«У якийсь момент увесь досвід людини та її здобутки множаться на нуль». Айтівці розповіли про свою службу в ЗСУ

Українські айтівці розповіли, як вирішили залишитися в країні та стати на її захист, чим вони займаються тепер та що ще змінилося за час повномасштабної війни. MC.today з посиланням на DOU розповідає детальніше.

Опитані фахівці поділились, що навіть не думали про виїзд за кордон.

«У мене не виникало думок покидати країну. Не зміг би дивитися в очі своїм дітям і людям, які стали на її захист. Служу в ЗСУ. Приєднався 10 березня 2022 року, після того, як евакуював дружину з дітьми.

Спочатку приблизно місяць копав окопи, потім мене забрали в штабну службу діловодом, де і затримався до теперішнього моменту. На службі займаюсь збором та узагальненням даних від підпорядкованих підрозділів, формуванням донесень вищому командуванню, підготовкою штабних документів, веденням журналів тощо», – написав Middle PHP Developer.

«Те, що буде війна, розумів ще до 24 лютого 2022 року. Для себе вирішив що піду боронити Україну в разі повномасштабного вторгнення. Я люблю свою батьківщину, мову і культуру. Я б не міг інакше і не поважав би себе. До ЗСУ приєднався 10 серпня 2022 року, воюю на сході України у складі артилерійської батареї. Нині на посаді оператора БПЛА. За рік армія змінилася в кращий бік, починаючи з матеріального забезпечення і закінчуючи озброєнням», – ділиться Middle .NET Developer.

«Рішення покидати країну не розглядав. Беру участь у бойових діях. На третій день повномасштабного вторгнення пішов у ЗСУ, після того, як вивіз маму і сестру в безпечне місце», – коментар дизайнера.

«Коли почалась війна, я не вагався, що маю захищати країну. Донатив, поки не мобілізували. Служу. Побут змінився, світогляд залишився той самий», – розповів Data Architect.

А дехто 24 лютого вже був за кордоном, але повернувся. Або ж відмовився від запропонованого релокейту.

«Коли почалася війна, я був у відрядженні в Канаді. Колеги відразу запропонували мені залишитися та податись на статус переселенця. В мене навіть і думки іншої не було, окрім як повернусь в Україну. Службу в НГУ з березня 2022 року, займаюсь діловодством. Нині мій підрозділ охороняє одну з АЕС. Світогляд змінився – з кожним днем все більше ненавиджу русню», – розповів Middle Database Administrator.

«Ніколи не розглядав варіант залишити країну. За місяць до повномасштабного вторгнення компанія запропонувала релокейт для ключових спеціалістів. Я відмовився. В умовах очікування війни особисто для мене це було неприйнятно.

Не можу сказати, що це рішення для мене було “важливе”, для мене це було природно. Наразі я офіцер ЗСУ. Намагався долучитися до Сил оборони відразу, як почалася війна, але у ТЦК відправили “чекати”. Отже, приєднався на початку квітня минулого року, служив у ДШВ. Потім досить несподівано мені запропонували перейти на посаду, безпосередньо пов’язану з ІТ. Займаюсь досить специфічними, але цікавими проєктами, бойовий досвід допомагає», – зазначив Senior DevOps Engineer.

Своїм досвідом також поділилися IT-спеціалістки.

«У мене не поставало питання виїзду. Це мій дім, і я боронитиму його, свою культуру і демократичні цінності до кінця. Рішення стати до лав захисників ухвалила одразу на початку повномасштабки, але жінок в армію беруть неохоче. Тому готувалася, проходила курси і з грудня минулого року перебуваю у війську», – розповіла Middle Business Analyst.

Ось ще кілька відповідей айтівців про службу, зокрема в ТЦК та на нулі.

«… Був “на курорті” на нулі п’ять місяців. Тепер в плані військового досвіду це вважають скромною цифрою. Прожив зиму в комфортабельних окопах під обстрілами. Було емоційно важко. Весь попередній досвід людини, її особисті та професійні здобутки, кар’єра, сім’я, соціальна вага, інтелектуальний потенціал… В якийсь момент все множиться на нуль. Розсипається, як картковий будиночок.

Було особливо важко, коли перед тим спілкувався з людиною і розумів вагу особистості. І потім людина гине. Брав участь в евакуації поранених і загиблих. Був свідком людського страху перед смертю. Сам демонстрував той страх. Трохи пізніше ситуація змінилась, і я продовжив службу в тилу», – відповів Senior Embedded Software Developer.

«… 4 квітня 2022-го прийшов у ТЦК. Пройшов курс підвищення кваліфікації офіцерів, деякий час служив у структурах ТЦК у тилу, нині в бойовому підрозділі. За час служби в ТЦК був неприємно здивований, наскільки невеликий відсоток громадян розуміє необхідність захищати країну, свій дім і близьких. Більшість тих, з ким спілкувався, вважали, що вони якось допомагають армії донатами, тому мають право не служити, просто живуть своє життя.

Під час служби в ТЦК зрозумів, що хтось має комплектувати військо новими кадрами, щоб ті, хто воює зараз, мали змогу перепочити, щоб можна було рухатися до перемоги. Але зараз почуваюся більше у своїй тарілці. Якщо служиш у батальйоні – це логічно, а якщо в ТЦК – тебе ніхто не поважає, типу займаєшся ганебною справою. І це соромно розуміти та відчувати», – поділився досвідом Middle BA.

• Раніше ми публікували відповіді айтівців за кордоном про те, чи збираються вони повертатися. А тут писали про IT-спеціалістів, які вирішили не виїжджати.