повісити ікону, боялись проявляти свою ідентичність? Як пояснити, що система нас намагалась перетворити на рабів одного царя в одній імперії, а потім на безлику «ячєйку общества»?

А саме гірке те, що нашим тиранам це вдалося. І давайте будемо чесними – це ми не зберегли нас самих. Зараз наші традиції – це клаптикове явище, в окремих сімʼях, в музеях старожитності, в маленьких селах. А ми, як нація зі своєю ідентичністю? Нас немає. Нас поглинули. Спочатку тирани, а потім і ми самі.

Я з жахом слухаю як «українці» сумують за МПЦУ, за СРСР… За усім тим непотребом… Ми всі не зберегли. Але й на рівні держави ніхто сильно не відроджував. Різдво «затерлось» і «відсунулось на другий план», бо Нового року як свята всі чекають більше, ніж Різдва. Бо подарунки дарують на Новий рік, і це робить якийсь «Дєд Мороз». А Різдво, для більшості, – це шостий день коли «я вже не можу більше їсти!».

У Норвегії є свої дідухи

Норвезька солом’яна прикраса / Фото: Facebook Ірини Горбачової

Я не можу вам передати моє здивування, коли в Норвегії я побачила практично наш дідух майже в кожному дворі! Відмінність в формі – вони плетуть дідух у формі свійської тварини. В їхньому кліматі виростити тварину легше, ніж пшеницю. Це їх традиційна прикраса до Різдва – фігура з колосків жита, чи пшениці, чи просто з сіна.

Повірте, ці люди на «теслах» теж не мають в кожному дворі посіяного жита чи пшениці, але у них є фермери, які вирощують це жито, збирають і віддають в школи. А школи роблять дідухи та продають всім бажаючим. І з охочих купити черга в онлайн групах за багато тижнів. А потім діти класу складають ці гроші до загальної суми святкування випускного. В класі у мого Тимофія – це поїздка в Іспанію. І ці діти розуміють його значення, вони плетуть дідухи разом з вчителями! А ще знають як заробляються гроші. У великих містах дідухи можна купити в магазинах.

Основа традицій – духовність та національна ідентичність

А ще норвежці випікають печиво, багато різного печива. Знаєте, ось ті імбирні будиночки, чоловічки, різні звірятка, ангелики. Все пахне корицею, імбиром, спеціями та затишком. А ще вони починають готуватись до Різдва за чотири тижні. Кожної неділі вони запалюють свічку фіолетового кольору, бо фіолетовий – це колір Різдва. Священники правлять службу в шатах фіолетового кольору. Запалюють свічку і співають пісню про мир, про добро, про любов, про біженців, про вʼязнів, про нужденних, про спасіння. А свічник готують власноруч або купують. Але він традиційно з природних матеріалів: збитих кульок з моху, шишок та ялинки.

Ще є традиція з адвент календарями. Це коли від 01.12 і до 24.12 щодня можна щось взяти для себе. Для дітей вони роблять самі, або купують. Це і маленькі подаруночки, і солодощі. Для дорослих це, переважно, лотереї, вони дуже їх люблять! І ці календарі у всіх можливих варіаціях: від будиночків з віконцями з написом кожної дати до пошитих вручну килимків з 24-ма кишеньками. А в школі діти витягають кожного дня з коробочки згорток, на якому написала розвага цього дня для класу.

Ще у норвежців є запозичена традиція святкувати день Святої Лусії. Всі співають пісню «Санта Лусія» і печуть здобні булочки у формі гачечків. Вони дарують подарунки один одному тоді, коли їм зручно, але відкривають їх рівно о 17:00 24.12. (Час, від регіону, може відрізнятися) І це непорушна традиція.

Звичайно, є і традиційні страви. А ще є традиційне домашнє імбирне пиво. Але цьому приділяється дуже мало уваги. Основа – це духовність, традиції, національна ідентичність. І у цьому усвідомленні всі: від маленького до старого. І уряд як фундамент!

Я дивлюсь на цей світ і я захоплююсь цими людьми. Вони змогли це зберегти. Вони передають це дітям і онукам. Вони не розгубили цього в період індустріалізації, в епоху капіталізму, в реаліях сьогодення. Вони чекають Різдва, як найвеличнішого свята! Готуються, прикрашають вогниками та свічками домівки й подвірʼя, наряджають ялинки, ставлять дідухи, моляться, співають пісень і печуть смачне печиво, яке пахне затишком, домом і святом.

Чи змогли б зберегти це ми за інших умов? Напевне, так. Чи варто це зберігати і передавати наступним поколінням? Безумовно так! Чи має це бути в національній ідеї на рівні уряду? 100% так. Це не повчальний допис, ні. Цей допис про мене, про мої відчуття, про моє захоплення і про моє усвідомлення трагедії на рівні знищення нашої нації та перетворення нас на стадо, якому немає різниці чи Дід Мороз чи Святий Миколай.

Я безмежно вдячна тим українцям, які зберегли й несуть в собі та передають всім поколінням силу та коріння нашого народу! Піду гуглити наші українські традиції, щоб було що передати дітям і онукам.

Джерело: Facebook Ірини Горбачової