До Дня Захисника. 10 історій ІТ-фахівців та підприємців, які зараз боронять Україну

14 жовтня українці святкують День Захисників і Захисниць України. Його започаткували у 2014 році, але цього року він сприймається як ніколи щемко. Зараз до ЗСУ мобілізовано 700 тис. осіб, які боронять нашу землю від ворога.

До Дня Захисника. 10 історій ІТ-фахівців та підприємців, які зараз боронять Україну

Спочатку повномасштабної війни редакція MC.today збирала історії ІТ-фахівців і відомих підприємців, які не змогли залишатись осторонь, а пішли боронити Україну. В День захисника ми нагадаємо їх. 

З засновників інвестфонду – на фронт

Дмитро Томчук

П’ятий місяць повномасштабної війни росії в Україні. В одному із сіл на півдні під обстріл потрапляє будинок з українським підрозділом аеророзвідки. Ворожий «град» залітає на подвір’я, і всі вікна вибиває вмить. Один з українських бійців у будинку – Дмитро Томчук, серійний підприємець і засновник інвестиційного фонду FISON.

На початку повномасштабної війни йому відмовили у військкоматі через відсутність бойового досвіду. Проте Дмитро наполіг на тому, щоб йому видали зброю і записався до тероборони. Звідти його «підхопив» підрозділ аеророзвідки й з того моменту інвестор став бійцем охорони особливого загону техзасобів з позивним Лексус. 

Зараз він боронить південь нашої країни. Не дивиться новини, замість них – читає електронну книгу або слухає рок. До вибухів, що лунають поруч, вже звик, а у війні знайшов схожість з бізнесом: «На полі бою я теж, як у бізнесі, беру відповідальність за себе і людей поруч».

На службі навчився водити машину 

За три дні до війни бізнес-аналітик Дмитро Мурін вийшов на нову роботу в IT-компанію AccelLabs. Він відразу попередив керівництво, що у випадку мобілізації сам проявляти ініціативу та йти у військкомат не буде, але якщо призвуть – піде на фронт. У компанії погодилися.

А 24 лютого Дмитро вирішив – залишатися осторонь не можна. 25 лютого був день народження його доньки. Зранку Дмитро обійняв її та дружину і сказав: «Вибачте, дівчата, я прийняв рішення йти у військкомат».

У 2015–2016 роках Дмитро Мурін був заступником командира роти вогневої підтримки на Донбасі, після цього декілька років будував кар’єру в IT. Працював в декількох IT-компаніях, у тому числі в Luxoft – на посадах менеджера технічної команди та бізнес-аналітика.

На службі він навчився водити машину. Навчання почалось одразу з фронтової практики – керування вантажно-пасажирською машиною без заднього огляду, якою важко маневрувати. Дмитро зізнається – досвід приголомшливий, але і до нього вже почав звикати.

ЗСУ борються на фронті, підприємці – тримають економіку

Руслан Колішенко власник декількох барбершопів у Івано-Франківську і одночасно український військовослужбовець. П’ять років він служив у льотній бригаді тактичної авіації, тож зранку 24 лютого одразу подзвонив у свою частину і наступного дня вже був на пункті прийому особового складу.

Руслан Колішенко

Він думав, що бізнес зупиниться, із власних коштів виплатив усі зарплати працівникам, але послуги барбершопів виявились потрібними у воєнні часи. Зараз, все зайнято на кілька днів вперед. 

Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення Руслан викупив салон конкурента в Івано-Франківську. Домовлялись ще до початку війни, але тоді не дуже підходили умови.  В управлінні бізнесом участі не бере – від перших днів усе передав менеджеру. Каже, що веде боротьбу на двох фронтах: він в ЗСУ, команда в економічному просторі.

Служив і одночасно розробляв стартап

Олександр Хижняк – ​​екскерівник проєкту цифрової трансформації агробізнесу Kernel і підприємець у теперішній час. На початку війни він три рази намагався записатись у ТрО Києва й Обухова. Але все марно, місць не було. 

Олександр Хижняк

Зрештою він знайшов можливість вступити у добровольчий загін Патрульної поліції Києва, який сформували для участі в обороні міста. Там Олександр навчився поводитися зі зброєю, стріляти, зачищати будівлі та помешкання, тренувався вести вуличні бої. А у вільний час розробляв агростартап FarmFleet – онлайн-платформу, яка має об’єднати учасників ринку по всій країні: аграріїв, сервісні компанії, виробників засобів захисту рослин.

Навчання особового складу нагадує менторство в ІТ

Для Дениса, програміста міжнародної IT-компанії Zoolatech, це не перший бойовий досвід – 2014 року у складі Нацгвардії він воював на Донбасі. 13 березня цього року Денис прокинувся від вибухів, зрозумів, що це ракетна атака, й разом з товаришами вибіг у коридор. Але за хвилину вирішив повернутися в кімнату за телефоном: тільки зробив кілька кроків, як відчув страшний удар. Дениса разом із дверима відкинуло вибуховою хвилею, та він чудом залишився живим.

Зараз Денис служить в єгерській бригаді у Житомирській області та допомагає побратимам без бойового досвіду: проводить заняття для особового складу, на яких розповідає про зброю та ділиться навичками.

Не міг спати в лісі через адреналін

Максим Маковецький

Наприкінці червня під Сєвєродонецьком передовий підрозділ української армії потрапив до оточення. Наші почали відступати, і за 10–15 метрів від них вибухнула міна. Усі, хто стояв неподалік місця вибуху, дивом вижили. Але після цього ще кілька годин були без зв’язку під загрозою потрапити в полон або бути вбитими.

У цьому підрозділі служить Максим Маковецький – співробітник IT-компанії Bakotech і військовослужбовець ЗСУ. Наразі він служить у складі Сил спеціальних операцій. Нашій редакції Максим розповів з чого для нього почалася війна, чим займаються Сили спеціальних операцій і як він не раз опинявся за крок від смерті.

Першого дня – перше бойове завдання

iOS-розробник Дмитро народився в росії, але майже все життя прожив у незалежній Україні. На другий день повномасштабної війни він пішов у тероборону, щоб захищати країну зі зброєю в руках.

26 лютого, у черзі у військкомат він дивився відео на YouTube – вчився, як стріляти з автомата й обслуговувати його. А вже цього ж дня, ввечері, отримав перше бойове завдання.

Від рядового до офіцера

Роману 42 роки, більш ніж половину з них він працює в IT. Останніми роками перед повномасштабною війною працював консультантом у темі project&people-менеджмент і, взагалі, збирався «вийти на IT-пенсію» і переїхати до США. Війна застала його у відпустці в Буковелі з дружиною і дітьми.

Після 24 лютого він «за фахом» добровольцем став до лав ЗСУ, де очолив IT-підрозділ однієї з бригад. Що піде в армію, розумів одразу – інших варіантів не було. Коли записувався у територіальну оборону в Рахові, при собі не було приписного, тож записали рядовим. Потім дружина знайшла в архівах стару копію приписного, яку одразу переслав у військкомат, тому доїхав до частини вже офіцером зв’язку.

Не мав бойового досвіду, але допомогли навички зі страйкболу

До 24 лютого Микита працював у харківській IT-компанії, на посаді Ruby ​​Team Leader, але зараз він військовослужбовець ЗСУ та захищає рідне місто від ворога.

На службі допомогли навички, які він отримав у страйкбольній команді, зізнається, що нинішня робота подобається, бо має авантюрний характер. Але головне – це особистий внесок в перемогу.

Чергування на блокпостах стали звичною рутиною

Це історія двох співробітників Pingle Game Studio, які стали до лав українських захисників. Михайло потрапив до частини Нацгвардії України, а Сергій одразу вступив у місцеву тероборону.

Михайло пішов у військкомат 25 лютого – був в резерві першої хвилі. Зараз його підрозділ знаходиться в Харківській області. Він несе службу на блокпостах передової лінії, стратегічних розв’язках, таких як мости.

Для Сергія чергування на блокпосту вже стали рутиною: «Під час перших чергувань було страшно. Ніхто не знав, як діє російська армія: всюди чекали на обстріли, диверсантів і десант. Але з кожним днем війни ставало більш звично і спокійно, особливо коли ми побачили успіхи ЗСУ». Зараз чергує раз на тиждень – в інший час працює віддалено.

Хлопці кажуть: компанія Pingle – патріот нашої України до глибини душі, тому в офісі позитивно сприйняли їх ініціативу. Кожного дня, як і всі ми, вірять в нашу перемогу і роблять для неї все, що можуть – ресурси росії не безмежні, а хоробрість наших людей тільки зростає.