Привчаю всіх проговорювати свої емоції. Як психологія допомагає мені будувати сильну команду

За п’ять років партнерства нам з Євгеном вдалося втілили в життя десятки крутих проєктів і започаткувати системні зміни культури харчування в Україні. Аналізуючи наш досвід, я зрозуміла головне – вершини підкорюють не корпорації, а команди.

Психологія для роботи з командою

Наша команда сьогодні налічує 25 людей. Це живий організм, який реалізовує не лише заплановані проєкти, а й власні амбіції. Моя роль як керівника – бути драйвером цих процесів. Надавати якісний зворотний зв’язок, мотивувати, визначати зони їхнього зростання і при цьому не зраджувати потребам проєкту.

Бачити перед собою не робочу інструкцію, а людину з цінностями та потенціалом, мені допомагає психологія. Так, це не обов’язковий складник в управлінні проєктами. Однак, як показує мій досвід, часто незамінна, коли мова йде про добробут команди й ефективність її роботи.

Я не говорю про те, що кожен управлінець мусить обов’язково отримати профільну психологічну освіту. Мова скоріше про розвиток і самовдосконалення. Ментальна зрілість досягається різними методами. Це і спеціалізована література, і окремі тематичні тренінги, і терапевтичні сесії.

Тонко відчувати свою команду і грамотно вибудовувати стратегію управління мені допоміг психолог. Протягом кількох років щотижня я досліджувала себе і прокачувала свій емоційний інтелект. Так я навчилася розуміти власні почуття та потреби, а вже згодом легко змогла визначати, чого потребують мої колеги, під час робочої чи особистісної комунікації.

Терапія дозволила мені зрозуміти, здавалося б, базові речі: 

1. Усі ми люди, і кожному з нас потрібна підтримка. Незалежно від рівня стосунків.
2. Поважати особисті кордони інших і оберігати власні – більше ніж необхідно. Це і є запорукою здорових взаємовідносин.
3. Говорити про свої почуття колегам – не соромно, а навіть потрібно. Головне – робити це екологічно.

Культивуйте мотивацію, а не страх

Наразі моя публічна комунікація чи робочі зустрічі тет-а-тет побудовані на поясненні своїх дій через почуття: «це мене вразило» або «це мене обурило». У такий спосіб я намагаюсь привчити команду також проговорювати свої емоції. Так ми формуємо емоційний зв’язок, на базі якого спільно приходимо до вирішення певної ситуації чи конфлікту.

Фрази на кшталт «що ви наробили», «чому так повільно» та «я знаю, як краще» не призводять до конструктивного діалогу, а лише підвищують рівень тривоги. Саме тому я намагаюся створити в нашому офісі острівець безпеки. Щоб у ході робочих обговорень кожен член команди відчував комфорт і підтримку.

Так навесні цього року я зрозуміла, що між членами команди з’явилося напруження, яке неможливо вирішити розмовами тет-а-тет. Щоб збалансувати мікроклімат у колективі, ми усією командою провели велику сесію з фасилітаторомспеціаліст, який забезпечує успішну групову комунікацію, на якій обговорили, що кожному з нас подобається одне в одному, а що треба змінити.

Наприклад, я не помічала деякі хороші риси в собі, які підсвітили інші співробітники, так само я почула про речі, які мені треба змінити, але про них мені не говорили на зустрічах тет-а-тет, боячись образити. У результаті цієї зустрічі, яка тривала п’ять годин, ми отримали потужне відчуття зв’язку всередині команди, стали відкритішими, сильнішими. Я вважаю, що це дуже ефективний психологічний метод, який впливає на загальну мотивацію команди та створює безпечне середовище довіри в колективі.

Страх і бажання

Психотерапія дала мені розуміння того, що зазвичай людьми керують два почуття: страх і бажання. Ці два стани є каталізаторами більшості прийнятих рішень. Я навчилася не тільки ідентифікувати, чим керуються члени моєї команди у тих чи інших ситуаціях, а й запам’ятовувати їхні поведінкові схеми.

Якщо я розумію, що котрась із них істотно впливає на результати всього колективу, тоді я обговорюю з людиною наслідки її поведінки. Шукаю шляхи вирішення ситуації, допомагаю побороти тривогу чи проговорити свої почуття. При цьому я не стаю психологічною милицею. І не хочу, щоб члени команди спирали на мене свої психологічні травми. Моє завдання – вислухати, підтримати порадою та підсвітити ті робочі процеси, які потребують саме їхньої більшої уваги.

Серед багатьох менеджерів існує думка, що ставити завдання у грубій безкомпромісній формі ефективніше. Мовляв, так команда боїться помилитися і працює краще.

Але проблема в тому, що чим довше відсутній чесний емоційний діалог, тим швидше командна робота наближається до фіаско. Може здатися, що це занадто банально, але слова «дякую», «будь ласка» та »гарна робота» й формують здорове робоче середовище. То чому б не промовляти їх уголос, якщо ваша команда дійсно на це заслуговує?

Замість висновків

Звісно, знання основних аспектів психології – це не панацея. Вони не зможуть ані вилікувати токсичний колектив, ані змусити вашу команду працювати ефективніше.

Однак я переконана, що бодай базове розуміння того, як влаштована людська психіка може якісно змінити вектор не тільки вашого особистісного розвитку, а й вашої команди. Перевірено на власному досвіді.

Три книжки з психології, які варто прочитати кожному керівникові

• Ерік Берн «Ігри, в які грають люди»

Книга розповідає про те, як працює людський мозок і чому провокує інших людей до взаємодії. Автор описує типові психологічні моделі людської поведінки та їх правила.

• Петті Маккорд «Наснага»

Книга пояснює, як побудувати ефективну взаємодію компанії зі своїми підлеглими з допомогою базових психологічних методів.

• Джеролд Крейсман «Я ненавиджу тебе, тільки не кидай мене»

Книга описує прикордонний розлад особистості та дає поради, як взаємодіяти та спілкуватися з людиною, яка знаходиться в подібному психологічному стані.