«Почуваюся немовлям». Паралізований чоловік вперше в історії знову зміг ходити завдяки імплантам

Паралізований чоловік знову зміг ходити завдяки електронним імплантатам у мозку. Щоби рухатися, йому просто потрібно думати про це. Такий випадок унікальний для медицини. MC.today із посиланням на BBC розповідає деталі.

За словами Герта-Яна Оскама, цей досвід кардинально змінив його життя. Цей 40-річний голландець став паралізованим після велосипедної аварії, яка сталася 12 років тому.

Завдяки бездротовим електронним імплантатам його думки тепер передаються до ніг і стоп.

Ця система досі перебуває на етапі експериментів, проте фахівці відносяться до неї з великим ентузіазмом, вважаючи її «дуже обнадійливою».

«Я почуваюся немовлям, коли заново вчуся ходити», – сказав Оскам.

Завдяки новій технології він тепер також може стояти і навіть підніматися сходами.

«Це був довгий шлях, але тепер я можу встати і випити пива зі своїм другом. Це задоволення, якого багато людей не усвідомлюють», – каже він.

Розробкою, інформація про яку була опублікована в журналі Nature, керували швейцарські дослідники. Операцію зі встановлення імплантатів виконала професорка, нейрохірургиня Джоселін Блох з Університету Лозанни. Вона підкреслила, що система досі перебуває на стадії базових досліджень і не стане доступною для паралізованих пацієнтів ще багато років.

Читайте також: Вчені створили пристрій, завдяки якому люди з ампутованими кінцівками зможуть відчувати температуру об’єктів через протез

Але її команда намагається пришвидшити цей процес.

«Для нас важливо не просто провести наукове випробування, а врешті-решт надати доступ до технології більшій кількості людей із ушкодженнями спинного мозку, які звикли чути від лікарів, що їм потрібно звикнути до того, що вони більше ніколи не рухатимуться», – каже науковиця.

Операцію Герту-Яну провели в липні 2021 року. Професорка Блох зробила два круглі отвори з кожного боку його черепа діаметром 5 см над ділянками мозку, які відповідають за рухи. Потім вона вставила два дископодібні імплантати, які бездротовим шляхом передають мозкові сигнали – наміри Герта-Яна – до двох датчиків, прикріплених до шолома на його голові.

Читайте також: Що відчуває людина, коли помирає? Вчені наблизилися до відповіді

Швейцарська команда розробила алгоритм, який перетворює ці сигнали на інструкції для рухів м’язів ніг і стоп за допомогою другого імплантату, розміщеного на спинному мозку Герта-Яна, який професорка Блох приєднала до нервових закінчень, що відповідають за ходьбу.

Після кількох тижнів тренувань він міг стояти й ходити за допомогою ходунків. За словами професора Грегуара Куртіна з Федеральної політехнічної школи в Лозанні (EPFL), який керував проєктом, рухи чоловіка були повільними, але плавними.

«Так зворушливо бачити, як він ходить так природно, – сказав він. – Це зміна парадигми того, що було нам доступно раніше».

Мозкові імплантати базуються на попередніх розробках професора Куртіна, які для відновлення руху використовували лише спинальний імплантат. Він посилював слабкі сигнали від мозку до пошкодженої частини хребта за допомогою заздалегідь запрограмованих сигналів від комп’ютера.

Першим пацієнтом, якому в 2018 році встановили спинальний імплант, став Девід Мзі, який після цього зміг зачати дитину зі своєю дружиною, що раніше було для нього неможливо.

Однак за використання цієї технології рухи під час ходьби були запрограмовані заздалегідь і виглядали роботизованими. Також необхідно було зупинятися і перезавантажувати комп’ютер, якщо відбувалась розсинхронізація.

У Герта-Яна також був лише спинальний імплантат, перш ніж йому встановили імплантати в мозок. Він каже, що тепер набагато краще контролює свої рухи.

«Раніше я відчував, що система контролює мене, а тепер я контролюю її», – каже він.

Ані попередні, ані нову систему не можна використовувати постійно. Вони громіздкі та експериментальні.

Поки пацієнти використовують їх десь впродовж години кілька разів на тиждень як частину свого відновлення.

Мета дослідників – мініатюризація технології. Компанія професора Куртіна Onward Medical вдосконалює технологію, щоб її можна було використовувати в повсякденному житті.

«Це вже близько, – каже професор Куртін. – Герт-Ян отримав імплантат за 10 років після аварії. Уявіть собі, що буде, коли ми застосовуватимемо наш інтерфейс мозок-хребет за кілька тижнів після травми. Потенціал для відновлення – величезний».