Готую так, ніби вперше бачу абрикос. Навіщо я поєдную банан із цибулею та як вигадую нові смаки

Мабуть, ні для кого не секрет, що я люблю експериментувати із продуктами і поєднувати те, що, на перший погляд, не поєднується. У моєму ресторані незвичайне меню. Я смажу редиску та бузок, а до картоплі додаю корицю. Виходять дуже смачні страви, але для більшості українців це звучить надто дивно.

Міф про дорогу їжу

Дійсно, після того як Радянський Союз вкрав нашу ідентичність, їжа українців перетворилася на нудну та буденну. У холодильниках з’явився продуктовий набір, який дозволяв лише наповнювати шлунок і жодним чином не асоціювався з гастрономічною насолодою.

Як наслідок, українці звикли «на автоматі» харчуватися прісними кашами, супами й овочами. А в суспільстві досі існує думка, що страви за межами пюре, вареного рису та котлет є нереально дорогими. Це міф, який я намагаюся розвіяти вже багато років.

Яка в мене мета

Мета моїх кулінарних експериментів – показати, що їжа може бути одночасно простою, доступною та унікальною. І це не потребує надзусиль, лише трохи сміливості.

Щоб надати своїм стравам нових смаків, потрібно просто взяти звичні продукти і трохи їх удосконалити. Наприклад, я беру сало і додаю до нього паприку. Тоді сало стає смачним. Або беру броколі і додаю до неї арахіс. Це створює не лише нові смаки, а й емоції.

Я хочу, щоб українці бодай на деякий час заборонили собі готувати як завжди. Просто забули про звичні гастрономічні пари, а головне – забули про слово «неможна».

Замість бутерброда з ковбасою зробили хліб із запеченим м‘ясом і кружальцем маринованого перцю. Полуницю спробували поєднати з редискою чи фенхелем, а банани – із цибулею та карі.

Що ми робимо із гречкою? Варимо у воді. Та чому б нам не замочити її в томаті, вині чи в чаї. Це перші кроки для того, щоб відчути, що їжа може бути зовсім інакшою. Головне – не боятися експериментувати.

Кіш із броколі й арахісом

Забороняю собі готувати те, що вже їв раніше

Саме так я створюю нові страви. Просто забороняю собі готувати те, що вже їв раніше. Приміром, коли я працюю над рецептами для сайту чи YouTube-каналу, то уявляю себе або своїм другом Сергієм, або господинею Галиною.

Сергій не вміє готувати, а Галина має трьох дітей, яким потрібна їжа 24/7. Кожен рецепт я пропускаю через їхню призму і намагаюся придумати страву, яка поєднує в собі легкість виконання, доступні інгредієнти й обов’язково – унікальність.

Як саме це робиться

Як же твориться така історія? Схема максимально проста. Найперше, потрібно взяти до рук будь-який продукт і подумати, з допомогою якої техніки його приготувати. Ми можемо зварити його у воді чи фритюрі. Можемо обсмажити на пательні чи запекти на вогні. А ще ферментувати, замаринувати чи заморозити.

Далі слід уявити, яку страву ви хочете приготувати із цього продукту та який у неї має бути смак. Це щось кисле чи гірке? Солодке або солоне? І тільки після починати експериментувати.

Наприклад, я беру абрикос і заморожую його. Коли хочу створити з нього десерт, то додаю цукор або мед. Так у мене виходить сорбет. Я можу перетворити цю страву на салат? Звісно. Потрібно лише поєднати абрикос із іншими інгредієнтами.

Салат з томатами й абрикосами

Я намагаюся не думати про те, що знаю. Відтак, щоразу, коли щось готую, я наче вперше в житті бачу абрикос. Мені не подобається жити у стереотипах. Тому я не буду за звичкою готувати його з мигдальним горіхом, а шукаю унікальний смак. Щоб разом з ним подарувати людям нові емоції.

Я переконаний, що заборони або поневолюють нас, або роблять сильнішими. Тому сміливо вибираю друге і мрію, щоб українці зробили так само. Щоб шукали нові смаки, бавилися із продуктами і придумували свої гастрономічні правила. Нехай усі обмеження стануть нашими можливостями. З їжею це теж діє. Я перевірив.