Керівник обіцяв не карати співробітницю штрафом, та не дотримав свого слова. Чи варто в таких ситуаціях звільнятися

Ділитися досвідом у соцмережах уже стало ніби традицією для фахівців різних напрямків. Авторка та копірайтерка з ніком Alina Ross розповіла в LinkedIn про найкращий подарунок, який зробила собі приблизно в цю ж пору десять років тому, – вона звільнилася. Що саме цьому передувало та чому найважче дівчині завжди було залишати роботу через почуття провини, переповідаємо з посиланням на допис авторки.

Upset woman at work desk

Отже, десять років тому Аліна працювала копірайтеркою в інтернет-магазині спортивних товарів. Тоді їй потрібен був досвід, тож багато із чим доводилося миритися. Проте врешті дівчина вирішила піти через недотримання керівником своїх обіцянок.

«Десь за місяць до звільнення я отримала перший штраф. Якийсь не той параметр товару вказала в тексті. Керівник сказав: “Аліна, ну, це перший раз. Ось така сума могла б бути. Але просто обійдемося попередженням”. Коли я отримала зарплату, то не дорахувалася саме тієї суми. На моє питання, чому так сталося, мовчав», – пояснила дівчина.

В тому ж дописі Аліна порушила ще одне питання – відчуття провини через розуміння того, що потрібно рухатися далі як професіоналу.

«Я призначила зустріч керівнику. Кілька днів взагалі не могла знайти собі місця й не знала, як повідомити про своє рішення. Це людина, яка дуже багато в мене вклала сил, знань, грошей на навчання. Але я відчувала, що маю йти далі», – розповіла Аліна про найболючіший досвід звільнення.

Також дівчина запропонувала обговорити ці дві ситуації: чи кидали б роботу користувачі мережі через порушення керівництвом домовленостей та чи нормально відчувати провину через бажання рухатися далі.

Кілька коментарів ми наведемо тут, а якщо ви забажаєте почитати й інші або долучитися до обговорення, просто перейдіть за посиланням у першому абзаці.

«1. Чи є сенс працювати далі з такою людиною? 2. Чому відчуття провини? Не має бути», – лаконічно підсумував Export shipment specialist Віталій Шевченко.

«Я теж майже завжди йшов сам. Дуже сумно, що стільки керівників не дотримуються базової етики. Мабуть, правда – power corrupts (влада розбещує – прим. ред.)», – написав Marketing Operations Manager Валентин Цуркан.

«Що більше я ціную себе й усвідомлюю свою цінність, що більше впевненості в собі, яка ґрунтується на попередніх досягненнях, то менше відчуття провини, якщо є вагомі причини піти з компанії», – поділилася HRD Катерина Мисенко.

«Я ніколи не стикалася з тим, що керівництво не дотримує свого слова, десь лукавить чи бреше. А от звільнятися з відчуттям провини – було таке. Але давно. Зараз я розумію, що в цьому немає нічого страшного», – написала страхова адвокатка Юлія Шарапкова.

«В першій ситуації точно не звільнилася б, поки мене не оштрафували кілька разів. Про пекельну провину – це цілком про мене. Я навіть більше скажу: двічі в житті мене кусали собаки, й обидва рази в той самий день, коли я говорила керівнику про звільнення», – розповіла Project Manager Оксана Аляєва.

Також пропонуємо вам почитати про дискусії щодо того, як змінився процес найму у сфері IT під час війни, чи варто використовувати тайм-трекери на роботі та як деякі співбесіди перетворюються практично на показові страти.