Не намагайтеся догодити усім. Як варто (і ні) сприймати критику і залишатися собою

Як же сприймати критику? І без мене існує безліч порад різної корисности та шкідливости, тож усе, що я зроблю – просто поділюся власним досвідом.

Не намагайтеся догодити усім. Як варто (і ні) сприймати критику і залишатися собою

Може здатися, що таким бородатим мамонтам, як я чужі поради ні до чого і до критики ці мамонти так само чутливі, як і до стріл печерних людей. Проте це хибне уявлення. Просто з досвідом приходить розуміння, що варто відсіяти, на що звернути увагу, а кого й забанити до дідька.

Однак цей досвід здобувається нелегко, і часто реакція на критику нагадує метроном, хитаючись з крайності у крайність.

Тож давайте розповім спочатку, як зовсім не треба реагувати, базуючись на власному метрономі.

Найперша крайність, очевидна та притаманна усім без виключення новачкам у будь-чому – сприймати все максимально близько до серця та реагувати на буквально кожне зауваження.

Це дуже шкідлива звичка і може вартувати вам всього – нового захоплення, жаги до навчання, потягу до незвіданого. Бо завжди знайдуться ті, кому горизонт завалений, шов недостатньо рівний, картинка поганої якости чи написане дуже очевидне.

Колись я теж дуже гостро реагував на будь-яку критику, будь-які випади в мою сторону, і, до прикладу, скасував подію, що організовував у Івано-Франківську. Через коментарі під рекламою у фейсбуці. Це сьогодні я б посміявсь та підкинув дровенят до вогнища сварки, аби підняти охоплення, але тоді це коштувало мені невеличкого, проте особистого бюджету на рекламу та непроведеної події.

А друга крайність – вважати, що ви настільки у всьому розбираєтесь, що жодні поради вам не потрібні, а будь-яка критика і не критика взагалі, а жалюгідні потуги невдячних заздрісників зіпсувати ваш день.

Це теж дуже хибний підхід, бо закриває вас у комфортну бульбашку, в межах якої усе райдужно та прекрасно. Тут, звісно, залежить усе від мети, з якою ви робите те чи інше. Якщо це виключно для себе, то, в принципі, цей підхід теж годиться. Ну бо кому яка справа до того, чим ви тішитесь у свій особистий час у своєму особистому просторі? Але якщо ви усе-таки плануєте діяльність на загал, то прислухатися до порад варто, аби навчитися робити добре і якісно, однак, що дуже важливо, у своєму особистому стилі.

А істина, як завжди десь поряд. Потрібно навчитися просіювати увесь шквал зауважень, порад, побажань, бо вгодити усім неможливо, а не дослухатися ні до чого – немудро. Прагніть порад від тих, чия думка для вас дійсно цінна. Звертайте увагу на часті зауваження, але визначайте важливість самі. Вам часто пишуть, що у вас неякісний звук на відео? Замініть мікрофон. Вимагають аби ви зробили контент вам непритаманний та який вам не пасує, не подобається? Сміливо ігноруйте. Інакше ви будете робити не для душі, а для рутини.

А найголовніше – робіть те, що вам подобається так, як вам подобається. В першу чергу задоволення маєте отримати ви. Як я часто кажу про себе, я роблю це все, бо мені по кайфу, а той факт, що це подобається ще й вам – це просто щасливий збіг обставин.

Джерело: LinkedIn Сергія Бабіча