Мої діти програмують з 8 років, і їм не набридло. Ось що я для цього роблю

Розробник ігор може заробляти від 47 тис. грн на місяць, програміст Java – від 40. Можливо, вам подобається ця тенденція і ви вже підшукуєте IT-школу для сина чи доньки. Але навіть якщо ваша дитина не стане розробником – програмування розвиває креативність і логічне мислення і може знадобитись у будь-якій професії. Хочу поділитися власним досвідом, як зацікавити програмуванням і на які моменти звертати увагу, коли ви обираєте IT-навчання.

Коли і з яких програм краще починати навчання

Зі своїми старшими дітьми, Алісою та Артуром, я почав займатись з 8 років. Присвячував навчанню десь по 2–3 годин на тиждень. Три роки практики – і вони вже запросто пишуть нескладну гру в Scratch (графічний редактор) або програму на Arduino (платформа для розробки). 

Спочатку вони просто копіювали за мною, потім розбирались, що робить кожен блок і пробували його змінювати. Після цього діти могли зробити щось подібне самостійно. Я намагався обирати цікаві завдання: дітям подобалось, коли щось рухалось, видавало звуки і тому подібне. 

З мого досвіду, найбільше малечу захоплюють роботи та ігри. Тому я би радив починати з програмування ігор в Scratch або створення роботів на Arduino чи Lego. Навіть найменших можна залучати до програмування: мій шестирічний син із братом зробив програму в Scratch, де їхні фото змінюються під музику.

Якщо дитині не подобається – не поспішайте робити висновок, що програмування не для неї. Спробуйте різні підходи. Якщо ігри та роботи не заходять, зверніть увагу на хобі дитини. Наприклад, малюк у захваті від собак чи метеликів. Тоді перший проєкт присвячуємо саме їм. Це може бути модель зоомагазину в Excel або проста гра в Scratch, де собака ловить метеликів. Ми часто використовуємо цей підхід у наших школах і майже завжди він спрацьовує.

Як зрозуміти, чи є прогрес у навчанні

Не варто очікувати, що дитина почне писати код одразу. Її мислення – це образи, а не точні правила чи визначення. Дитина може не знати, що таке дієприкметник, але вживати його в розмові. Так само і в програмуванні: спочатку малеча вчиться спілкуватись і лише потім вивчає абстрактні визначення.

У 8–9 років дітям ще важко пояснити, що саме вони не розуміють. Тому повторити код за викладачем без помилок – це вже досягнення. А десь через рік-два дитина вже починає писати код самостійно. Наприклад, може написати програму для сортування даних. А до цього моменту потрібно багато практики й підтримки.

Що робити, якщо спочатку подобалось, а потім «не пішло»

Спробуйте зрозуміти, у чому проблема. Зазвичай це або «не цікаво» або «не зрозуміло». Якщо дитина не розуміє, то їй потрібно більше часу та більше підтримки. Інколи варто змінити вчителя. 

А якщо «не цікаво» – згадуйте, чим цікавиться ваш малюк. Мріє стати блогером? Запропонуйте написати програму для майбутнього блогу або описати процес програмування робота.

Якщо це не допомагає, спробуйте змінити напрям навчання. У нас у школі це звична практика. Наприклад, двоє наших учнів два роки навчались на робототехніці. Під час літнього інтенсиву вони спробували вебпрограмування і вже у вересні почали там навчатись. А ще один учень, що також спочатку прийшов на робототехніку, вирішив, що в майбутньому хоче створювати 3D-ігри. І таких прикладів багато.

На що варто звернути увагу, коли ви обираєте школу програмування для дитини

Ось декілька головних моментів: 

1. Результати вихованців. Поцікавтесь, чи беруть вихованці школи участь у внутрішніх і міжшкільних змаганнях, чи перемагають у них. Подивіться соцмережі чи YouTube-канал школи: там, як правило, розповідають про результати та проєкти учнів. Також про проєкти учнів можна розпитати в адміністратора чи менеджера школи.
2. Ставлення тренера до дітей. Варто відвідати відкритий урок разом з дитиною: оцінити, як викладач спілкується з дітьми, подає матеріал. Якщо вам сподобалось, після кількох уроків варто ще розпитати дитину, чи цікаво їй на уроках, чи зрозуміло викладач пояснює. Важливо, щоб тренер не одразу підказував правильне рішення, якщо дитина помилилась, а спонукав самостійно шукати відповідь. Наприклад, запитував: «що ще можна зробити?», «а як ти ще не пробував?».
3. Матеріальне забезпечення школи. Великий плюс, якщо у школи є центральний офіс, програми постійно оновлюють, проводять навчання викладачів, тестують їх. Про все це варто розпитати в адміністратора. Якщо ви віддаєте дитину на робототехніку, важливо, чи є у школи цікаві роботи. Поцікавтесь, хто виробляє цих роботів. Якщо школа – значить, там є свій R&D (відділ досліджень і розробок. – Прим. ред.) і працюють програмісти-інженери високого рівня.
4. Формати навчання. Якщо у школі використовують різноманітні формати – діти не нудьгуватимуть. Тренінги завжди пожвавлюють навчання. Якщо це гра в замовника і програмістів, то «замовники» пишуть ТЗ, перевіряють результат. А «програмісти» намагаються перемогти в тендері, зробивши найкращу презентацію та код. Ще дуже добре зарекомендував себе формат окремих проєктів. Наприклад, команда учнів розробила каліграфічну машинку, що пише красивим почерком. У процесі розробки хлопці навчились паяти, управляти кроковими двигунами, будувати моделі для 3D-друку. Такі формати допомагають дітям ще й навчитись працювати в команді.
5. Можливість проявляти ініціативу та помилятись. Чим менше школа нагадує класичну – тим краще. Діти значно краще працюють над самостійно обраними завданнями. Наприклад, у RoboCode ми проводимо змагання Robocode Contest Project. Учням подобається, що вони самі вирішують, з ким будуть у команді. Також команда самостійно обирає проєкт, над яким працюватиме. Зробити проєкт потрібно за місяць, дітям допомагає куратор. А після завершення презентацію проєкту ми викладаємо в мережу: її оцінюють користувачі та наше журі.

Якщо під час роботи діти зробили помилку і знайшли її самостійно – це запам’ятовується значно краще, ніж коли рішення підказав викладач. Був випадок, коли наш учень Сашко Гусар писав власну гру Triangle Master. Після чергового вдосконалення вона перестала працювати. У результаті йому довелось переписувати весь код: цілий місяць він розбирався, що було не так. Певен, що правильний варіант він запам’ятає надовго. 

200 років тому 85% людей не вміло читати чи писати, 50 років тому мало хто вмів працювати на комп’ютері. Програмувати зараз вміють лише 3%, але йдеться до того, що програмування стане такою ж необхідною навичкою, як знання Microsoft Word.